Постанова № 49973767, 03.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р. Справа№ 927/468/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від прокуратури: не з'явився;

Від позивача -1: не з'явився;

Від позивача - 2: Єршова С.В.-представник;

Від відповідача: не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ніжин Тепло Мережі"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р.

у справі № 927/468/15 (суддя Белов С.В.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави

в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ніжин Тепло Мережі"

про стягнення 2 566 254,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі позивача - Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії ,,Нафтогаз України" подано позов в господарський суд Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ніжин Тепло Мережі" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 566 254,53 грн. заборгованості за договором №2744/14-КП-39 купівлі - продажу природного газу від 31.01.2014р., яка складається з: 1 991 765,63 грн. - основний борг, 166 741,22 грн. - пеня, 370 133, 23 грн. - інфляційні втрати, 37 614,45 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р. у справі № 927/468/15 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 991 765,63 грн. основного боргу. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 39 835,31 грн. Стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 11 489,78 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р. у справі № 927/468/15 скасувати в частині стягнення судового збору в розмірі 39 835,31 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 39 833,40 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно прийняте з порушенням норм процесуального права в частині визначення розміру судових витрат.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" у справі №927/468/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.07.2015.

08.07.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

14.07.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача-1 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 14.07.2015, повноважні представники позивача-2 та відповідача не з'явилися.

Представником позивача-1 в судовому засіданні 14.07.2015 подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд апеляційної скарги на 03.09.2015.

В судовому засіданні 03.09.2015 представник позивача-2 надав свої пояснення по справі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією ,,Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Ніжин Тепло Мережі" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір № 2744/14-КП-39 купівлі - продажу природного газу, за змістом п.1.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а відповідач - прийняти та оплатити природний газ на умовах зазначеного договору.

Пунктом 2.1 договору визначено обсяг постачання газу, у відповідності до якого постачальник передає покупцеві в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 579,0 тис. куб. м.

Розділом 6 договору сторонами визначено порядок та умови проведення розрахунків за газ.

Так, відповідно до 6.1 договору плата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Між сторонами спору було укладено ряд додаткових угод, зокрема, від 29.04.2014р. - додаткова угода № 1, від 19.05.2014р. - додаткова угода № 2, від 13.06.2014р. - додаткова угода № 3, від 08.09.2014р. - додаткова угода № 4, від 18.11.2014р. - додаткова угода № 5, якими сторона врегульовували питання визначення ціни газу.

На виконання договору позивач передав відповідачу протягом січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 354 612,84 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу, підписаними сторонами.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором, оскільки станом на 31.01.2015р. відповідачем частково сплачено кошти за отриманий природний газ у сцмі 362 847,21 грн., тому сума основного боргу становить 1 991 765,63 грн. У зв'язку з простроченням боржника та порушенням своїх зобов'язань, позивачем нараховано пеню у розмірі 166 741,22 грн., 3% річних у розмірі 37 614,45 грн., інфляційних втрат в розмірі 370 133,23 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, а саме в частині стягнення основного боргу, зазначаючи про їх обґрунтованість та доведеність та відмовив в іншій частині позовних вимог.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, враховуючи таке.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 1 991 765,63 грн. Доказів сплати даних коштів матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 991 765,63 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Щодо вимог в частині стягнення пені у розмірі 166 741,22 грн., 3% річних у розмірі 37 614,45 грн., інфляційних втрат в розмірі 370 133,23 грн. колегія суддів зазначає таке.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, відповідач, в свою чергу, допустив прострочення сплати, за отриманий газ розрахувався несвоєчасно.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

В силу ч.1 ст. 218 ГК України, підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2013р. порушено провадження у справі № 927/184/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ніжин Тепло Мережі" за заявою Фізичної особи - підприємця Коленченко Олександра Олександровича. Ухвалою господарського суду у справі № 927/184/13-г від 19.02.2013 року введено мораторій. Отже дія мораторію почалась з 19.02.2013 року. До цього часу провадження у справі про банкрутство триває.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України ,,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Протягом дії мораторію, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

За змістом положень ст. 19 Закону України ,,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція від 22.12.2011 року), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

На підставі викладеного вище, у зв'язку з дією мораторію, вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено розмір судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому законом порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Перевіривши правильність розрахунку судового збору, виконаного судом першої інстанції, колегія суддів вважає його вірним, тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р. у справі № 927/468/15 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ніжин Тепло Мережі" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 у справі № 927/468/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/468/15 повернути Господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська