Рішення № 49971579, 04.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2015 р.Справа № 922/3916/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Заводовій К.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 4879,93грн. за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м.Харків (далі за текстом - відповідач), про стягнення 4879,93грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу.

04 вересня 2015 року на електронну адресу суду надійшли клопотання позивача про уточнення позовних вимог та про розгляд справи за відсутності представника, а також документи, витребувані ухвалою від 28.07.2015 у даній справі.

У заяві про уточнення позовних вимог, позивач зменшив розмір позовних вимог на суму франшизи, передбаченої полісом АС/0055048 в розмірі 1000,00грн., та просив стягнути з відповідача в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 3879,93грн.

Суд задовольняє заяву про уточнення позовних вимог, оскільки такі дії позивача не суперечать приписам чинного законодавства та не порушують будь-чиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача становлять 3879,93грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Також, враховуючи надання позивачем витребуваних доказів, суд задовольняє клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

04 вересня 2015 року до суду надійшли заперечення відповідача, в яких він просив в задоволенні позову відмовити, оскільки позивач не надав доказів понесення фактичних витрат в розмірі заявлених позовних вимог. Відповідач вважає, що сума 3875,32грн., яка зарахована позивачем в рахунок платежів за договором страхування, не є виплатою страхового відшкодування в розумінні діючого страхового законодавства. А інша частина вимог в розмірі 869,35грн., яка була фактично сплачена позивачем страховику не виходить за межі франшизи, передбаченої полісом АС/0055048.

Також у запереченнях міститься клопотання про витребування від позивача додаткових доказів.

Розглянувши дане клопотання, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, з огляду на таке.

Суд зазначає, що позивачем надано належні докази щодо розміру позовних вимог, а тому відсутня необхідність у витребуванні додаткових доказів.

Докази сплати страхового платежу, які також просить витребувати відповідач, стосуються правовідносин позивача з страховиком за договором страхування, а тому не входять до предмету доказування у даній справі.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що строк вирішення спору у даній справі закінчується 07.09.2015, сторонами у справі клопотання про його продовження у встановленому порядку не заявлялися. Відповідно, враховуючи тривалість поштового перебігу, документи щодо яких заявив клопотання відповідач не можуть бути витребувані та надані позивачем в межах строку передбаченого статтею 69 ГПК України. При цьому, відповідач не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування додаткових доказів під час минулого судового засідання, однак цим правом своєчасно не скористався.

В судове засідання 04.09.2015 відповідач свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за адресою, вказаною в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отримання відповідачем кореспонденції суду за даною адресою підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

13 грудня 2013 року між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування № 28-2111-13-00277, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля "Geely", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

За умовами пункту 2.2.2 цього Договору страхування дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, із настанням якого виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

21 лютого 2014 року о 18:00 год. в м. Харкові, по пр. Героїв Сталінграду, 6/5, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП) за участю двох транспортних засобів: "ВАЗ 21051", держномер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_2, та вищевказаним застрахованим автомобілем "Geely", держномер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11.03.2014 у справі №641/2014/14-п встановлено, що під час даної ДТП водій ОСОБА_2 порушив п.11.3, 8.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, у зв'язку з чим притягнутий до адміністративної відповідальності. Дана постанова набрала законної сили 21.03.2014.

Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль "Geely", держномер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, що підтверджується вищевказаної постановою районного суду, а також наявними в матеріалах справи довідками ДАІ та актом огляду пошкодженого транспортного засобу.

24 лютого 2014 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування, затвердженого 07.03.2014, сума страхового відшкодування склала 4744,67грн.

Страховим актом №ПССКА-3377, затвердженим 07.03.2014, визначено порядок виплати страхового відшкодування наступним чином: 1-у частину платежу в розмірі 3875,32грн. зарахувати в рахунок несплаченої частини страхового платежу, 2-у частину страхового відшкодування в розмірі 869,35грн. перерахувати за реквізитами, вказаними в заяві страхувальника від 24.02.2014.

На підставі даного страхового акту позивач перерахував страхувальнику 869,35грн., що підтверджується платіжним дорученням №5828 від 11.03.2014.

Інша частина страхового відшкодування згідно умов пункту 12.2 Договору страхування № 28-2111-13-00277 від 13.12.2013 зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу.

Відповідно до інформації із Центральної бази даний МТСБУ станом на 21.02.2014 цивільно-правова відповідальність винуватця у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем, що підтверджується полісом №АА/0055048, за яким застраховано автомобіль "ВАЗ 21051", держномер НОМЕР_2. Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну третіх осіб, встановлено в розмірі 50000,00грн., франшиза - 1000,00грн.

Отже, відповідно до виданого полісу відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, завдану винуватцем ДТП (ОСОБА_2.) майну третіх осіб, в межах 49000,00грн. (враховуючи наявність франшизи - 1000,00грн.)

У зв'язку із наведеним, позивач звернувся до відповідача із заявою про регресні вимоги №УСГ-215АГ від 15.01.2015.

Відповідач дану заяву не задовольнив, направив позивачу лист №42 від 23.02.2015, в якому витребував від нього додаткові документи для розгляду питання про здійснення страхового відшкодування.

У зв'язку із несплатою відповідачем суми страхового відшкодування, позивач звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь з відповідача суму в розмірі 3879,93грн., з урахування заяви про уточнення позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

У відповідності до положення пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, позивач після виплати страхового відшкодування страховику в загальному розмірі 4879,93грн., що складається з суми 869,35грн. виплаченої безпосередньо страхувальнику, та суми 3875,32грн., утриманих з страхувальника в рахунок несплаченої частини страхового платежу, отримав право зворотної вимоги до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності, особи, винної у скоєнні ДТП, згідно поліса №АА/0055048.

З урахуванням франшизи, передбаченої полісом АА/0055048, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу 3879,93грн. суми страхового відшкодування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав доказів відшкодування позивачу вказаної суми, а тому позовні вимоги про стягнення 3879,93грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у запереченні проти позову, не можуть бути прийняті судом, оскільки ґрунтуються на позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що викладеній в постанові пленуму цього суду №4 від 01.03.2013, яка не є обов'язковою для господарського суду при вирішенні господарських спорів.

Крім того, відповідно до статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхове відшкодування - грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку.

Пунктом 12.1 Договору страхування № 28-2111-13-00277 від 13.12.2013 визначено, що розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку, який не може перевищувати розмір страхової суми за відповідним видом страхування та відповідних лімітів, якщо вони встановлені.

Таким чином, страхове відшкодування дорівнює загальному розміру збитків, які завдані страхувальнику при ДТП, та не може обмежуватися лише тими сумами коштів, які безпосередньо виплачені страховиком на користь страхувальника.

Згідно статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Утримання позивачем із загальної суми страхового відшкодування 3875,32грн. в рахунок несплаченого страхового платежу за договором страхування №28-2111-13-00277 від 13.12.2013 також є фактичними витратами позивача, які здійснені саме у зв'язку із настанням страхового випадку.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.06.2014 у справі № 910/470/14 та від 03.06.2013 у справа № 5011-50/17470-2012.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул.Плеханівська, 63, код ЄДРПОУ 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м.Київ, вул.І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 3879,93грн. суми страхового відшкодування та 1827,00грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя М.В. Калантай