Ухвала суду № 49971571, 07.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"07" вересня 2015 р.Справа № 922/4643/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши матеріали справи

за позовом ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк до ФОП ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк про стягнення 90502,91 грн. за участю представників сторін:

позивача - Пальчик М.О., довіреність №06-05-4/04 від 04.01.2015 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 55 221,70 грн., пені в розмірі 27 461,85 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 161,84 грн. та 3 % річних в розмірі 1 657,52 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити, подав до суду письмові пояснення (вх.№34957 від 03.09.2015 р.), які долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. У відзиві на позов (вх.№32082 від 11.08.2015 р.) просить суд у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити у даній справі судову будівельно-технічну експертизу.

Даний висновок суду ґрунтується на такому.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.05.2015 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. та рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2014 р. у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В постанові касаційної інстанції зазначено, що 26.12.2011 р. між фізичною особою ОСОБА_3 (продавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення з підвалом, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 274,8 кв.м.

Дане нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку, який обладнано системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення, що разом становить єдину систему. Технічної можливості відключення окремих приміщень від централізованого опалення у даному житловому будинку не передбачено. Нежитлове приміщення приладом обліку теплової енергії не обладнано.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між попереднім власником нежитлового приміщення та позивачем був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 27.02.2003 № 533 (а.с. 114-115). При цьому, як стверджує відповідач - ФОП ОСОБА_1, опалювальна площа нежитлового приміщення за вказаним договором є відмінною від опалювальної площі, на яку посилається позивач при зверненні до суду з даним позовом.

Заперечення ФОП ОСОБА_1 містять доводи щодо неправомірного врахування при розрахунку вартості фактично спожитої теплової енергії площі приміщень, в яких не передбачено опалення, зокрема підвалу.

Розрахунок вартості теплової енергії здійснювався позивачем розрахунковим способом, відповідно до абзацу другого пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198.

З огляду на викладене, у постанові касаційної інстанції містяться вказівки щодо необхідності під час нового розгляду справи перевірити правильність вказаного розрахунку, дослідити обставини наявності або відсутності у нежитловому приміщенні неопалювальних площ, врахувати ці обставини при проведенні розрахунку, оскільки правильність розрахунку вартості фактично спожитої ФОП ОСОБА_1 теплової енергії має істотне значення для вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

У п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Крім того, у п. 5 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.

Враховуючи вищенаведені вказівки касаційної інстанції і те, що встановлення обставин наявності або відсутності у нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 274,8 кв.м., неопалювальних площ і врахування цих обставин при проведенні розрахунку вартості теплової енергії має суттєве значення для правильного вирішення спору, суд вважає за необхідне призначити у даній справі судову будівельно-технічну експертизу для отримання висновку з наступних питань:

1) Чи під'єднане до системи теплопостачання нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 274,8 кв.м?

2) Чи вірно Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" визначено опалювальну площу нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 274,8 кв.м, у розрахунку вартості теплової енергії?

3) Якщо опалювальну площу нежитлового приміщення визначено невірно, то якою саме є опалювальна площа цього нежитлового приміщення (за вирахуванням площі приміщень, в яких опалення не передбачено або фактично відсутнє)?

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

Відповідно до ч. 3 статті 41 ГПК України проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" з урахуванням вимог частини третьої статті 41 ГПК господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7, 9 і 10 Закону України "Про судову експертизу" (далі - Закон).

Згідно з частиною другою статті 10 Закону судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне доручити проведення даної експертизи ХНДІСЕ ім. Засл. проф. Бокаріуса.

Згідно з абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, покласти на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне провадження у справі зупинити до отримання судом від ХНДІСЕ ім. Засл. проф. Бокаріуса експертного висновку з поставлених питань.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 33, 41, 43, ч. 2 п. 1 ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі №922/4643/14 судову будівельно-технічну експертизу для отримання експертного висновку з наступних питань:

1) Чи під'єднане до системи теплопостачання нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 274,8 кв.м.?

2) Чи вірно Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" визначено опалювальну площу нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 274,8 кв.м, у розрахунку вартості теплової енергії?

3) Якщо опалювальну площу нежитлового приміщення визначено невірно, то якою саме є опалювальна площа цього нежитлового приміщення (за вирахуванням площі приміщень, в яких опалення не передбачено або фактично відсутнє)?

2. Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручити ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а).

3. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

4. Оплату витрат, пов'язаних зі здійсненням судової будівельно-технічної експертизи, покласти на ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, 93412, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

5. Направити матеріали справи №922/4643/14 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а).

6. Зобов'язати Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса повернути господарському суду Харківської області матеріали справи після проведення експертного дослідження.

7. Запропонувати судовому експерту реалізувати надане йому статтею 13 Закону України "Про судову експертизу" право щодо зазначення в експертному висновку фактів, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

8. Провадження у справі 922/4643/14 зупинити.

Суддя О.В. Макаренко