Рішення № 49969616, 02.09.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2015 року Справа № 922/3753/15

Провадження №4/913/378/15

За позовом

Публічного акціонерного товариства Дельта Банк, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 211 988 грн. 26 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Старкова Г.М.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_2, довіреність від 05.06.2015 №б/н;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2006977 від 20.07.2011 в сумі 211 988 грн.26 коп., з яких: заборгованість за простроченим кредитом в сумі 99 359 грн.13 коп., заборгованість за простроченими процентами в сумі 53 166 грн. 72 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 132 грн. 38 коп., 3 % річних від суми прострочених процентів в сумі 30 грн. 09 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 48317 грн. 88 коп., пеня за несвоєчасне повернення процентів в сумі 10 982 грн. 06 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 23.07.2015 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" розяснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву повязано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством звязку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством звязку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.07.2015 місцезнаходження фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 є 91034, м. Луганськ, вул. АДРЕСА_1.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ «Укрпошта» повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет(а.с.6, 55).

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК (аналогічна позиція викладена у Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Представник позивача подав додаткове пояснення, яке здане до суду 01.09.2015 за № 3228/15, яким зазначив період нарахування суми заборгованості за позовною заявою. Вказане додаткове пояснення судом розглянуте та долучене до матеріалів справи з наданими до нього документами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (далі за текстом - кредитор, позивач) та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом - позичальник, відповідач), укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2006977 від 20.07.2011 ( далі за текстом - Договір).

Предметом вказаного договору є правовідносини, за якими кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошв кошти в межах невідновленої кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 100 000 грн. 00 коп.,який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку № 1 до цього договору, який є невідємною частиною зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 24,99% річних, з кінцевим терміном повернення до 19 липня 2014 року включно (далі за текстом - кредит), на умовах визначених цим договором (п.11 договору).

Пунктом 1.1.1 договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених п.п. 5.11-5.12 договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних починаючи з дня невиконання зазначених зобовязань.

Кредит надавався на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору, моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі готівкових коштів з позичкового рахунку позичальника в сумі кредиту. Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту можливих штрафних санкцій,визначених даним договором, якщо інше не випливає з умов даного кредитного договору.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав повністю, надавши відповідачу кредит. В свою чергу, відповідач зобовязання щодо своєчасного забезпечення оплати платежів відповідно до п. 5.1 договору не виконав.

Відповідно до п. 1.1 договору повернення кредиту здійснюється не пізніше кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного у п. 1.1 до договору згідно графіку платежів наведеного у додатку №1 у договору, який є невідємною частиною договору, на рахунок кредитора зазначеного у п. 2.1 договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 договору позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в п. 1.1 договору, або заміненої відповідно до п.п. 3.5 3.7 цього договору.

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в період (28-29-30-31/365) на погашену суму кредиту, починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

На виконання умов договору кредитної лінії № ВКЛ-2006977 від 20.07.2011 позивач надав відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи, а саме меморіальними ордерами: № 30712684 від 30.08.2011 на суму 10 000 грн. 00 коп., № 2879115 від 15.08.2011 на суму 10 000 грн. 00 коп., № 25645619 від 25.07.2011 на суму 30 000 грн. 00 коп., №25123867 від 20.07.2011 на суму 50 000 грн. 00 коп. не оспорюється відповідачем.

В порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобовязання щодо погашення кредиту у встановлені строки.

У звязку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобовязань, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № ВКЛ-2006977 від 20.07.2011 в сумі 211 988 грн.26 коп., з яких: заборгованість за простроченим кредитом в сумі 99 359 грн.13 коп., заборгованість за простроченими процентами в сумі 53 166 грн. 72 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 132 грн. 38 коп., 3 % річних від суми прострочених процентів в сумі 30 грн. 09 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 48317 грн. 88 коп., пеня за несвоєчасне повернення процентів в сумі 10 982 грн. 06 коп. Обґрунтовуючи позовні вимого позивач посилається на умови договору кредитної лінії № ВКЛ-2006977 від 20.07.2011 та положення ст.ст. 526,530,536,610,612,625,629,1046-1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 220, 224, 229, 230 Господарського кодексу України .

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за позовом , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір кредитної лінії № ВКЛ-2006977 від 20.07.2011 є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Як вбачається з матеріалів справи, кредит у розмірі 100 000 грн. 00 коп. було видано позивачем відповідачу за позовом згідно меморіальних ордерів: № 30712684 від 30.08.2011 на суму 10 000 грн. 00 коп., № 2879115 від 15.08.2011 на суму 10 000 грн. 00 коп., № 25645619 від 25.07.2011 на суму 30 000 грн. 00 коп., №25123867 від 20.07.2011 на суму 50 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобовязань за договором кредитної лінії №ВКЛ-2006977 від 20.07.2011 не надав.

Відповідач умови договору виконував неналежно та не в повному обсязі і починаючи з 10.02.2014 здійснював повернення кредиту не в повних сумах та припускав порушення строків оплати. У звязку з чим, за відповідачем перед позивачем станом на 12.06.2015 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 99 359 грн.13 коп.

Також, відповідач починаючи 10.08.2011 здійснював повернення процентів за користування кредитом не в повних сумах та припускав порушення строків оплати, тому станом на 12.06.2015 утворилась заборгованість за процентами в сумі 53 166 грн. 72 коп.

Суд вважає, що позовна заява в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим кредитом в сумі 99 359 грн.13 коп., сума заборгованість за простроченими процентами в сумі 53 166 грн. 72 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 вказаної статті встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На час прийняття рішення у цій справі відповідачем не подано допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом.

Позивачем, відповідно до умов п. 9.1 договору кредитної лінії № ВКЛ-2006977 від 20.07.2011, до стягнення заявлено пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 48 317 грн. 88 коп. за період з 11.02.2014 по 13.04.2014, пеню за несвоєчасне повернення процентів в сумі 10 982 грн. 06 коп. за період з 12.03.2013 по 13.04.2014.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 48 317 грн. 88 коп. за період з 11.02.2014 по 13.04.2014 та пені за несвоєчасне повернення процентів в сумі 10 982 грн. 06 коп. за період з 12.03.2013 по 13.04.2014 суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено , що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, виходячи з комплексного аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що основною сумою заборгованості із зобовязань за кредитними договорами є заборгованість за кредитом та заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач допустив прострочення зобовязань за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства, п. 9.1 Договору нараховано та заявлено до стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 48 317 грн. 88 коп. за період з 11.02.2014 по 13.04.2014 та пені за несвоєчасне повернення процентів в сумі 10 982 грн. 06 коп. за період з 12.03.2013 по 13.04.2014.

Перевіривши розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми пені за вказаний період.

Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів погашення заявлених до стягнення сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч.2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 132 грн. 38 коп. за період з 11.02.2014 по 13.04.2014 та 3 % річних від суми прострочених процентів в сумі 30 грн. 09 коп. за період з 12.03.2013 по 13.04.2014 слід задовольнити.

Таким чином, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за простроченим кредитом в сумі 99 359 грн.13 коп., заборгованість за простроченими процентами в сумі 53 166 грн. 72 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 132 грн. 38 коп., 3 % річних від суми прострочених процентів в сумі 30 грн. 09 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 48 317 грн. 88 коп. та пеня за несвоєчасне повернення процентів в сумі 10 982 грн. 06 коп.

У судовому засіданні 02.09.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Частиною 1 п. 22 ст. 5 Закону України « Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, повязаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 15 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк»», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк».

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4239 грн. 77 коп.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 211 988 грн. 26 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, кв. 50 лєт ОктябряАДРЕСА_2, м.Луганськ, ідентифікаційний код 20016647264 на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк, вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 34047020, заборгованість за простроченим кредитом в сумі 99 359 грн.13 коп., заборгованість за простроченими процентами в сумі 53 166 грн. 72 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 132 грн. 38 коп., 3 % річних від суми прострочених процентів в сумі 30 грн. 09 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 48 317 грн. 88 коп., пеню за несвоєчасне повернення процентів в сумі 10 982 грн. 06 коп., .видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, кв. 50 лєт ОктябряАДРЕСА_2, м.Луганськ, ідентифікаційний код 20016647264, на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783004, одержувач УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 37999675, код класифікації доходів 22030001, призначення платежу судовий збір, код 02844564, витрати зі сплати судового збору в розмірі 4239 грн. 77 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено і підписано 08.09.2015.

Суддя ОСОБА_3