Рішення № 49967633, 07.09.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.2015 Справа № 920/1361/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ", м. Суми,

про стягнення 1084586,77грн.

Головуючий суддя Моїсеєнко В.М.

Суддя Левченко П.І.

Суддя Зражевський Ю.О.

Представники:

Від позивача - Дубовик В.В.

Від відповідача - Сафронов М.А.

При секретарі судового засідання Малюк Р.Б.

В судовому засіданні 18.08.2014року судом було оголошено перерву до 16.09.2014року о 10 год. 30 хв.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви № 2256 від 01.08.2014 р. просить суд стягнути з відповідача на свою користь 894 896,06 грн. основного боргу згідно договору № 2/10 від 01.09.2005р. з передачі теплової енергії в редакції додаткової угоди № 2/1 від 31.08.2007р., 67852,48 грн. пені, 106046,91 грн. інфляційних збитків, 15791,32 грн. 3% річних, 21691,74 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач подав відзив від 18.08.2014 року № 18-7/1592 на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначає, що п. 2.4. договору № 2/10 від 01.09.2005 року, в редакції викладеній п. 1.2. додаткової угоди № 2/1 від 31.08.2007 року, сторони визначили лише порядок оплати послуг з транспортування теплової енергії, а не строки виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг з транспортування теплової енергії, тому, в даному випадку слід застосовувати положення ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що зобов'язання має бути виконане протягом 7 днів з моменту отримання вимоги. Однак, позивачем не додано до позову доказів направлення на адресу ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" вимог про оплату послуг за транспортування теплової енергії в листопаді-грудні 2013 року. Відповідач вважає, що позивачем без належних доказів здійснено розрахунок штрафних санкцій та компенсацій, передбачених ст. 625 ЦК України.

Відповідач вважає, що встановити, яке співвідношення нарахованої плати за послуги з транспортування теплової енергії до фактично сплачених споживачами за спожиту у розрахунковому місяці сум у листопаді 2013 року та грудні 2013 року, можливе лише шляхом проведення економічної експертизи.

По клопотанню відповідача від 18.08.2014 року № 18-7/1593 про призначення експертизи, ухвалою суду від 25.09.2014 року по справі була призначена судово-економічна експертиза, проведення якої доручено експертам Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. Бокаріуса, провадження у справі було зупинено до отримання висновку експертизи.

09.01.2015р. до господарського суду надійшов висновок судової економічної експертизи № 1375 по господарській справі № 920/1979/13. Згідно даного висновку не видається за можливе визначити який розмір платежу за транспортування теплової енергії у листопаді та грудні 2013 року за договором перевезення вантажу № 2/10 від 01.09.2005р. є пропорційним співвідношенню платежів, одержаних ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" у листопаді та грудні 2013 р. від споживачів теплової енергії (населення, бюджетні установи та інші споживачі) за спожиту теплову енергію у листопаді та грудні 2013 р., оскільки із наданих на дослідження відомостей не видається за можливе відокремити поточні платежі від платежів минулих періодів, а отже і визначити пропорційність перерахування коштів ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" на банківський рахунок ТОВ "Сумитеплоенерго" за транспортування теплової енергії за листопад, грудень 2013 р. помісячно.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.01.2015р. провадження у справі № 920/1361/14 поновлено та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.01.2015р.

Відповідач подав заяву від 05.02.2015р. № б/н про призначення додаткової експертизи, в якій зазначає, що при наданні експертного висновку № 1375 від 31.12.2014р. експерт не скористався наданим йому правом про витребування необхідних додаткових матеріалів, не запросив додаткові матеріали, внаслідок чого експертний висновок не містить відповіді на поставлені питання, тому відповідач просить призначити по справі додаткову експертизу.

17.02.2015р. відповідач подав додаткове пояснення № б/н від 17.02.2015р. до заяви про призначення додаткової експертизи, в якому зазначає, що для відповіді на поставлені судом питання, експерт мав можливість вимагати додаткову інформацію щодо розміру заборгованості кожного зі споживачів ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе".

Ухвалою суду від 17.02.2015р. задоволено заяву відповідача про призначення додаткової судової економічної експертизи , провадження у справі № 920/1361/14 було зупинено проведення додаткової судової економічної експертизу, доручено Сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Який розмір платежу за транспортування теплової енергії у листопаді 2013 року за договором перевезення вантажу № 2/10 від 01.09.2005 року є пропорційним, співвідношенню платежів, одержаних ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" у листопаді 2013 року від Споживачів теплової енергії (населення, бюджетні установи, та інші споживачі), до сум, нарахованих Споживачам ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" (населення, бюджетні установи, та інші споживачі) за спожиту теплову енергію у листопаді 2013 року.

2) Який розмір платежу за транспортування теплової енергії у грудні 2013 року за договором перевезення вантажу № 2/10 від 01.09.2005 року є пропорційним, співвідношенню платежів, одержаних ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" у грудні 2013 року від Споживачів теплової енергії (населення, бюджетні установи, та інші споживачі) до сум, нарахованих Споживачам ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" (населення, бюджетні установи, та інші споживачі) за спожиту теплову енергію у грудні 2013 року.

18.08.2015 р. до господарського суду Сумської області надійшов висновок судово-економічної експертизи № 270 по даній справі, згідно якого по першому питанню за результатами проведеного дослідження в межах наданих документів , розмір платежу за транспортування теплової енергії у листопаді 2013 року за договором перевезення вантажу № 2/10 від 01.09.2005р. , який є пропорційним співвідношенню платежів, одержаних ПАТ «Сумське НВО ім.. М.В. Фрунзе» у листопаді 2013 року від Споживачів теплової енергії ( населення, бюджетні установи та інші споживачі), до сум нарахованих Споживачам ПАТ «Сумське НВО ім..Фрунзе» (населення, бюджетні установи та інші споживачі) за спожиту теплову енергію у листопаді 2013 року станом на 16.04.2015р. склав 337946,76 грн.; по другому питанню, за результатами проведеного дослідження в межах наданих документів , розмір платежу за транспортування теплової енергії у грудні 2013 року за договором перевезення вантажу № 2/10 від 01.09.2005р. , який є пропорційним співвідношенню платежів, одержаних ПАТ «Сумське НВО ім.. М.В. Фрунзе» у грудні 2013 року від Споживачів теплової енергії ( населення, бюджетні установи та інші споживачі), до сум нарахованих Споживачам ПАТ «Сумське НВО ім..Фрунзе» (населення, бюджетні установи та інші споживачі) за спожиту теплову енергію у грудні 2013 року станом на 16.04.2015р. склав 301933,19 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.08.2015р. провадження у справі № 920/1361/14 поновлено та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 07.09.2015р.

04.09.2015р. відповідач подав додаткове пояснення , згідно якого зазначає, що на позачергових Загальних зборах акціонерів ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» , що відбулися 24.07.2015р. змінено та затверджено нове найменування ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» , а саме Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання». Відповідні зміни зареєстровані у відповідності до вимог ст. 29 Закону україни « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», тому просить суд при винесенні рішення врахувати факт зміни відповідачем назви . Крім того, відповідач, посилаючись на п.2.4 договору перевезення вантажу (теплової енергії) № 2/10 від 01.09.2005р. стверджує, що на час розгляду справи , строк виконання його зобов'язання з оплати послуг транспортування теплової енергії за листопад-грудень 2013 року не настав, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

04.09.2015р. позивач подав обґрунтування позовних вимог з урахуванням висновку додаткової судової економічної експертизи № 270 від 31.07.2015р., позовні вимоги викладені в позорві підтримує в повному обсязі та просить суд задовільнити їх.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК)

Разом з цим, відповідно до правової позиції, викладеної у п. 3.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

На підставі викладеного, враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

01.09.2005року між сторонами було укладено договір № 2/10 перевезення вантажу (теплової енергії) відповідно до умов якого, в редакції протоколу розбіжностей, позивач зобов'язується доставляти ввірений йому відповідачем вантаж - теплову енергію в теплоносії - гарячої мережної води в пункти призначення, на вказані у п. 3.9 договору об'єкти юридичних та фізичних осіб - споживачів житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, видавати відправнику (відповідачу) теплову енергію, а останній, в свою чергу, зобов'язується сплачувати позивачу за перевезення теплової енергії встановлену п. 2.2. договору плату на умовах, в порядку та строки, встановлені договором.

Порядок приймання - передачі теплової енергії, визначений сторонами у розділі 3 договору № 2/10 перевезення вантажу (теплової енергії), зокрема у пунктах 3.10., 3.11., 3.12., 3.13.

Відповідно до п. 3.10. договору, приймання - передача теплової енергії здійснюється щомісячно повноважними представниками сторін.

При прийманні - передачі теплової енергії відповідач до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний передати позивачу акт приймання-передачі теплової енергії, у двох примірниках, підписаних з боку відповідача (пункт 3.11).

Протягом 3-х календарних днів після закінчення розрахункового місяця, позивач зобов'язаний підписати зі свого боку та передати відповідачу з рук - в руки один примірник акту приймання - передачі теплової енергії разом із податковою накладною та актом виконаних робіт підписаним зі свого боку, у двох примірниках. (пункт 3.12.)

Відповідач протягом 3-х днів з дня отримання вказаних у п.3.12 договору документів зобов'язаний прийняти результати робіт з перевезення теплової енергії, підписати акт приймання - передачі виконаних робіт та один його примірник передати позивачу або мотивовано відмовитися від прийняття результатів робіт з перевезення теплової енергії.

У випадку мотивованої відмови від прийому результатів робіт з перевезення теплової енергії, сторонами протягом 2-х днів з моменту відмови укладається акт з переліком порушень (недоліків) результатів робіт з перевезення теплової енергії та строків на їх усунення. Після усунення порушень (недоліків), вказаних в акті, відповідач зобов'язаний прийняти результати робіт з перевезення теплової енергії у вищенаведеному порядку.

Підписані сторонами акт приймання - передачі теплової енергії та акт приймання-передачі виконаних робіт є підтвердженням того, що перевезення теплової енергії є здійсненим і позивач передав відповідачу теплову енергію після її перевезення (п. 3.13.)

Загальна вартість договору, провізна плата та умови оплати визначені сторонами у розділі 2 договору № 2/10 перевезення вантажу (теплової енергії), зокрема у пунктах 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6.

Згідно з п. 2.1. у редакції додаткової угоди № 4 від 26.09.2008р., загальна вартість договору включає до себе провізну плату відповідача позивачу за перевезення останнім теплової енергії за цим договором, яка визначається сумуванням всіх провізних плат і складає за 12 календарних місяців з моменту підписання додаткової угоди 4 640 760 грн., без врахування ПДВ ( з ПДВ 5 568 912 грн.).

Вартість послуг перевізника за кожен календарний місяць визначається на підставі калькуляції, складеної по фактичним затратам звітного місяця в межах затвердженої вартості витрат на календарний рік з остаточним корегуванням суми в останньому місяці календарного року.

Згідно з п. 2.2. договору, розмір провізної плати з урахуванням ПДВ за один місяць перевезення теплової енергії вказаний в акті приймання-передачі виконаних робіт, які сторони зобов'язані скласти та підписати в порядку, встановленому розділом 3 договору.

Відповідно до п. 2.4. договору у редакції додаткової угоди, № 2/1 від 31.08.2007р. відповідач здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості договору на банківський рахунок позивача щомісячними протягом календарного року платежами, пропорційними відносно платежів, одержаних від споживачів теплової енергії (населення, бюджетні організації, інші) до сум, нарахованих споживачам відповідачем за спожиту теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати наданих у листпаді-грудні 2013 року послуг перевезення, у зв'язку з чим у останнього виник борг перед позивачем в сумі 894896,06 грн.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач посилається на те, що п. 2.4. договору № 2/10 від 01.09.2005 року, в редакції викладеній п. 1.2. додаткової угоди № 2/1 від 31.08.2007 року, сторони визначили лише порядок оплати послуг з транспортування теплової енергії, а не строки виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг з транспортування теплової енергії, тому, в даному випадку слід застосовувати положення ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що зобов'язання має бути виконане протягом 7 днів з моменту отримання вимоги. Однак, позивачем не додано до позову доказів направлення на адресу ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" вимог про оплату послуг за транспортування теплової енергії в листопаді-грудні 2013 року. Також відповідач вказує, що відповідно до п.2..4 договору зобов'язувався оплачувати транспортування теплової енергії шляхом перерахування на поточний рахунок позивача 100% від загальної вартості договору за кожний окремий місяць відповідного календарного року, у розмірі пропорційному розміру платежів, одержаних ПАТ «Сумське НВО» від Споживачів теплової енергії ( населення, бюджетні організації, інші) до сум, нарахованих Споживачам відправника за спожиту теплову енергію, у випадку , якщо послуги з транспортування теплової енергії надавалися кожний місяць , протягом календарного року. Відповідач вважає, що на момент розгляду справи , строк виконання його зобов'язання з оплати послуг транспортування теплової енергії за листопад - грудень 2013 року не настав.

Також відповідач вказує, що акти виконаних робіт (наданих послуг) щодо передачі теплової енергії за листопад-грудень 2013року не є достатніми доказами для стягнення заборгованості, не дають змогу визначити порядок оплати відповідачем наданих послуг, оскільки розмір оплати наданих послуг , поставлено сторонами у залежність від співвідношення між нарахованою ПАТ «Сумське НВО ім.. М.В.Фрунзе» платою споживачам за спожиту теплову енергію у розрахунковому місяці та фактичним розміром грошових коштів, отрманих ПАТ ««Сумське НВО ім.. М.В.Фрунзе» від споживачів за спожиту у розрахунковому місяці.

Відповідач зазначає, що між сторонами було досягнуто домовленість про те, що розиір щомісячної плати за послуги з транспортування теплової енергії залежить від співвідношення мвж нарахованою відповідачем платою споживачам за спожиту теплову енергіюу розрахунковому місяці та фактичним розміром грошових коштів , отриманих відповідачем від споживачів за спожиту у розрахунковому місяці.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу ,висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Ухвалою господарського суду сумської області від 17.02.2015р., по заяві відповідача, була призначена у справі № 920/1361/14 додаткова судова економічна експертиза, проведення якої доручено сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. засл.пров. М.С.Бокаріуса.

Дослідивши надані сторонами докази, висновок додаткової судової експертизи № 270 від 31.07.2015р. судом встановлено наступне.

Статтею 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Норма аналогічного змісту міститься в статті 909 Цивільного кодексу України.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З поданої позивачем позовної заяви вбачається, що згідно з актами виконаних робіт (надання послуг) за листопад -грудень 2013 року позивачем надано відповідачу, а останнім прийнято послуги з транспортування теплової енергії на загальну суму 894896,06 грн, в тому числі згідно з актом № 508 від 30.11.2013року на суму 479 780 грн., згідно з актом № 558 від 31.12.2013року на суму 25428,34грн., згідно з актом № 560 від 31.12.201р. на суму 440544,40 грн.

З боку відповідача акти підписані директором Дирекції "Котельня Північного промвузла" Жовтобрюхом М.В. та затверджені головним інженером публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" ОСОБА_1

Підписи вищевказаних осіб скріплені печатками Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе".

Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг транспортування теплової енергії за листопад-грудень 2013 року підтверджується скріпленими печатками та підписаними представниками сторін актами виконаних робіт (надання послуг), які є належними доказами в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України з огляду на умови укладеного між сторонами договору.

З наданого суду Сумським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого проф. М.С.Бокаріуса Висновку додаткової судової економічної експертизи № 270 від 31.07.2015р. вбачається, що результатами дослідження копій Актів виконаних робіт ( надання послуг ) за листопад , грудень 2013 р. ( а.с.23, 31) , де замовник - ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднанням ім.. Фрунзе», Виконавець -ТОВ «Сумитеплоенерго» значиться транспортування теплової енергії на загальну суму 894896,06 грн., дані розрахункової калькуляції вартості передачі теплової енергії від ДКППВ ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднанням ім. Фрунзе», мережами ТОВ «Сумитеплоенерго» відповідають даним актів виконання робіт ( послуг) підтверджено, що надані на дослідження первинні документи, складені у відповідності до вимог Закону України № 996-XIV та Положення № 88. Як зазначається у Висновку експертизи, ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднанням ім. Фрунзе» протягом листопада-грудня 2013 року нараховано споживачам за послуги з теплопостачання суму у розмірі 22632785,77 грн., у тому числі: населення - 10859263,83 грн. (листопад 4 956 889,05 грн; грудень - 5 902 374,78 грн.); бюджетним організаціям - 9 675 780,63 грн. (листопад - 3 244 468,21 грн., грудень - 6 431 312,42 грн.); промисловим підприємствам - 2 097 741,31 грн. (листопад -609 861,39 грн.; грудень - 1487879,92 грн.). Протягом листопада-грудня 2013 року споживачами сплачено за спожиті послуги з теплопостачання 18 125 800,17 грн., в т.ч: населення - 3 224 427,06 грн. (листопад 2261 402,65 грн; грудень - 963 024,41 грн.); бюджетним організаціям - 11 061 949,41 грн. (листопад - 3674078,94 грн., грудень - 7387870,47грн.); промисловим підприємствам - 1741682,39 грн. (листопад -618 025,90 грн.; грудень - 1 123 656,49 грн.).

Стосовно співвідношення нарахування та сплати за теплову енергію споживачами відповідача - ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» у листопаді, грудні 2013р., експертизою визначено, що за спожиту в листопаді та грудні теплову енергію сплачено грошових коштів менше , ніж нараховано, що становить 74,38% та 68,55% відповідно.

Дослідженням Актів виконання робіт (надання послуг) за листопад, грудень 2013 року визначено, що в зазначених місяцях позивачем - ТОВ «Сумитеплоенерго» для відповідача - ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.Фрунзе» виконано послугу з транспортування теплової енергії у листопаді на суму 454 351,66 грн, у грудні 2013 року- на суму 440 544,40 грн.

Зважаючи на положення пункту 2.4 «Договору про перевезення вантажу (теплової енергії) № 2/10 від 01.09.2005 р. в редакції протоколу розбіжностей від 11.11.2005 р.)», укладеної між сторонами у п.1.2 Додаткової угоди № 2/1 від 31.08.2007 р., відповідно до якого відповідач сплачує позивачу за транспортування теплової енергії щомісячний платіж, який є пропорційним відносно платежів, одержаних відповідачем від Споживачів теплової енергії до сум, нарахованих Споживачам за теплову енергію, експертною установою визначено, що станом на 16.04.2015 року (на дослідження надані зведені бухгалтерські документи з датою роздруківки 16.04.2015 року) відповідач мав сплатити позивачу за транспортування теплової енергії суму яка становить 639 939,95 грн, у тому числі за листопад 2013 року - 337946,76 грн. (454351,66 х 74,38%), за грудень 2013 року - 301 933,19 грн. (440544,40 х 68,55%).

Як свідчать результати проведеного експертною установою дослідження в межах наданих документів, розмір платежу за транспортування теплової енергії у листопаді 2013 року за договором перевезення вантажу № 2/10 від 01.09.2005 року, який є пропорційним співвідношенню платежів, одержаних відповідачем у листопаді 2013 року від Споживачів теплової енергії (населення, бюджетні установи та інші споживачі), до сум нарахованих Споживачам віджполідача (населення, бюджетні установи та інші споживачі) за спожиту теплову енергію у листопаді 2013 року станом на 16.04.2015 року склав 337 946,76 грн.

Розмір платежу за транспортування теплової енергії у грудні 2013 року за договором перевезення вантажу № 2/10 від 01.09.2005 року, який є пропорційним співвідношенню платежів, одержаних відповідачем у грудні 2013 року від Споживачів теплової енергії (населення, бюджетні установи та інші споживачі) до сум, нарахованих Споживачам відповідача (населення, бюджетні установи та інші споживачі) за спожиту теплову енергію у грудні 2013 року станом на 16.04.2015 року склав 301933,19 грн.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 2.4. договору, відповідач здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості договору на банківський рахунок позивача щомісячними протягом календарного року платежами, пропорційними відносно платежів, одержаних від споживачів теплової енергії (населення, бюджетні організації, інші) до сум, нарахованих споживачам відповідачем за спожиту теплову енергію.

Згідно з п. 2.1. договору, загальна вартість договору включає до себе провізну плату відповідача позивачу за перевезення останнім теплової енергії за цим договором, яка визначається сумуванням всіх провізних плат і складає за 12 календарних місяців з моменту підписання додаткової угоди 4 670 760 грн., без врахування ПДВ ( з ПДВ 5 568 912 грн.)

Разом з цим, пунктом 2.2. передбачено, що розмір провізної плати з урахуванням ПДВ за один місяць перевезення теплової енергії вказаний в акті приймання-передачі виконаних робіт.

Таким чином умовами договору визначено, що відповідач оплачує надані послуги протягом календарного року, але щомісячно у розмірі, визначеному у таблиці № 1 та вказаному в акті приймання-передачі виконаних робіт.

При цьому, строк оплати послуг транспортування теплової енергії не ставиться сторонами в залежність від моменту підписання сторонами актів приймання-передачі теплової енергії та актів виконаних робіт (надання послуг).

Згідно з умовами договору, та враховуючи норми Цивільного кодексу України, строк виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг за кожний місяць у розмірі, визначеному у таблиці № 1 та вказаному в акті приймання-передачі виконаних робіт, спливає у відповідне останнє число кожного місяця, тому прострочення виконання грошового зобов'язання починається з першого числа наступного місяця.

Таким чином посилання відповідача на те, що строк оплати послуг згідно з п. 2.4. договору не настав є необґрунтованими та безпідставними.

Тим більше, відповідне не звільняє відповідача від правомірного обов'язку оплатити фактично спожиті послуги, а укладеним між сторонами договором не передбачено, що позивач зобов'язаний безоплатно надавати відповідачу послуги, в тому числі вартістю більшою від сум, сплачених споживачами теплової енергії відповідачу.

Обов'язок по оплаті вартості наданих послуг відповідно до договору № 2/10 від 01.09.2005року перевезення вантажу (теплової енергії) покладено саме на відповідача.

Судом встановлено, що факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг транспортування теплової енергії за листопад, грудень 2013 року підтверджується скріпленими печатками та підписаними представниками сторін актами виконаних робіт (надання послуг).

Разом з цим, співвідношення нарахування та сплати за теплову енергію споживачами відповідача у листопаді , грудні 2013р. встановлено додатковою експертизою , за результати якої розмір платежів за транспортування теплової енергії у листопаді , грудні 2013 року за договором перевезення вантажу № 2/10 від 01.09.2005р., які є пропорційним співвідношенням платежів одержаних відповідачем у листопаді, грудні 2013р. від споживачів теплової енергії станом на 16.04.2015р. відповідно становить 337946,76 грн. та 301933,19 грн.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг з транспортування теплової енергії, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги транспортування теплової енергії за листопад, грудень 2013 року в загальній сумі 639879,96 грн.

Суд відмовляє в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за послуги транспортування теплової енергії за листопад, грудень 2013 року в сумі 255016,10 грн.

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначена грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2 договору перевезення вантажу (теплової енергії) від 01.09.2005р. № 2/10, у випадку несвоєчасної оплати провізної плати перевізнику, відправник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми боргу за кожен день заборгованості.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Оскільки позивачем здійснено розрахунок суми пені за період прострочення заборгованості від загальної суми боргу в розмірі 894896,06 грн. , судом здійснено перерахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені, згідно з яким загальний розмір пені становить 48470,16 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Річні відсотки і інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних відсотків і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати наданих послуг, факт прострочення грошового зобов'язання, а також те, що право позивача щодо стягнення 3% річних , інфляційнх нараховань передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, згідно з яким загальний розмір 3% річних становить 11048,68 грн., а інфляційних нарахувань - 75899,98 грн.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних суд відмовляє, оскільки відповідна сума є необгрунтованою.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в обмеженій максимальним розміром судового збору за позовну заяву майнового характеру згідно з Законом України "Про судовий збір" сумі - 15505,98 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання " (вул. Горького, 58, м. Суми, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (вул. 2-га Залізнична, 10, м. Суми, код 33698892) 639879,96 грн. заборгованості , 48470,16 грн. пені, 75899,98 грн. інфляційних втрат, 11048,68 грн. 3% річних, 15505,98 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.У задоволенні позовних вимог в іншій частині - в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.09.2015 року.

Головуючий суддя В.М. Моїсеєнко

Суддя П.І. Левченко

Суддя Ю.О.Зражевський