Рішення № 49966495, 02.09.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.2015 Справа № 920/1146/15

за позовом: Приватного підприємства «Оксамит» м. Конотоп, Сумська область;

до відповідача: Комунального підприємства Сумської обласної ради Сумської області Аптека № 226 міста Конотоп, м. Конотоп, Сумська область;

про стягнення 16 145 грн. 09 коп.,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Покровенко В.Ф. (довіреність б/н від 01.09.2015);

від відповідача: не прибув;

при секретарі судового засідання Куриленко О.В.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 13 137 грн. 19 грн. коп. заборгованості за поставлений товар; 2 864 грн. 67 коп. пені; 143 грн. 23 коп. 3 % річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

Відповідач в дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, правом подати заперечення проти вимог позивача або докази сплати суми заборгованості відповідач не скористався, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 34).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 23.01.2014 був укладений договір купівлі-продажу № 51, за умовами п. 1.1 якого, позивач (продавець) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) купити лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп (далі «товар») в асортименті , за цінами та у кількості відповідно до видаткових накладних (рахунків - фактур), які є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, доказом чого є видаткові накладні №№ ОК - 0000666- ОК-0000668 від 02.03.2015; № ОК-0000755 від 05.03.2015; №№ ОК-0000829-ОК-0000831 від 12.03.2015; а також товарно-транспортні накладні №№ ТНН-0000666 - ТНН-0000668 від 02.03.2015; № ТНН-0000755 від 05.03.2015; №№ ТНН-0000829-ТНН-0000831 від 12.03.2015.

Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного договору відповідач був зобов'язаний сплачувати вартість поставленого товару не пізніше 21 календарного дня з моменту одержання кожної партії товару.

Свого обов'язку щодо оплати за поставлений товар покупець не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами складено та належним чином оформлено Акт звірки розрахунків по договору на 25.06.15, згідно з яким відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 13 537 грн. 19 грн.

25.06.2015 відповідачу була направлена претензія з вимогою терміново погасити заборгованість в розмірі 13 537 грн. 19 грн. Після цього від відповідача надійшов платіж у сумі 400 грн. 00 коп.

Станом на 20.07.15 заборгованість відповідача за отриманий у березні товар 2015 року товар склала 13 137 грн. коп.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні маги обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за № 168/704 (далі Положення № 168/704).

Пунктом 2.4 Положення № 168/704 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення № 168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам. встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Зазначені вище видаткові накладні та товарно-транспортні накладні в силу Закону № 996- ХIV та Положення № 168/704, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Відповідно до ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач отримав товар, проте свої зобов'язання за договором не виконав, через що позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1-2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий та неоплачений товар станом на дату подання позову складає 13 137 грн. коп.

Відповідачем не подано аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 13 137 грн. коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 610 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за прострочення термінів оплати покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НЬУ від суми неоплати за кожний день прострочки та проценти за користування коштами у сумі 3 % річних від суми неоплати.

Тому, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 2 864 грн. 67 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку приписи ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 2 864 грн. 00 коп. пені є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по вищевказаному договору позивач просить стягнути з відповідача 143 грн. 23 коп. 3% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги стосовно стягнення 143 грн. 23 коп. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526-527, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Сумської обласної ради Сумської області Аптека № 226 міста Конотоп (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Металістів, 10, код 23051425) на користь Приватного підприємства «Оксамит» (41600, Сумська область, м. Конотоп, , вул. Депутатська, 92, код 31166592) 13 137 грн. 19 грн. коп. основного боргу; 2 864 грн. 67 коп. пені; 143 грн. 23 коп. 3 % річних, 1 827 грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2015

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА