Рішення № 49965685, 04.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2015 р. Справа № 911/2943/15

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Військової частини А 2167

про стягнення 99 987,48 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. № 926 від 08.08.2015);

від відповідача ОСОБА_3 (дов. № 17 від 12.01.2015).

Обставини справи:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Військової частини А 2167 (далі відповідач) про стягнення 99 987,48 грн грн боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012, товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати отриманого на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2015 порушено провадження у справі № 911/2943/15, розгляд справи призначено на 07.08.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2015 розгляд справи відкладено на 21.08.2015.

У судовому засіданні 21.08.2015 оголошено перерву до 28.08.2015.

У судовому засіданні 28.08.2015 оголошено перерву до 04.09.2015.

04.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 20575/15 від 04.09.2015), згідно якого останній просив суд на підставі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувати у позивача оригінали договору № 64 від 22.11.2012, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та Військовою частиною А 2167 і договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1, а також призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу з метою вирішення питання чи підписи на договорі відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 виконані ОСОБА_4.

У судовому засіданні 04.09.2015 представник відповідача повністю підтримав подане ним клопотання про витребування документів та призначення судової експертизи, представник позивача заперечив проти задоволення вказаних клопотань.

У судовому засіданні 04.09.2015 суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування у позивача оригіналів договору № 64 від 22.11.2012, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та Військовою частиною А 2167 і договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1, оскільки оригінали договору № 64 від 22.11.2012, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та Військовою частиною А 2167 і договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 були оглянуті та дослідженні судом у судовому засіданні 21.08.2015, що підтверджується змістом протоколу судового засідання від 21.08.2015 (а.с. 131), а відтак потреба у витребуванні вказаних доказів відсутня.

Крім того, у судовому засіданні 04.09.2015 суд, розглянувши клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, вирішив, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України з метою розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідним для цього знаннями.

Пунктом пятим Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи № 4 від 23.03.2012р. передбачено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд встановив, що позивачем надано суду договір відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 18-20), на вказаному договорі наявна печатка ФОП ОСОБА_4, доказів викрадення та втрати якої представником відповідача суду не надано. Представником відповідача, суду також не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували факт невідповідності підпису ОСОБА_4, підписам наявним на договорі. Крім того, представником відповідача не доведено суду існування реальної можливості провести вказану почеркознавчу експертизу, а саме відібрати для проведення почеркознавчої експертизи зразки підписів від ОСОБА_4, який 26.03.2013 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 26.03.2013 (а.с. 104). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні 04.09.2015 представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позову повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2012 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (Постачальник) та Військовою частиною А 2167 (Замовник) укладено договір № 64, згідно якого постачальник зобовязався поставити і передати у власність замовника вироблене в Україні речове майно (далі товар), а замовник забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах договору у кількості, у строк і за цінами згідно з нижчевказаною специфікацією.

Згідно п. 4.2 договору сума договору складає 99 987,48 грн.

Відповідно до п. 4.4. договору розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання замовником та належним чином оформлених документів постачальника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 (п. 9.3. договору).

Пунктами 8.1., 8.2., 8.3. договору передбачено, що сторони зобовязуються не передавати окремо прав та обовязків, як і всього договору в цілому третім особам без досягнення попередньої згоди на це іншої сторони. Вищезгадана попередня згода на уступку договору повинна бути оформлена у письмовому вигляді. Правонаступник сторони договору безпосередньо приймає на себе всі права і обовязки за договором.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору № 64 від 22.11.2012 позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на суму 99 987,48 грн, що підтверджується видатковою накладною № 8 від 21.12.2012 на суму 99 987,48 грн (а.с. 27).

19.03.2013 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (Первісний кредитор) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 24, згідно якого сторони дійшли згоди, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги на умовах, які існують на момент укладення договору, за договором поставки № 64 від 22.11.2012, укладеним між первісним кредитором (який згідно з договором поставки є постачальником) та боржником (який згідно з договором поставки є замовником).

На момент укладання договору відступлення права вимоги, заборгованість боржника (замовника) перед первісним кредитором (постачальником) складає 99 987,48 грн (п. 1.2. договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013).

На виконання договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 ФОП ОСОБА_4 передав позивачу договір № 64 від 21.12.2012, видаткову накладну № 8/215 від 21.12.2012, що підтверджується актом прийому-передачі від 19.03.2013 (а.с. 103), підписаними та скріпленим печатками ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1

25.04.2013 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відступлення права вимоги № 16 від 25.04.2013 (а.с. 21), згідно якого повідомив відповідача про укладення договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013, а відтак перехід до позивача право вимоги з відповідача по погашенню кредиторської заборгованості за отриманий товар в сумі 99 987,48 грн на умовах, які встановлені договором поставки № 64 від 22.11.2012. Вказане повідомлення 16.05.2013 направлено позивачем відповідачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 59000012872199 від 16.05.2013 (а.с. 102).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до позивача на підставі договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 перейшло право вимагати від відповідача зобовязання з оплати отриманого на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012 товару.

Відповідач в порушення п. 4.4. договору № 64 від 22.11.2012 борг за поставлений, на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012, товар ФОП ОСОБА_4 та/або відповідачу не сплатив, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 08.01.2013 (а.с. 31), підписаним та скріпленим печатками ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 та довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» № 08.7.0.0.0/1508141411010 від 14.08.2015 (а.с. 46-98), внаслідок чого на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012, товар склав 99 987,48 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 08.01.2013 (а.с. 31), підписаним та скріпленим печатками ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 та довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» № 08.7.0.0.0/1508141411010 від 14.08.2015 (а.с. 46-98), а також не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимога про стягнення 99 987,48 грн боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012, товар.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив, що до позивача на підставі договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 перейшло право вимагати від відповідача зобовязання з оплати отриманого на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012 товару; відповідач в порушення п. 4.4. договору № 64 від 22.11.2012 борг за поставлений, на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012, товар ФОП ОСОБА_4 та/або відповідачу не сплатив, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 08.01.2013 (а.с. 31), підписаним та скріпленим печатками ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 та довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» № 08.7.0.0.0/1508141411010 від 14.08.2015 (а.с. 46-98), внаслідок чого на момент прийняття судового рішення, борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012, товар склав 99 987,48 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 08.01.2013 (а.с. 31), підписаним та скріпленим печатками ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 та довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» № 08.7.0.0.0/1508141411010 від 14.08.2015 (а.с. 46-98), а також не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 99 987,48 грн боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012, товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача на те, що ФОП ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки до нього на підставі договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013 не перейшло право вимоги до відповідача у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязання з оплати отриманого на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012 товару з підстав відсутності згоди відповідача на уступлення права вимоги, тому що як встановлено судом повідомленням про відступлення права вимоги № 16 від 25.04.2013 (а.с. 21), позивач сповістив відповідача про укладення з ФОП ОСОБА_4 договору відступлення права вимоги № 24 від 19.03.2013, в той час як пунктом 8.1. договору сторони не встановили саме заборону на передачу третій особі прав та обовязків по договору без письмової згоди на те другої сторони, а відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі та те, що ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2015 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, суд дійшов висновку, що судовий збір за позовну вимогу про стягнення 99 987,48 грн, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А 2167 (09100, Київська обл., місто Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги А 2167; ідентифікаційний код 08267926) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (39625, Полтавська обл., м. Кременчук, Крюківський район, вул. Генерала Манагарова, буд. 24/36-А, кв. 7; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 99 987 (девяносто девять тисяч девятсот вісімдесят сім гривень) 48 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 8 від 21.12.2012 згідно договору № 64 від 22.11.2012, товар.

3. Стягнути з Військової частини А 2167 (09100, Київська обл., місто Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги А 2167; ідентифікаційний код 08267926) в доход Державного бюджету України 1 999 (одну тисячу девятсот девяносто девять гривень) 75 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 08.09.2015.

Суддя П.В.Горбасенко