Ухвала суду № 49965642, 04.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"04" вересня 2015 р. Справа № 911/3440/15

Суддя Карпечкін Т.П., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

Васильківської міської ради Київської області

до ТОВ Магоком

про розірвання договорів та стягнення 40147,97 грн.

встановив:

До Господарського суду Київської області 03.09.2014 року на підставі ст. 16, 17 Господарського процесуального кодексу України з Господарського суду Полтавської області, за встановленою підсудністю, надійшли матеріали справи № 911/3440/15 за позовом Васильківської міської ради Київської області до ТОВ Магоком про розірвання договорів та стягнення 40147,97 грн.

Розглянувши подану позовну заяву, господарський суд встановив, що вона не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, та підлягає поверненню без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки у позовній заяві не зазначено повного найменування відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Згідно п. 3 частини 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21 лютого 2013 року за № 7 у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Пунктами 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір в редакції чинній на момент подання позовної заяви (06.08.2015 року) передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Законом України від 06.12.2012р. №5515-VІ Про державний бюджет України на 2013 рік на 1 січня 2013 року місячний розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 1 218,00 грн.

В позові заявлено вимогу про розірвання 9 договорів особистого строкового сервітуту для обслуговування малої архітектурної форми, тобто, фактично обєднано 9 вимог немайнового характеру. Крім того, заявлено одну вимогу майнового характеру - стягнення 40147,97 грн. Однак, позивачем до позовної заяви долучено лише платіжне доручення № 137 від 21.07.2015 року на суму 1218,00 грн., як доказ сплати судового збору за одну немайнову вимогу та платіжне доручення № 170 від 11.12.2014 року на суму 1827,00 грн., як доказ сплати судового збору майнову вимогу, доказів сплати судового збору за решту (вісім) вимог немайнового характеру позивачем не додано.

Таким чином, позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно із пунктом 4 частини першої ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Суд звертає увагу заявника, що при повторному зверненні до суду із цією позовною заявою, заявнику необхідно враховувати Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII.

Крім того, позивачем порушено правила обєднання позовних вимог відповідно до п. 5 ст. 63 ГПК України.

Стаття 58 ГПК України передбачає, що в одній позовній заяві може бути обєднано кілька позовних вимог, звязаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Позов обґрунтований невиконанням зобовязань з оплати за 9-ма Договорами особистого строкового сервітуту для обслуговування малої архітектурної форми.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, друга позовна вимога містить вимогу про розірвання 9-ти Договорів особистого строкового сервітуту для обслуговування малої архітектурної форми, в третю вимогу фактично включені вимоги про стягнення заборгованості за 9-ма Договорами особистого строкового сервітуту для обслуговування малої архітектурної форми.

Таким чином, позивачем порушено правила обєднання вимог, оскільки спірні договори укладалися на підставі різних рішень міської ради, особисті строкові сервітути за кожним спірним договором встановлювались на різні земельні ділянки, помісячна плата за кожним договором теж була різною, що свідчить про те, що позовні вимоги не повязані ні підставами виникнення, ні поданими доказами.

Таким чином, позивачу необхідно обґрунтувати доцільність обєднання позовних вимог по 9-ти різним договорам.

Підставами позову в господарському судочинстві є обставини, тобто юридичні факти, на яких ґрунтується вимога позивача. Підстава позову складається з таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних правовідносин, належність сторін до цієї справи та привід до позову. Дані матеріально-правові вимоги (предмет позову) виникають при порушенні прав та невиконанні обов'язків, які випливають з домовленості між сторонами, тобто з договору. Таким чином, договір є опосередкованою підставою виникнення юридичного факту - дії (бездіяльності), що порушує умови даного правочину, та вимоги, яка виникає після порушення прав та невиконання обов'язків стороною по договору.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України та пункт 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві обєднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; обєднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т.п. (п. 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за №18).

Оскільки кожен окремий договір, а також факт порушення його умов, є окремими підставами позову, то предметом позову даної позовної заяви є об'єднані вимоги, що виникають з різних підстав, що порушує вимоги ч. 1 ст. 58 ГПК України, якою передбачена можливість об'єднання кількох вимог в одній позовній заяві, якщо вони зв'язані між собою однією підставою виникнення або поданими доказами.

Також, позивачу необхідно враховувати, що кількість окремих договорів, які мають різну правову природу суттєво ускладнює судовий розгляд, оскільки суду необхідно в межах одного провадження фактично вирішити кілька окремих, не повязаних між собою спорів та надавати окрему юридичну оцінку доказам по кожному договору окремо.

Сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки заявлені вимоги щодо стягнення боргу не повязані підставою їх виникнення, так як виникли з різних договорів. При вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов визначених у договорі та щодо допущених порушень вимог закону кожного договору окремо.

Чинне законодавство не передбачає поєднання в одній позовній заяві однорідних вимог, які підтверджуються тотожними доказами.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути обєднано кілька вимог, звязаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

З огляду на те, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Судом встановлено, що в якості доказу надсилання відповідачу копії позовної заяви б/н від 02.07.2015 року та доданих до неї документів, позивачем надано опис вкладення в цінний лист від 20.07.2015 року та фіскальний чек б/н від 20.07.2015 року.

З долучених доказів вбачається, що позивач направив позовну заяву з додатками відповідачу на адресу: 37600, Україна, АДРЕСА_1, проте, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21137684 станом на 04.09.2015 року, юридичною адресою відповідача є: 37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Воскресінська, буд. 38, тому дані докази не можуть вважатися належними і допустимими доказами надсилання іншій стороні матеріалів позовної заяви.

Також, дослідивши долучений фіскальний чек б/н від 20.07.2015 року суд встановив, що в графі кому зазначено машкони, замість Магоком.

Таким чином, позивачем не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що усі спірні договори позивачем укладені з ПП Магоком, а не ТОВ Магоком.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовна заява не може бути прийнятою до розгляду Господарським судом Київської області та підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Керуючись п. 2, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Васильківській міській раді Київської області разом з доданими до неї матеріалами, всього на 67 аркушах (в т.ч. оригінали опису вкладення в цінний лист від 20.07.2015 року, фіскального чеку б/н від 20.07.2015 року, платіжного доручення № 137 від 21.07.2015 року та платіжного доручення № 170 від 11.12.2014 року) повернути заявнику без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя Т.П. Карпечкін