Рішення № 49965612, 31.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2015 р. Справа № 911/2726/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем Інжиніринг»

про стягнення 4687,99 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Гаврилюк О.О., довір. № 254 від 26.03.2015 р.

від відповідача: Гапоненко Р.І., довір. б/н від 14.01.2015 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем Інжиніринг» (далі - ТОВ «Ютем Інжиніринг», відповідач) про стягнення 4687,99 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 05.06.2013 р. з ТОВ «Ютем Інжиніринг» договору № 68/Г про надання гарантії, за яким відповідач як принципал не сплатив передбачену договором комісію (винагороду) за надання позивачем гарантії, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 3055,53 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання, позивач нарахував заявлені до стягнення з відповідача пеню у розмірі 621,80 грн., 3% річних у розмірі 34,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 975,94 грн.

Розгляд справи відкладався.

07.08.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Ютем Інжиніринг» було подано відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 18350/15 від 07.08.2015 р.), відповідно до якого відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. № 733/БТ «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 р. було прийнято рішення № 123 про запровадження в банку з 21.11.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у позивача. На думку відповідача, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з 20.11.2014 р. не міг виконати свої зобов'язання перед кредитором (бенефіціаром) у випадку настання гарантійного випадку, оскільки на такі його дії встановлена пряма законодавча заборона.

Відповідач сплатив за договором комісію за підготовку надання гарантії 10.06.2013 р. в сумі 500,00 грн., а комісію за прийняття зобов'язань по гарантії у розмірі 3% річних від суми наданої гарантії сплачував до 10.11.2014 р. Після появи на сайтах ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації про визнання банку неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації, відповідач перестав вносити платежі за обслуговування гарантії. Відповідач має поточні рахунки № 26000090100234 та № 26006090100250 у банку позивача, які були заблоковані одночасно із введенням процедури тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», а отже відповідач був позбавлений можливості вносити платежі за обслуговування договору гарантії.

Також відповідач наголошував, що відповідно до ст. 205 ГК України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. На думку відповідача, виходячи з викладеної норми права, укладений між сторонами даної справи договір гарантії вважається припиненим з 20.11.2014 р., оскільки позивач, відповідно до постанови НБУ, вже не міг виконувати свої зобов'язання за договором. Водночас, відповідач вважає, що позивач у даній справі повинен довести, що він був у змозі виконувати договір гарантії під час процедури тимчасової адміністрації.

17.08.2015 р. ТОВ «Ютем Інжиніринг» було подано додаткові пояснення б/н, б/д (вх. № 19049/15 від 17.08.2015 р.), відповідно до яких відповідач зазначив, що 08.04.2015 р. ним на адресу позивача було направлено лист № 227-202 у відповідь на лист позивача щодо сплати заборгованості по комісії за обслуговування гарантії за договором № 68/Г-2013 від 05.06.2013 р., а саме - комісійної винагороди за прийняття зобов'язань в сумі 925,91 грн., простроченої комісії за прийняття зобов'язань з 01.11.2014 р. до 31.01.2015 р. в сумі 2129,62 грн. та пені в сумі 110,44 грн. Посилаючись на норми договору, відповідач повідомляв банк про право договірного списання позивачем з будь-якого рахунку відповідача, відкритого у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», заборгованості з комісійної винагороди та штрафних санкцій у разі несплати їх відповідачем. Дана позиція відповідача була підтверджена також у листі № 359-202 від 04.06.2015 р., надісланому останнім на ім'я уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Разом з тим, відповідач доводить до відома суду про зміну своєї позиції щодо договірного списання заборгованості з комісійної винагороди та пені у зв'язку з аргументами, викладеними у відзиві на позовну заяву. Виходячи з вищевикладеного, відповідач заявляє про відкликання своїх листів № 227-202 від 08.04.2015 р. і № 359-202 від 04.06.2015 р. та просить вирішити справу з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позов, стосовно припинення зобов'язань за договором гарантії на підставі приписів ст. 205 ГК України.

28.08.2015 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було подано додаткові пояснення б/н від 27.08.2015 р., відповідно до яких позивач зазначив, що ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не погоджується з твердженнями відповідача, посилаючись, зокрема, на те, що відповідачу неодноразово надсилались листи з повідомленням про заборгованість та зазначенням нових реквізитів банку у зв'язку із введенням тимчасової адміністрації. Отже, можливість сплати заборгованості за договором у відповідача існувала.

Щодо припинення дії договору у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації позивач зазначає, що зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Позивач виконав зобов'язання за договором гарантії в повному обсязі, а саме - випустив гарантію № 015/2013 від 05.06.2013 р. на суму 563265,91 грн. терміном дії до 11.03.2015 р. Натомість, зобов'язання відповідача за договором № 68/Г-2013 не виконані в повному обсязі, заборгованість за комісіями не сплачена, а отже вищезазначений договір не може вважатися припиненим, як на це посилається відповідач.

Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2015 р. позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях; представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

У судовому засіданні 31.08.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - банк/гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» (боржник/принципал) було укладено договір № 68/Г про надання гарантії, відповідно до п. 1.1 якого гарант за дорученням принципала надає на користь Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради (бенефеціар) банківську гарантію на суму 563265,91 грн. згідно з контрактом № ChWWP-ICB-07/2SI від 28.05.2012 р., укладеним між бенефеціаром та принципалом, та заявою на зміни № СО-Н-1/07.2SI від 14.03.2013 р. до цього контракту.

Відповідно до п. 1.2 договору гарантія надається на термін до 11.03.2015 р. і набуває чинності з дати випуску. Строк дії договору погоджено сторонами до 25.03.2015 р., але в будь-якому разі - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що гарантія надається приниципалу для подальшої передачі бенефіціару.

Відповідно до пп. 1.5.1 п. 1.5 договору принципал сплачує гаранту комісію за підготовку та надання гарантії в розмірі 500,00 грн.

Згідно з пп. 1.5.2 п. 1.5 договору принципал сплачує гаранту комісію за прийняття зобов'язань по гарантії у розмірі 3% відсотків річних від суми гарантії з дати надання гарантії до закінчення строку її дії або до здійснення платежу по гарантії.

У відповідності з пп. 1.5.3 п. 1.5 договору принципал сплачує гаранту комісійні інших банків (у разі виникнення).

Відповідно до п. 2.1 договору принципал зобов'язується сплачувати у гривнях на рахунок № 2909909011002 у ПАТ «ВіЕйБі Банк», код банку (МФО) 380537: комісію за підготовку надання гарантії протягом 15 календарних днів з дати надання гарантії (одноразово); комісію за прийняття зобов'язань - не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, за розрахунковий місяць (щомісячно).

Принципал зобов'язується сплачувати інші витрати гаранта, що виникли під час обслуговування гарантії (комунікаційні витрати, зміни та/або доповнення до гарантії, запити, поштові витрати), згідно з тарифами гаранта протягом 5 банківських днів з дати отримання повідомлення від гаранта (пп. 2.1.2 п. 2.1 договору).

За умовами п. 4.1 договору за невиконання або несвоєчасне виконання умов п. 2.1 даного договору, принципал сплачує гаранту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 5.6 та 5.7 договору взаємовідносини сторін, не врегульовані договором, регулюються чинним законодавством України. Усі спори та розбіжності, що виникають між сторонами за цим договором, підлягають вирішенню господарським судом.

Як слідує з матеріалів справи, банком на виконання договору № 68/Г-2013 від 05.06.2013 р. було випущено гарантію № 015/2013 від 05.06.2013 р. на суму 563265,91 грн. терміном дії до 11.03.2015 р.

Станом на 22.06.2015 p. ТОВ «Ютем Інжиніринг» не було сплачено щомісячної комісійної винагороди за обслуговування гарантії за період з 10.11.2014 р. до 13.03.2015 р. у розмірі 3055,53 грн.

Банком на адресу принципала було направлено вимогу № 31/1-10763 від 12.05.2015 р. про погашення заборгованості за комісією та пені за несплату вищевказаної комісійної винагороди.

Відповідач вимогу банку не виконав, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, за приписами ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана (ч. 1 ст. 561 ЦК України).

Згідно зі ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ч.ч. 1, 2 ст. 564 Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (ст. 567 ЦК України).

За приписами ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюється Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 (далі - Положення), вимоги якого поширюються на банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями (п. 3 Положення).

У пункті 2 Положення встановлено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефеціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефеціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що зобов'язання за договором гарантії припинилися з 20.11.2014 р. з огляду на приписи ст. 205 ГК України. Оскільки 20.11.2014 р. банк був визнаний неплатоспроможним, а 21.11.2014 р. в банку була введена процедура тимчасової адміністрації, яка не передбачає виконання вимог кредиторів, а також не передбачає відновлення платоспроможності банку, а лише його ліквідацію або продаж, на думку принципала, банк втратив можливість виконати зобов'язання гаранта за договором. Відповідно, у ТОВ «Ютем Інжиніринг», на його переконання, припинилося зобов'язання зі сплати комісії за договором гарантії.

Зазначені заперечення відповідача не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Згідно з приписами п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 того ж Закону фінансовими вважаються, зокрема, послуги з надання гарантій та поручительств.

Відповідно до умов договору про надання гарантії ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» як гарант зобов'язалось протягом дії договору надавати ТОВ «Ютем Інжиніринг» фінансову послугу, а ТОВ «Ютем Інжиніринг» як принципал зобов'язалось щомісячно сплачувати комісію за надану банком фінансову послугу.

Постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних» позивача було віднесено до категорії неплатоспроможних банків, і виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 р. було прийнято рішення № 123 про запровадження з 21.11.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк».

У зв'язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 63 про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банка провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 р. по 19.03.2016 р. включно.

Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та, в подальшому, відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оскільки банк здійснює свою діяльність виключно на підставі банківської ліцензії (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), то у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії позивач фактично припиняє свою банківську діяльність, і, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», закінчує технологічний цикл банківських операцій, а тому після відкликання банківської ліцензії 20.03.2015 р. здійснення будь-яких банківських операцій (у тому числі - надання позивачем фінансових послуг) не могло бути реалізовано ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Між тим, предметом позовних вимог банку у даній справі є стягнення з ТОВ «Ютем Інжиніринг» заборгованості зі сплати комісійної винагороди за обслуговування гарантії у розмірі 3055,53 грн., яка утворилася в період з 10.11.2014 р. до 13.03.2015 р.

За приписами статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону. Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Відповідачем не доведено неможливості виконання позивачем зобов'язання за договором гарантії після введення у банку тимчасової адміністрації.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За змістом укладеного між сторонами у даній справі договору гарантії, як і за змістом самої гарантії, виданої банком, зобов'язання останнього перед бенефіціаром (гарантійний випадок) щодо виплати суми гарантії настають після отримання банком письмової вимоги бенефіціара.

Таким чином, до настання гарантійного випадку, тобто до звернення бенефіціара до банку з письмовою вимогою щодо виплати суми гарантії, підстави вважати бенефіціара кредитором банка в розумінні наведеної вище ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є відсутніми.

Як свідчать матеріали справи, бенефіціар - КП «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради до банку з письмовою вимогою за договором гарантії № 68/Г-2013 від 05.06.2013 р. не звертався. Наведена обставина сторонами у справі не заперечується.

Відтак, висновок відповідача щодо неможливості виконання позивачем зобов'язання за договором гарантії внаслідок введення у банку тимчасової адміністрації є необґрунтованим. Відповідно, необґрунтованим є і висновок щодо зустрічного припинення у самого відповідача зобов'язання з оплати комісії за договором гарантії в силу наведених вище приписів ст. 205 ГК України.

Окрім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо відсутності у товариства зобов'язання за договором гарантії в період з 10.11.2014 р. (дати, з якої відповідач перестав сплачувати комісію за договором гарантії) до дати введення в банку тимчасової адміністрації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3055,53 грн. заборгованості зі сплати комісії за договором про надання гарантії № 68/Г-2013 від 05.06.2013 р. підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 621,80 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії.

У відповідності з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, відповідно до 4.1 договору гарантії передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання умов пп.пп. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9 цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, встановив, що розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, у зв'язку з чим заявлена банком вимога про стягнення пені підлягає задоволенню повному обсязі у розмірі 621,80 грн. за період з 16.12.2014 р. до 22.06.2015 р.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 34,72 грн. 3% річних та 975,94 грн. інфляційних втрат за період з 16.12.2014 р. до 22.06.2015 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 34,72 грн. 3% річних та 975,94 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції до 01.09.2015 р.) ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції до 01.09.2015 р.), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що приписами Закону України «Про судовий збір» відповідач у справі не звільнений від сплати судового збору, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача шляхом стягнення судового збору до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем Інжиніринг» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Чкалова, 3, код 30568931) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (04119, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Дегтярівська, 27Т, код 19017842) - 3055 (три тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 53 коп. основного боргу, 621 (шістсот двадцять одну) грн. 80 коп. пені, 34 (тридцять чотири) грн. 72 коп. 3% річних, 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем Інжиніринг» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Чкалова, 3, код 30568931) в дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 07.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна