Рішення № 49965604, 01.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. Справа № 911/2768/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіпартс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода М»

про стягнення 97777,76 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Шевченко Г.П., довір. б/н від 26.09.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіпартс» (далі - ТОВ «Профіпартс», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода М» (далі - ТОВ «Слобода М», відповідач) про стягнення 57280,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки від 13.04.2012 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 23245,81 грн. основного боргу, 12957,33 грн. курсової різниці, 4577,10 грн. пені, 11622,91 грн. штрафу, 4060,15 грн. інфляційних втрат, 816,89 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

14.07.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Профіпартс» було подано заяву № 10/6 від 14.07.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 23245,81 грн. основного боргу, 28711,93 грн. курсової різниці, 14816,36 грн. пені, 11622,91 грн. штрафу, 18048,01 грн. інфляційних втрат, 1332,75 грн. 3% річних.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

За таких обставин, у даній справі суд здійснює розгляд вимог, викладених у заяві № 10/6 від 14.07.2015 р., а саме - про стягнення з відповідача 23245,81 грн. основного боргу, 28711,93 грн. курсової різниці, 14816,36 грн. пені, 11622,91 грн. штрафу, 18048,01 грн. інфляційних втрат, 1332,75 грн. 3% річних.

07.08.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Профіпартс» було подано пояснення № 10/6 від 07.08.2015 р. до розрахунку, відповідно до якого позивачем було збільшено розмір заявлених позовних вимог.

01.09.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Профіпартс» було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме - податкових накладних на підтвердження поставки товару відповідачу.

У судовому засіданні 01.09.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

13.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіпартс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобода М» (покупець) було укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується протягом дії договору постачати покупцю товар за його замовленнями, окремими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Згідно з п. 4.1 договору ціна товару вважається остаточно визначеною сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передачі) партії товару, з урахуванням п. 5.2 цього договору.

У відповідності з пп. 5.1.2 п. 5.1 договору, якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначений, відстрочка платежу складає 3 календарні дні з дати виписки видаткової накладної.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку зміни офіційного курсу національної валюти України - гривні відносно EURO на момент здійснення покупцем розрахунків за відвантажену за цим договором та несплачену партію товару, сума, яка належить до сплати, визначається за наступною формулою: S2=K2*S1/K1, де S2 - сума до оплати, визначена в залежності від зміни курсу гривні до EURO; K1 - офіційний курс гривні до EURO, встановлений НБУ на день отримання покупцем товару; K2 - офіційний курс гривні до EURO, встановлений НБУ на день проведення розрахунків за отриманий товар; S1 - сума придбаного товару, зазначена у видатковій накладній. При цьому, умови цього пункту застосовуються лише у разі, якщо співвідношення К2 до К1 (К2/К1) буде більшим за одиницю.

Відповідно до п. 10.2 договору при простроченні оплати товару покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

При простроченні оплати більше 1 місяця, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості (п. 10.5 договору).

ТОВ «Профіпартс» на виконання умов договору від 13.04.2012 р. було поставлено ТОВ «Слобода М» товар, зокрема, за видатковими накладними - № 31010 від 05.08.2013 р. на суму 10370,00 грн., № 31316 від 07.08.2013 р. на суму 4540,00 грн., № 31396 від 07.08.2013 р. на суму 3600,00 грн., № 31706 від 08.08.2013 р. на суму 624,75 грн., № 31806 від 09.08.2013 р. на суму 1650,00 грн., № 31971 від 10.08.2013 р. на суму 1192,00 грн., № 32588 від 14.08.2013 р. на суму 120,00 грн., № 32998 від 16.08.2013 р. на суму 1360,00 грн., № 33751 від 21.08.2013 р. на суму 1433,00 грн., № 34034 від 22.08.2013 р. на суму 61,45 грн., № 34360 від 23.08.2013 р. на суму 1280,00 грн., № 35448 від 30.08.2013 р. на суму 385,40 грн. Крім того, поставка вказаного вище товару підтверджується також відповідними податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідачем було частково оплачено товар в сумі 3370,79 грн. за видатковою накладною № 31010 від 05.08.2013 р.

ТОВ «Профіпартс» було направлено на адресу ТОВ «Слобода М» претензію № 1310-02 від 13.10.2014 р. на суму 57280,19 грн., що складається з 23245,81 грн. основного боргу, 12957,33 грн. курсової різниці, 4577,10 грн. пені, 11622,91 грн. штрафу, 4060,15 грн. інфляційних втрат, 816,89 грн. 3% річних. Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором поставки від 13.04.2012 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судове засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати отриманого за договором поставки від 13.04.2012 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 13.04.2012 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 23245,81 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 28711,93 грн. курсової різниці, нарахованої відповідно до формули, передбаченої п. 5.2 договору, щодо кожного простроченого платежу за кожною видатковою накладною окремо за період з 05.08.2013 р. до 10.07.2015 р.

Як зазначалось вище, у п. 5.2 договору було встановлено, що у випадку зміни офіційного курсу національної валюти України - гривні відносно EURO на момент здійснення покупцем розрахунків за відвантажену за цим договором та несплачену партію товару, сума, яка належить до сплати, визначається за наступною формулою: S2=K2*S1/K1, де S2 - сума до оплати, визначена в залежності від зміни курсу гривні до EURO; K1 - офіційний курс гривні до EURO, встановлений НБУ на день отримання покупцем товару; K2 - офіційний курс гривні до EURO, встановлений НБУ на день проведення розрахунків за отриманий товар; S1 - сума придбаного товару, зазначена у видатковій накладній. При цьому, умови цього пункту застосовуються лише у разі, якщо співвідношення К2 до К1 (К2/К1) буде більшим за 1.

Пунктом 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами першою та другою статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

У зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за поставлений товар (дооцінка вартості товару) у розмірі заявленої до стягнення суми, розрахунок якої є обґрунтованим та арифметично вірним.

З урахуванням викладеного, заявлена до стягнення сума 28711,93 грн. курсової різниці підлягає стягненню судом у заявленому позивачем розмірі.

Також позивач просив суд стягнути 14816,36 грн. пені, керуючись п. 10.2 договору та 11622,91 грн. штрафу, керуючись п. 10.5 договору.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, згідно п. 10.2 договору при простроченні оплати товару покупець зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням, а п. 10.5 договору передбачено, що при простроченні оплати більше 1 місяця, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 14816,36 грн., з урахуванням часткової проплати щодо кожної видаткової накладної окремо, який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 1332,75 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових проплат щодо кожної видаткової накладної окремо за загальний період з 13.08.2013 р. до 10.07.2015 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових проплат щодо кожної видаткової накладної окремо за загальний період з 13.08.2013 р. до 10.07.2015 р., становить 18048,01 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіпартс» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода М» (09500, Київська обл., Таращанський р-н, м. Тараща, вул. Радянська, 24, код 37483315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіпартс» (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 1, код 36698083) - 23245 (двадцять три тисячі двісті сорок п'ять) грн. 81 коп. основного боргу, 28711 (двадцять вісім тисяч сімсот одинадцять) грн. 93 коп. курсової різниці, 14816 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 36 коп. пені, 11622 (одинадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 91 коп. штрафу, 1332 (одну тисячу триста тридцять дві) грн. 75 коп. 3% річних, 18048 (вісімнадцять тисяч сорок вісім) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 1955 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 56 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 07.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна