Рішення № 49965563, 31.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2015 р. Справа № 911/2983/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Приватного підприємства «ТМД-Сервіс»

про стягнення 9154,54 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Гостищева Н.В., довір. № 01-22/6-105 від 17.01.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «ТМД-Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 8570,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором оренди № 02.1.2-14/24-32 окремого індивідуально визначеного майна від 04.04.2011 р. щодо сплати орендної плати.

Розгляд справи відкладався.

28.07.2015 р. до господарського суду Київської області ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» було подано пояснення № 35-22/1-514 від 28.07.2015 р., відповідно до яких позивач зазначив про неможливість виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 14.07.2015 р. в частині надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на відповідача станом на дату подання позовної заяви.

28.07.2015 р. до господарського суду Київської області ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» було подано клопотання № 35/22/1-508 від 22.07.2015 р. про долучення документів до матеріалів справи.

25.08.2015 р. до господарського суду Київської області ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» було подано заяву № 35-22/1-562 від 19.08.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 6512,62 грн. основного боргу, 1613,60 грн. пені, 81,60 грн. 3% річних, 946,81 грн. інфляційних втрат.

31.08.2015 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 6512,62 грн. основного боргу, 1613,60 грн. пені, 81,60 грн. 3% річних, 946,72 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

За таких обставин, у даній справі суд здійснює розгляд вимог про стягнення з відповідача 6512,62 грн. основного боргу, 1613,60 грн. пені, 81,60 грн. 3% річних, 946,72 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача у судових засіданнях 06.08.2015 р. та 31.08.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 06.08.2015 р. та 31.08.2015 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 31.08.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

04.04.2011 р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (орендодавець) та Приватним підприємством «ТМД-Сервіс» (орендар) було укладено договір № 02.1.2-14/24-32 оренди окремого індивідуально визначеного майна, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар - приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно згідно таблиці (далі - майно), яке знаходиться на балансі позивача.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата визначена за результатами конкурсу і за базовий місяць розрахунку орендної плати без врахування ПДВ становить 13000,00 грн.

У відповідності з п. 3.4 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок за оренду майна за звітний місяць та акт приймання-здачі виконаних послуг, орендар з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5 днів з дати його отримання. Якщо протягом 5 днів акт не буде повернутий орендодавцю, він вважається підписаний сторонами.

Договір діє з дати підписання акту передачі-приймання орендованого майна і укладений строком на 1 рік. У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір може бути продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах при умові погодження з уповноваженим органом управління (п.п. 14.1, 14.2 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду передбачене договором майно, про що свідчить акт передачі-приймання орендованого майна від 04.04.2011 р., який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

Актом передачі-приймання орендованого майна № 2 від 31.12.2013 р. орендар повернув, а орендодавець прийняв частину орендованого майна, який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Як слідує з позову, відповідач свої зобов'язання щодо внесення орендної плати не виконав належним чином, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість перед ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на загальну суму 6512,62 грн., що підтверджується актами приймання-здачі виконаних послуг згідно договору, у тому числі - від 31.01.2015 р. на суму 2022,72 грн., від 28.02.2015 р. на суму 2129,93 грн., від 31.03.2015 р. на суму 2359,97 грн. та відповідними рахунками-фактурами, надісланими позивачем на адресу відповідача.

ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» було надіслано на адресу ПП «ТМД Сервіс» претензію № 35-28/5-70 від 05.05.2015 р., відповідно до якої позивач просив відповідача в місячний строк з моменту отримання претензії перерахувати суму заборгованості в розмірі 6512,62 грн.

Відповідь на претензію отримано не було. Заборгованість не сплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч.ч. 1,5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзив на позов, контррозрахунок розміру заборгованості або докази внесення оплати за орендоване майно згідно договору оренди № 37-14-43 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2010 р. в сумі 6512,62 грн., суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 02.1.2-14/24-32 окремого індивідуально визначеного майна від 04.04.2011 р, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 6512,62 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути 1613,60 грн. пені, керуючись п. 3.9 договору.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 3.9 договору у разі прострочення орендарем оплати, визначеної договором, орендарю нараховується пеня від суми заборгованості за кожну добу затримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 1613,60 грн., у тому числі - за період з 16.02.2015 р. до 17.08.2015 р. на суму 2022,72 грн. в сумі 589,86 грн., з 16.03.2015 р. до 17.08.2015 р. на суму 2129,93 грн. в сумі 542,69 грн., з 16.04.2015 р. до 17.08.2015 р. на суму 2359,97 грн. в сумі 481,05 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 81,60 грн., у тому числі - за період з 16.02.2015 р. до 17.08.2015 р. на суму 2022,72 грн. в сумі 30,42 грн., з 16.03.2015 р. до 17.08.2015 р. на суму 2129,93 грн. в сумі 27,13 грн., з 16.04.2015 р. до 17.08.2015 р. на суму 2359,97 грн. в сумі 24,05 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 946,72 грн., у тому числі - за період з 16.02.2015 р. до 17.08.2015 р. на суму 2022,72 грн. в сумі 572,43 грн., з 16.03.2015 р. до 17.08.2015 р. на суму 2129,93 грн. в сумі 336,53 грн., з 16.04.2015 р. до 17.08.2015 р. на суму 2359,97 грн. в сумі 37,76 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ТМД Сервіс» (08320, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівка, вул. Центральна, 55, код 35126045) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) - 6512 (шість тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 62 коп. основного боргу, 1613 (одну тисячу шістсот тринадцять) грн. 60 коп. пені, 81 (вісімдесят одну) грн. 60 коп. 3 % річних, 946 (дев'ятсот сорок шість) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 07.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна