Рішення № 49965498, 02.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015№910/11807/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/11807/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи», м. Київ,

про стягнення 1 782 877,32 грн.,

за участю представників:

позивача - Коверги А.П. (довіреність від 20.05.2014 №б/н);

Грищенка О.М. (довіреність від 19.11.2014 №б/н);

відповідача - Гуринець В.О. (довіреність від 05.05.2015 №3089).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (далі - ТОВ «Сап Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (далі - ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи»; ПАТ «Інком»): 1 580 694,12 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.06.2012 №29-ркп/2012 про надання партнеру права надати кінцевому користувачу права на використання доступу до програмного забезпечення SAP та надання послуг із супроводу програмного забезпечення SAP (далі - Договір); 104 812,50 грн. пені; 7 132,74 грн. 3% річних; 90 237,96 грн. втрат від інфляції, а всього 1 782 877,32 грн.

Позов мотивовано тим, що:

- позивач надав послуги за Договором, що підтверджується такими актами: від 30.09.2014 № 6218004485 на суму 540 347,06 грн.; від 31.12.2014 № 6218004668 на суму 540 347,06 грн. та від 31.03.2015 № 6218004833 на суму 540 347,06 грн.;

- ТОВ «Сап Україна» виставило відповідачу відповідні рахунки-фактури, які ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» не оплатило.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2015 (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі.

У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б. 09.06.2015 здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи, за результатами якого справу №910/11807/15 передано для розгляду судді Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2015 суддею Марченко О.В. прийнято справу №910/11807/15 до свого провадження.

Позивач 06.07.2015 та 09.07.2015 подав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що:

- відповідач є учасником програми PartnerEdge, відповідно до умов якої ТОВ «Сап Україна» та ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» укладено партнерську угоду PartnerEdge з партнером VAR від 01.10.2011 №SAP53-PE/2008 (далі - Угода); згідно з Угодою ТОВ «Сап Україна» та ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» укладено Договір;

- у квітні 2015 року до господарського суду міста Києва позивачем були подані позовні заяви до ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» про стягнення коштів за укладеними договорами на загальну суму 2 681 657,36 грн.;

- у травні 2015 року на адресу ТОВ «Сап Україна» надійшов лист від 28.04.2015 №2983, в якому, зокрема, ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» повністю визнавалося існування заборгованості відповідно до поданих позовних заяв та пропонувалось розглянути пропозицію щодо мирного врегулювання спорів;

- в якості закриття існуючого розміру заборгованостей у сторін одна до одної в процесі господарської діяльності станом на 02.04.2014 ТОВ «Сап Україна» та ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» укладено угоду від 02.04.2014 №б/н про залік зустрічних однорідних вимог, за якою, зокрема, відповідачем визнавалось те, що станом на 02.04.2014 відповідач зобов'язаний перед позивачем згідно з Договором на суму 706 648,61 грн.; за результатами проведеного заліку станом на 02.04.2014 заборгованість за Договором становила 698 319,71 грн.;

- у березні 2015 року на адресу позивача надійшов лист від 27.03.2015 №2362, в якому, зокрема, повідомлялось про відмову відповідача від подальшого отримання послуг за Договором з 01.04.2015;

- з моменту початку дії Договору (пункт 2.1 Договору) відповідач користується програмним забезпеченням SAP та отримує послуги із його підтримки; оплата за передбачене Договором використання доступу до програмного забезпечення SАР та послуги з підтримки програмного забезпечення здійснюється на підставі наданих позивачем рахунків-фактур відповідно до розділу 4 Договору.

Разом з тим, позивач 06.07.2015 подав суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 250 000 грн. у зв'язку із перерахунком відповідачем 19.05.2015 вказаної суми на поточний рахунок позивача.

Відповідач 13.07.2015 подав суду документи, підготовлені на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2015, та відзив на позов, в якому зазначив таке:

- віце-президент ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» Довженко Микола Володимирович стверджує, що він не пам'ятає підписання акта від 30.09.2014 №6218004485 за Договором, який є основним доказом у справі та підтверджує отримання відповідачем послуг за відповідний період, а підпис, який знаходиться на цьому акті і нібито належить Довженку М.В., виглядає не схожим на його особистий підпис; Довженко М.В. стверджує, що імовірним поясненням ситуації, що склалася, є те, що акт за Договором міг замість нього бути підписаний іншою особою, яка не мала відповідних повноважень;

- на актах від 31.12.2014 №6218004668 та від 31.03.2015 №6218004833 вказано, що вони підписані «директором ПАТ «Інком» Пилипенко С.Н.», а матеріали справи не містять документів, які підтверджують повноваження Пилипенка С.Н. на підписання актів приймання-передачі отриманих послуг від імені ПАТ «Інком».

У судовому засіданні 02.09.2015 представники позивача надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі; представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 ТОВ «Сап Україна» (SAP) та ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» (партнер) укладено Договір за умовами якого:

- за Договором SAP надає партнеру право надати кінцевому користувачу, вказаному партнером, права на використання програмного забезпечення SAP, а партнер зобов'язується оплатити вищезазначені права, у відповідності із угодою Partneredge з партнером VAR і Договором (пункт 1.1 Договору);

- Договір вступає в силу з дати його підписання і діє: в частині умов, які пов'язані з правом користування програмним забезпеченням SAP - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; в частині послуг з підтримки - Договір діє протягом строку, який вказано в угоді Partneredge з партнером VAR (пункт 2.1 Договору);

- партнер сплачує SAP вартість наданих прав відповідно до кожної із фаз як передбачено Договором. Вартість прав за всіма фазами складає 1 954 044 грн., крім того ПДВ у сумі 390 808,80 грн. Рахом з ПДВ 2 344 852,80 грн. (пункт 3.1 Договору);

- оплата вартості прав здійснюється в національній валюті України, шляхом платежу на підставі рахунку виставленого SAP відповідно до додатку 2 до Договору (пункт 3.2 Договору);

- оплата послуг за супровід здійснюється щоквартально на підставі рахунків виставлених відповідно до додатку №3 до Договору (пункт 4.3 Договору);

- рахунок виставляється на початку кожного кварталу і підлягає оплаті партнером протягом 21 календарного дня з дати отримання такого рахунка партнером (пункт 4.4 Договору);

- у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, в строки, передбачені Договором, партнеру може нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день несвоєчасної оплати (пункт 5.4 Договору).

Відповідно до частини першої статті 1109 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною третьою статті 1109 ЦК України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

У частині першій статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу права на використання доступу до програмного забезпечення SAP, а також надавав впродовж дії Договору послуги з підтримки програмного забезпечення SAP.

За період 3,4 кварталів 2014 та 1 кварталу 2015 років позивачем було надано вказані послуги на загальну суму 1 580 694,12 грн., що підтверджується такими актами: від 30.09.2014 № 6218004485 на суму 540 347,06 грн.; від 31.12.2014 № 6218004668 на суму 540 347,06 грн. та від 31.03.2015 № 6218004833 на суму 540 347,06 грн.

Разом з тим, акт від 30.09.2014 № 6218004485 на суму 540 347,06 грн. підписаний повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись, зокрема на те, що: віце-президент ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» Довженко Микола Володимирович стверджує, що він не пам'ятає підписання акта від 30.09.2014 №6218004485 за Договором, який є основним доказом у справі та підтверджує отримання відповідачем послуг за відповідний період, а підпис, який знаходиться на цьому акті і нібито належить Довженку М.В., виглядає не схожим на його особистий підпис; Довженко М.В. стверджує, що імовірним поясненням ситуації, що склалася, є те, що акт за Договором міг замість нього бути підписаний іншою особою, яка не мала відповідних повноважень.

Вказані твердження відповідача документально не підтверджені, зокрема, не подано суду нотаріально завірених письмових пояснень Довженка М.В. з приводу непідписання акта від 30.09.2014 №6218004485.

Також відповідач не подав суду доказів того, що печаткою ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» могла скористатися особа без відповідного дозволу.

Що ж до тверджень відповідача з приводу підписання актів від 31.12.2014 №6218004668 та від 31.03.2015 №6218004833 директором ПАТ «Інком» Пилипенком С.Н., то слід зазначити таке.

Вказані акти зі сторони відповідача взагалі не підписані та не скріплені печаткою.

Разом з тим, послуги, зазначені в них, вважаються прийнятими, оскільки примірники актів були надіслані відповідачу на підписання, проте не повернуті позивачу.

Також ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» не надано обґрунтованої відмови від їх підписання.

В силу пункту 4.5 Договору ТОВ «Сап Україна» було виставлено ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» такі рахунки-фактури: від 15.07.2014 № 6218004485-2014с на суму 540 347,06 грн. (останній день оплати - 30.09.2014); від 15.10.2014 № 6218004668-2014с на суму 540 347,06 грн. (надіслано 18.11.2014; отримано 19.11.2014; останній день оплати - 10.12.2014); від 15.01.2015 № 6218004833-2015с на суму 540 347,06 грн. (надіслано 30.01.2015; отримано 31.01.2015; останній день оплати - 21.02.2015).

Позивачем було зменшено розмір боргу за рахунком-фактурою від 15.07.2014 № 6218004485-2014с до 500 000 грн.

Позивач повідомив суд про часткове погашення боргу відповідачем, а саме перерахування грошових коштів у сумі 250 000 грн. 19.05.2015.

Крім того, вказані кошти були сплачені ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» з вказівкою на рахунок-фактуру від 15.07.2014 № 6218004485-2014с, тобто відповідач фактично підтвердив отримання вказаного рахунку.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 330 694,12 грн.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позов подано 07.05.2015, а отже, у частині позовних вимог про стягнення 250 000 грн. основного боргу, які було сплачено відповідачем 19.05.2015, слід припинити провадження у справі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено обов'язок відповідача щодо сплати позивачеві суми основного боргу, у зв'язку з чим суд вбачає за можливе вимогу позивача про стягнення основного боргу у сумі 1 330 694,12 грн. задовольнити.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 7 132,74 грн. 3% річних; 90 237,96 грн. втрат від інфляції та 104 812,50 грн. пені. Позивач визначив період нарахування з 11.12.2014 по 06.04.2015.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо стягнення пені, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, в строки, передбачені Договором, партнеру може нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день несвоєчасної оплати.

За розрахунком суду за вказані позивачем періоди втрати від інфляції становлять 180 590,62 грн., пені - 104 812,52 грн., а 3% річних - 7 150,34 грн., тобто більше ніж нарахувало ТОВ «Сап Україна».

Разом з тим, перерахунок втрат від інфляції, пені та 3% річних, здійснений судом, фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, пені та 3% річних, а тому стягненню з відповідача підлягають суми, що заявлені ТОВ «Сап Україна» (7 132,74 грн. 3% річних; 90 237,96 грн. втрат від інфляції та 104 812,50 грн. пені).

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не спростував належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас, відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон), який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 01.01.2015 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 218 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено Законом, а саме сплачено 35 660 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 06.04.2015 № 691, замість 35 657,55 грн.

З огляду на наведене поверненню позивачу підлягає 2,45 грн. надлишково сплаченого судового збору.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, пунктом 11 частини першої статті 80, статтями 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; ідентифікаційний код 21670779) 250 000 грн. основного боргу.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; ідентифікаційний код 21670779) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5; ідентифікаційний код 31242924): 1 330 694 (один мільйон триста тридцять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 12 коп. заборгованості; 104 812 (сто чотири тисячі вісімсот дванадцять) грн. 50 коп. пені; 7 132 (сім тисяч сто тридцять дві) грн. 74 коп. 3% річних; 90 237 (дев'яносто тисяч двісті тридцять сім) грн. 96 коп. втрат від інфляції та 35 657 (тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 55 коп. судового збору.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5; ідентифікаційний код 31242924) 2 (дві) грн. 45 коп. надлишково сплаченого судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.09.2015.

Суддя О. Марченко