Рішення № 49965281, 04.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2015Справа №910/18303/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»До Третя особа,Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Варчукова Юлія ІгорівнаПростягнення 16 945,82 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення 16 945,82 грн.

Ухвалою суду від 20.07.2015 року було порушено провадження у справі №910/18303/15, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Варчукову Юлію Ігорівну та призначено розгляд справи на 04.09.2015 року.

Представники позивача в судове засідання 04.09.2015 року не з'явився, проте 03.09.2015 року через канцелярію суду подав клопотання відповідно в якому зазначав про сплату відповідачем заборгованості в сумі 16 596,23 грн.

Представник відповідача в судове засідання 04.09.2015 року не з'явився, проте 10.08.2015 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач сплатив заборгованість в сумі 16 596,23 грн.

Третя особа в судове засідання 04.09.2015 року не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача, відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 04.09.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2014 року на пр. Леніна в м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Peugeot», реєстраційний номер ВЕ 8733 ВІ, під керуванням власника Колесник Світлани Юріївни, та за участю автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер ВЕ 0190 ВК, під керуванням власника Варчукової Юлії Ігорівни.

Згідно постанови Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10.06.2014 року у справі №477/1191/14-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер ВЕ 0190 ВК Варчуковою Юлією Ігорівною вимог Правил дорожнього руху України.

Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10.06.2014 року у справі №477/1191/14-п Варчукову Ю.І. визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору добровільного страхування засобів наземного транспорту №250577919.14 від 17.03.2014 року страховиком автомобіля «Peugeot», реєстраційний номер ВЕ 8733 ВІ є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (позивач).

12.05.2014 року страхувальник автомобіля «Peugeot», реєстраційний номер ВЕ 8733 ВІ повідомив позивача про ДТП.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9384145 під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.05.2014 року автомобіль «Peugeot», реєстраційний номер ВЕ 8733 ВІ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №48*/05-14 від 12.11.2014 року розмір збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля «Peugeot», реєстраційний номер ВЕ 8733 ВІ становить 17 079,23 грн.

Відповідно до рахунку №ТОВ-018394 від 09.10.2014 року, виставленого ТОВ «Терра моторс», вартість робіт по відновленню автомобіля «Peugeot», реєстраційний номер ВЕ 8733 ВІ становить 13 414,50 грн., вартість запчастин - 4 960,00 грн.

Відповідно до страхового акту №120178 від 13.10.2014 року, складеного позивачем, зазначена вище ДТП визнана страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування - 17 455,82 грн., виплата якого за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту №250577919.14 від 17.03.2014 року підтверджується платіжним дорученням № 9801 від 21.10.2014 року на суму 17 455,82 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер ВЕ 0190 ВК була застрахована у Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3130984.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3130984 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 510,00 грн.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача, у межах фактичних витрат, з урахуванням ліміту відповідальності страховика за шкоду та розміру франшизи, передбаченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3130984 і суми страхового відшкодування потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 16 945,82 грн. страхового відшкодування.

Як встановлено судом, після звернення позивача до суду з даним позовом (16.07.2015 року) відповідач сплатив позивачу заборгованість (страхове відшкодування) в розмірі 16 569,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8400 від 03.08.2015 року.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на викладене та враховуючи те, що предмет спору між сторонами на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, господарський суд дійшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 16 569,23 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 376,59 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 16 569,23 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 20842474) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 35333145) 376 (триста сімдесят шість) грн. 59 коп. - страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Повне рішення складено

08.09.2015 року