Рішення № 49960559, 01.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2015 Справа № 905/397/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Перший горлівський мясний комбінат»простягнення 226 886,45 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 представник за довіреністювід відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший горлівський мясний комбінат» заборгованості у розмірі 165000,00 грн, пені у розмірі 10661,84 грн, 3% річних у розмірі 2241,36 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 7471,18 грн та 41512,07 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 12-845/КАМ-Ю від 04.05.2012 щодо здійснення повної оплати вартості поставленого товару, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість. Також позивач просить стягнути з відповідача пеню, штраф, 3% річних і проценти за користування чужими грошовими коштами

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Місцезнаходженням відповідача є: 84639, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Микитівська, буд. 33-А, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 06.05.2015 № 7-14-197 та інформації, що розміщена на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257 D7E002C3293) пересилання поштових відправлень до/з міста Горлівка тимчасово не здійснюється.

Відповідно до пп.3) п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 (з наступними змінами) «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). Підпунктом 4) п.6 вказаного Інформаційного листа передбачено, що за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі Новини та події суду) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідними роздруківками.

Крім того, ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення були надіслані та розміщені на офіційному веб-порталі «Єдиний державний реєстр судових рішень» в мережі Інтернет.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

04.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший горлівський мясний комбінат» (покупець, відповідач) підписано договір поставки № 12-845/КАМ-Ю (м'ясо птиці) (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця м'ясо птиці (далі Товар), а покупець зобовязується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним Договором (п.10.1 Договору).

Згідно з п. 10.9 Договору у випадку, якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії Договору, жодна зі сторін не заявить про намір його розірвання, Договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії Договору не надано.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про розірвання Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступний термін та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Кількість та асортимент товару, що поставляється згідно даного Договору визначається сторонами в накладних (товарно-транспортних або видаткових), що виставляються на кожну окрему партію товару (п. 2.1 Договору).

В п. 4.1 Договору сторонами погоджено, що ціна на кожне найменування та на кожну партію товару визначається з урахуванням ПДВ на підставі прайс-листів постачальника.

Як вбачається з матеріалів справі, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 415120,60 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутково-видатковими накладними № 23170 від 23.12.2013, № 23192 від 29.12.2013 та податковими накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у прибутково-видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на вказаних накладних скрапленим печаткою підприємства.

Висновок стосовно того, що товар за вищезазначеними видатковими накладними був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання Договору № 12-845/КАМ-Ю від 04.05.2012, суд робить виходячи з того, що найменування товару, зазначеного у вищезазначених видаткових накладних, повністю відповідає тому, що вказане у Договорі. Також позивачем надано до матеріалів справи письмові пояснення, в яких зазначено, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини лише на підставі Договору № 12-845/КАМ-Ю від 04.05.2012, інші договори між сторонами не укладались. Крім того, в наданих позивачем податкових накладних господарська операція за вказаними поставками зареєстрована в межах Договору № 12-845/КАМ-Ю від 04.05.2012.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобовязання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обовязки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.5 Договору поставка товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.

Згідно p п. 4.8 Договору передбачено, що постачальник має право в односторонньому порядку зараховувати перераховані покупцем грошові кошти в рахунок оплати найбільш ранньої (дата поставки якої найбільш близька до дати укладання договору), неоплаченої покупцем партії nовару.

Судом встановлено, що умовами Договору, сторонами погоджено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати. Позивач, не отримавши попередню оплату на всі 100% погодженої вартості товару, здійснив поставку товару, який, в свою чергу, відповідачем був прийнятий.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України? якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Враховуючи викладене, обовязок відповідача щодо оплати товару отриманого за видатковими накладними від 23.012.2013 та від 29.12.2013 настав з моменту отримання товару.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 904/4451/13 та постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі № 904/4451/13.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 415120,60 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за товар, поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних, здійснив не в повному обсязі (належним чином засвідчені копії банківських виписок містяться в матеріалах справи), станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар становить 165000,00 грн, іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 165000,00 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 165000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10661,84 грн, штраф у сумі 41512,07 грн, 3% річних у розмірі 2241,36 грн та 10% за користування чужими грошовими коштами у сумі 7471,18 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.1 Договору встановлено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару. Пеня нараховується протягом 10 (десяти) років з дня, наступного за днем порушення покупцем свого зобовязання. До закінчення спливу зазначених 10 (десяти) років нарахування пені припиняється лише внаслідок виконання зобовязання покупцем.

За порушення строків оплати товару понад 5 календарних днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (п. 7.2.3 Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 7.3 Договору за весь час прострочення оплати товару, покупець понад суми пені, штрафів збитків також сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмір 10% річних.

Як зазначено у п. 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» № 14 від 17.12.2013 підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені та штрафу за прострочення виконання зобовязання передбачена Договором, а також договором передбачена сплата процентів за користування чужими грошовими коштами та погоджено їх розмір, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є правомірними.

За здійсненим судом перерахунком пені, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами в межах періоду визначеного позивачем, їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань позивача про зміну (збільшення) розміру позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення пені у розмірі 10661,84 грн, 3% річних у розмірі 2241,36 грн, 10% за користування чужими грошовими коштами у сумі 7471,18 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 41512,07 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У звязку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший горлівський мясний комбінат» (84639, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Микитівська, буд. 33 «А», ідентифікаційний код 37735728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) заборгованість у розмірі 165000 (сто шістдесят пять тисяч) грн 00 коп, пеню у розмірі 10661 (десять тисяч шістсот шістдесят одна) грн 84 коп, штраф у розмірі 41512 (сорок одна тисяча пятсот дванадцять) грн 07 коп., 3% річних у розмірі 2241 (дві тисячі двісті сорок одна) грн 36 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 7471 (сім тисяч чотириста сімдесят одна) грн 18 коп та судовий збір у розмірі 4537 (чотири тисячі пятсот тридцять сім) грн 73 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 07.09.2015

Суддя М.В. Сажнева