Ухвала суду № 49960533, 07.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр. Леніна, 5

У Х В А Л А

07.09.2015р. № 905/2070/15 Суддя господарського суду Донецької області Курило Г.Є.,

розглянувши матеріали справи за позовною заявою

позивача: Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Агропродтех», м.Донецьк

про стягнення 282891,93 гривень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Акцент-банк» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Агропродтех», м.Донецьк про стягнення 282891,93 гривень.

Розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що вказана позовна заява підлягає поверненню без розгляду з огляду на наступні підстави.

Відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.

За змістом ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Вказаною нормою закону не передбачено можливості процесуального представництва юридичної особи у суді та підпису позовної заяви особою, яка не має довіреності від сторони у справі на здійснення цих повноважень.

Відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Довіреність є підставою для представництва і ґрунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють і за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином.

Згідно з приписами ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Як вбачається, розглядувана позовна заява ПАТ «Акцент-банк» підписана представником ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за довіреністю.

До матеріалів позову додано довіреність № 3913-О від 25.10.2012 року, згідно якої ОСОБА_1 надано повноваження на представництво інтересів саме ПАТ КБ «Приватбанк» з наданням прав, передбачених законодавством для позивача, відповідача та т.д.

Отже з тексту наведеної довіреності вбачається наявність у ОСОБА_1 повноважень на представництво виключно інтересів ПАТ КБ «Приватбанк» у справах, в яких саме ПАТ КБ «Приватбанк» виступає стороною чи іншим учасником процесу.

Тобто згадана довіреність не передбачає повноважень ОСОБА_1 на представництво інтересів ПАТ «Акцент-банк».

В матеріалах справи наявна також довіреність № 986 від 25.12.2012 року, якою ПАТ «Акцент-банк» уповноважує ПАТ КБ «Приватбанк» в особі представників Приватбанку на здійснення представництва інтересів А-банку за довіреністю від юридичної особи Приватбанку у судових органах з правами, передбаченими законодавством для позивача, відповідача та т.д.

Водночас наявність в матеріалах справи такої довіреності не змінює висновків суду про відсутність у ОСОБА_1 повноважень на подання позову в інтересах ПАТ «Акцент- банк», адже викладене нормативне обгрунтування визначення правомочності дій представника юридичної особи дає підстави дійти висновку, що представник юридичної особи може діяти на підставі довіреності, що видана йому саме як представнику тієї юридичної особи, яку він представляє, про що має бути прямо зазначено в тексті довіреності.

Такі висновки суду ґрунтуються на загальному розумінні змісту представництва, який передбачає, що представник зазвичай не є учасником правовідносин та вчиняє свої повноваження від імені особи, що надала йому таке право.

Зі змісту наданих довіреностей суд позбавлений можливості дійти висновку, що у цій конкретній розглядуваній справі ОСОБА_1 уповноважений вчиняти представницькі функції щодо саме ПАТ «Акцент-банк».

Крім того, довіреність на імя ОСОБА_1 видана раніше (25.10.2012року) ніж повноважень представника набув ПАТ КБ «Приватбанк» (25.12.2012року), тобто на час виникнення повноважень ОСОБА_1, як представника ПАТ КБ «Приватбанк» представницьких правовідносин між ПАТ «Акцент-банк» та ПАТ КБ «Приватбанк» взагалі не існувало.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Крім того, до матеріалів позову додано платіжне доручення № ВО901В0VMQ від 31.07.2015р. про сплату ПАТ КБ «Приватбанк» судового збору за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Агропродтех», м.Донецьк. Водночас, розглядуваний позов не є позовом ПАТ КБ «Приватбанк», а є позовом ПАТ «Акцент-банк», та ПАТ КБ «Приватбанк» у спірних правовідносинах стороною не виступає. Тобто, позивачем не додано до позовної заяви доказів оплати судового збору за позовом саме ПАТ «Акцент-Банк» у встановленому порядку та розмірі.

Згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 № 01-06/1260/2012 «Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору» платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

З урахуванням викладеного, додане до позову платіжне доручення №ВО901В0VMQ від 31.07.2015р. не може бути прийняте судом у якості доказів сплати позивачем судового збору, бо не містить інформації про сплату судового збору за розгляд позову ПАТ «Акцент-банк», що зумовлює висновки суду про повернення позовної заяви без розгляду і з цих підстав.

До аналогічних висновків прийшов Вищий господарський суд України в постанові від 17.06.2015 р. у справі № 907/177/15.

Керуючись п.п. 1,4 ч. 1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї документи Публічному акціонерному товариству «Акцент-банк» без розгляду.

Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Додаток на адресу позивача: позовна заява та додані до неї документи, всього на 48 аркушах.

Суддя Г.Є. Курило