Рішення № 49951893, 25.08.2015, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/493/15-ц

Провадження № 2/685/144/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2015 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

за участі секретаря Дондель Т.В.,

прокурора Роговського І.Ф.,

представника відповідача ОСОБА_1 РДА ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь цивільну справу за позовом прокурора Теофіпольського району Хмельницької області, подану в інтересах держави, до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Хмельницької області та ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділу Державного агентства земельних ресурсів України в ОСОБА_1 районі Хмельницької області, про визнання недійсним та скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Хмельницької області від 20 жовтня 2010 року № 264/2010-р, визнання недійсним укладеного між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Хмельницької області та ОСОБА_3 договору оренди землі від 21 жовтня 2010 року № 569,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Теофіпольського району звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 20 жовтня 2010 р. головою ОСОБА_1 райдержадміністрації було видано розпорядження № 264/2010-р, яким передано в оренду ОСОБА_3 земельну ділянку площею 45,5 га строком на 49 років для ведення фермерського господарства, яка розташована на земля запасу на території Ординецької сільської ради.

21 жовтня 2010 р. між орендодавцем ОСОБА_1 райдержадміністрацією та орендарем ОСОБА_3 був укладений договір оренди з реєстраційним номером 041076200011 вищезазначеної земельної ділянки на 49 років.

Прокурор, у звязку з порушенням інтересів держави, згідно ч. 2 ст. 45 ЦПК України, заявив вимогу визнати цей договір недійсним, оскільки при його укладенні не було дотримано вимог ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» у чинній на час винесення спірного розпорядження редакції, зокрема, розмір орендної плати був визначений без проведення нормативної грошової оцінки землі.

Відповідачем ОСОБА_1 райдержадміністрацією надано письмове заперечення проти позову, згідно якого просить відмовити у позові, посилаючись на відповідність оспорюваного розпорядження вимогам чинного законодавства, так як воно прийняте на підставі пунктів 6, 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, які передбачають переоформлення права постійного користування, яке мав ОСОБА_3, та повноваження райдержадміністрації щодо передачі в оренду земельних ділянок на момент прийняття такого розпорядження.

Спірний договір зареєстрований в ОСОБА_1 відділенні Регіональної філії ДПЦ ДЗК 22 жовтня 2010 р. за № 041076200011 та набрав чинності.

На момент укладення договору оренди розмір орендної плати був визначений відповідно до вимог п. 6 Перехідних положень ЗК України, який не повинен перевищувати розміру земельного податку.

В ході судового розгляду прокурор позов підтримав з підстав, зазначених у позові, та пояснив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, при передачі її в оренду, визначена не у відповідності до чинного законодавства. Крім того, зазначив, що навіть у випадку приведення договору у відповідність до вимог закону, договір має бути визнаний недійсним, так як при його укладенні не було дотримано всіх необхідних умов.

Представник ОСОБА_1 райдержадміністрації ОСОБА_6 в ході судового засідання позовних вимог не визнала з підстав, зазначених у письмовому запереченні.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 позовних вимог не визнав та пояснив, що у п. 5 договору оренди землі нормативна грошова оцінка землі визначена у 584438,4 грн., що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», при цьому позивачем не доведено, що на момент укладення договору нормативна грошова оцінка орендаря була відмінною від вказаною у договорі оренди.

Також представник ОСОБА_3 зазначив, що з повідомлень відділу Держземагенства від 30.09.2014 р. та 28.10.2014 р. вбачається, що вони інформують орендаря про необхідність збільшення орендної плати до 3 % від нормативно-грошової оцінки землі відповідно до вимог ст. 288.5.1 Податкового кодексу України, не вбачаючи підстав для визнання недійсними договорів оренди землі.

Представник третьої особи ОСОБА_1 відділ Держземагенства покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

20 жовтня 2010 р. ОСОБА_1 районною державною адміністрацією видано розпорядження № 264/2010-р про припинення права постійного користування земельною ділянкою, виділеною ОСОБА_3 площею 45,5 га за межами населених пунктів на землях запасу Ординецької сільської ради, визнання державного акту на право постійного користування, виданого на його імя, серії ХМ № 0395, визнати недійсним, вивільнену землю передати в оренду ОСОБА_3 строком на 49 років для ведення фермерського господарства.

21 жовтня 2010 року між райдержадміністрацією та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 райдержадміністрація передала ОСОБА_3 вищезазначену земельну ділянку в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства.

22 жовтня 2010 р. договір зареєстрований у ОСОБА_1 районному відділі Регіональної філії Державного Підприємства Центру ДЗК за № 041076200011.

Відповідно до п. 5 даного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 584438,40 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2, згідно п. 9 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 0,1 % від грошової оцінки в сумі 584,44 грн. в рік на розрахунковий рахунок Ординецької сільської ради.

Частиною 3 статті 122, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного розпорядження від 20.10.2010 р. № 264/2010-р, визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування, зокрема, за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Згідно частини 4 ст. 4 та частин 2, 3 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного розпорядження, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є, зокрема, районні державні адміністрації в межах повноважень, визначених законом, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору.

Вищезазначеними нормами не передбачено заборони приймати рішення про передачу земельної ділянки в оренду лише з підстав відсутності нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки, на що посилається у своєму позові прокурор, тому підстав для визнання недійсним розпорядження судом не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотні умови договору оренди земельної ділянки визначені в ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату, а частина 2 цієї ж статті передбачає, як підставу для визнання договору оренди землі недійсним, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов.

В разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обовязковим є проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передбачено ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель».

За змістом ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У звязку з цим, відсутність у договорі оренди земельної ділянки істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним, та при вирішенні суд повинен встановити чи дійсно порушуються права держави у звязку з відсутністю в договорі оренди таких умов, визначити істотність цих умов, а також зясувати, у чому саме полягає порушення законних прав позивача або держави. Вказаний висновок викладений у постановах Верховного суду України від 25 грудня 2013 року у справах № 6-78цс13 та 6-94цс13 та, в силу ст. 360-7 ЦПК України, є обовязковим для всіх судів України.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору оренди, позивач обґрунтував свої вимоги лише тим, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена в договорі оренди, визначена з порушенням методики, що вбачається з листа відділу Держземагентства у ОСОБА_1 районі від 10 квітня 2015 р. № 1115/2-15, в якому зазначається, що при укладанні спірного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася, а вираховувалася наступним чином за основу бралася грошова оцінка 1 га відповідних земель сільськогосподарського призначення (запасу та резервного фонду), затверджена Розпорядженням голови районної ради від 19.06.1995 р. № 151-р, множилася на коефіцієнт індексації на момент укладання договору оренди землі та множилася на загальну площу.

Як вбачається з довідок ОСОБА_1 відділення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС України в Хмельницькій обл. від 21.08.2015 р. № 2386 та № 2752/7/22-17-15-03 ОСОБА_3 за користування спірною земельною ділянкою сплачено у 2015 р. 19623,50 грн., тобто в розмірі, передбаченому чинною на даний час статтею 288.5.1 Податкового кодексу України, що виключає недоотримання бюджетом коштів за користування землею, на що звертав увагу прокурор у своїй позовній заяві.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги заявленого позову слугують лише формальним приводом для припинення договірних відносин, тому підстав для задоволення позову в частині визнання договору недійсним також немає.

Керуючись ст.ст. 4, 15, 16, 18, 20, 30 Закону України «Про оренду землі», ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ст. 122, п.п. 6, 12 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 15, 638 ЦК України, ст.ст. 3, 15, 213-215, 360-7 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити прокурору Теофіпольського району Хмельницької області в задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги через Теофіпольський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Самойлович А.П.