Ухвала суду № 49939185, 20.08.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/8052/13 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.

Провадження № 22-ц/783/3311/15 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т.І.

Категорія: 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.

при секретарі: Івановій О.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу Львівської обласної ради «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 3 березня 2015 року, у справі за позовом ОСОБА_5 до КП ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського», з участю третьої особи директора КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського» Ластовецького Миколи Адамовича, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 3 березня 2015 року позов ОСОБА_5 до КП ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського», з участю третьої особи директора КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського» Ластовецького М.А., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано недійсним трудовий договір від 1 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського».

Скасовано наказ КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського» №90 від 2 вересня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_5.».

Визнано недійсним запис за №16 від 2 вересня 2013 року у трудовій книжці позивача, а саме: «Звільнено з посади викладача фізичного виховання у зв»язку з закінченням дії трудового контракту з 2 вересня 2013 року».

Поновлено позивача на роботі з 2 вересня 2013 року викладачем фізичного виховання в КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського».

Рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі допущено до негайного виконання.

Стягнуто з відповідача в користь позивача 10623, 60 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 544,80 грн. допущено до негайного виконання.

Стягнуто з КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського» в користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржило КП ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського».

В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, щотрудові відносини по трудовому контракту з позивачем закінчувались 31 серпня 2013 року. Вказує, що позивач 31 серпня 2013 року звернувся з письмовою заявою про продовження йому трудової угоди терміном на 1 рік - з 1 вересня 2013 року по 31 серпня 2014 року. Оскільки 1 вересня 2013 року був не робочим днем (неділя), тому запис у трудову книжку про продовження контракту згідно міг бути здійснений протягом наступного робочого тижня. Позивача було ознайомлено з проектом розміру педагогічного навантаження на 2013/2014 н.р., однак він відмовився працювати в музичному училищі, Станом на 2 вересня 2013 року запис у трудовій книжці про продовження його трудового договору ще не був вчинений, йому роз'яснено, що в трудовій книжці ще немає запису про продовження контракту. Наказом № 90 від 2 вересня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_5.», він ознайомився та отримав свою трудову книжку. Стверджує, що позивач сам розірвав трудові відносини з музичним училищем.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

З трудового договору від 1 вересня 2012 року вбачається, що такий укладено між КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського» в особі директора та ОСОБА_5 Згідно п.1 вказаного договору, останній приймається на роботу у Дрогобицьке музичне училище на посаду викладача фізичного виховання. Пунктом 3 передбачений термін дії договору - з 1 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року. У пункті 11 «Реквізити та підписи сторін» проставлено підписи.

Відповідно до наказу №90 від 2 вересня 2013 року, виданого директором КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського» М. Ластовецьким, вбачається, що викладача фізичного виховання ОСОБА_7 звільнено у зв»язку з закінченням дії трудового контракту 2012 - 2013 н.р. терміном на 1 рік з 2 вересня 2013 року. У графі «з наказом ознайомлений» виконано запис « 2 вересня 2013 року» та проставлено підпис.

З копії трудової книжки ОСОБА_7 вбачається, що під №16 здійснено запис - «Звільнити з посади викладача фізичного виховання в зв»язку з закінченням дії трудового контракту з 2 вересня 2013 року», підстава - наказ №90 від 2 вересня 2013 року.

У книзі обліку руху трудових книжок працівників Дрогобицького державного музичного училища у графі «Дата і підстава видачі працівнику трудової книжки при звільненні» здійснено запис «Наказ №90 від 2 вересня 2013 року», а у графі «розписка працівника в отриманні трудової книжки» проставлено підпис.

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 листопада 2014 року у кримінальному провадженні №12014140110002370, ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, та звільнено від відбування покарання на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році».

Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_8 в вересні 2013 року, перебуваючи на посаді інспектора відділу кадрів КЗ ЛOP «Дрогобицьке державне музичне училище ім. В. Барвінського». знаходячись у приміщенні вищевказаного училища, за адресою вул. Музична, 3, у м. Дрогобич Львівської області, умисно, з метою приховування факту неознайомлення ОСОБА_5 з документами, які свідчили про звільнення останнього із займаної ним посади викладача фізичного виховання у вказаному училищі, підробила офіційні документи, які видаються та посвідчуються установою і надають права, з метою використання їх підроблювачем, а саме: від імені позивача внесла підпис і дату про ознайомлення його з наказом № 90 від 2 вересня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_5.» та трудовому договорі від 1 вересня 2012 року, укладеному між позивачем та КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище ім. В.Барвінського». Крім цього, у журналі видачі трудових книжок у графі «розписка працівника в отриманні трудової книжки», внесла від його імені підпис щодо отримання ним трудової книжки, що підтверджується висновком експерта № 6/546 від 12 вересня 2014 року.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, підставою звільнення від доказування є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок чи постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що інспектором відділу кадрів КЗ ЛOP «Дрогобицьке державне музичне училище ім. В. Барвінського» умисно, з метою приховування факту неознайомлення ОСОБА_5 з документами, які свідчили про звільнення останнього із займаної ним посади викладача фізичного виховання у вказаному училищі, підробила офіційні документи, а саме, в оригіналі наказу №90 від 2 вересня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_5.» внесла підпис і дату від імені позивача про ознайомлення його з даним наказом, а також внесла підпис від його імені у трудовому договорі від 1 вересня 2012 року, укладеному між ОСОБА_5 та КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище ім. В.Барвінського». Крім цього, у журналі видачі трудових книжок ОСОБА_8, у графі «розписка працівника в отриманні трудової книжки», внесла від імені позивача підпис щодо отримання ним трудової книжки.

Відтак, трудовий договор від 1 вересня 2012 року позивач фактично не підписував.

2 вересня 2013 року позивач не був ознайомлений з наказом про звільнення його із займаної посади. Також вищевказане підтверджує той факт, що він, щонайменше, до 20 вересня 2013 року не отримував своєї трудової книжки, так як вироком суду встановлено, що ОСОБА_8 підробила офіційні документи з метою приховування факту неознайомлення позивача з документами, які свідчили про звільнення останнього із займаної ним посади викладача фізичного виховання у вказаному училищі.

Адміністрацією училища порушено вимоги п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України. Для вивчення питання процедури звільнення працівника ОСОБА_5 адміністрацією училища надано наступні документи: заяву від 1 вересня 2012 року, письмовий трудовий договір від 1 вересня 2012 року, виписку з наказу №103 від 1 вересня 2012 року «Про ОСОБА_5.» щодо прийняття його на роботу, копію наказу №90 від 2 вересня 2013 року про звільнення позивача, табель обліку робочого часу за серпень 2013 року. Щодо порушення вимог п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, для вивчення, адміністрацією училища представлено копію наказу від 2 вересня 2013 року №90 про звільнення ОСОБА_5 з посади викладача у зв»язку з закінченням дії трудового контракту 2012 - 2013 н.р. терміном на 1 рік з 2 вересня 2013 року.

У матеріалах перевірки КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище ім. В. Барвінського» інспекцією праці не згадується про акт, складений 2 вересня 2013 року працівниками училища щодо відмови позивачем від заповнення трудового договору, і такий, відповідно не надався адміністрацією училища для вивчення питання процедури та підстав звільнення позивача.

У зв»язку із виявленими порушеннями, головним інженером інспектором праці Голинським Р.М. 27 вересня 2013 року внесено припис №13-03-046/1442-0926, відповідно до якого приписано: 1) на усунення порушення вимог п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України забезпечити вжиття заходів щодо приведення у відповідність порядку розірвання строкового трудового договору з працівниками. У разі розірвання трудового договору у зв»язку із закінченням його строку таке припинення здійснюється в останній день строку трудового договору, якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день відповідно до ст.241-1 КЗпП України від 10 грудня 1971 року №322-VIII. 2) на усунення порушення вимог п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників забезпечити дотримання вимог п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, при звільненні або переведенні на іншу роботу провадити у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, та п.2.4 «Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Інспектором надано строк до 27 жовтня 2013 року для письмового повідомлення про виконання вимог припису Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області. Однак, у матеріалах перевірки відсутні результати виконання даного припису чи письмового повідомлення про його виконання; відсутні відомості щодо його оскарження чи скасування; і такі не здобуті судом під час розгляду справи.

З виписок із наказів вбачається: №111 від 1 вереня 2008 року «Про ОСОБА_5.» - останнього прийнято на посаду викладача фізичного виховання з 1 вересня 2008 року по 30 червня 2009 року по сумісництву згідно поданої заяви; №75 від 1 вересня 2009 року - прийнято на посаду викладача фізичного виховання з 1 вересня 2009 року по 30 червня 2010 року по сумісництву згідно поданої заяви; №72 від 6 вересня 2010 року - прийнято на посаду викладача фізичного виховання відділу загальноосвітніх дисциплін з 7 вересня 2010 року по 30 червня 2011 року за контрактом згідно поданої заяви; №98 від 9 вересня 2011 року - прийнято на посаду викладача фізичного виховання за контрактом з 9 вересня 2011 року по 31 серпня 2012 року; №103 від 1 вересня 2012 року - прийнято на посаду викладача фізичного виховання за контрактом з 1 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року.

Заява ОСОБА_5 на ім»я директора ДДМУ Ластовецького М.А. від 1 вересня 2013 року свідчить про те, що позивач звертався з проханням продовжити йому термін трудової угоди (контракту) терміном на 1 рік з 1 вересня 2013 року по 31 серпня 2014 року. На вказаній заяві проставлена резолюція керівника - «До наказу 31 серпня 2013 року».

Судом встановлено, що вказана заява фактично була подана позивачем 31 серпня 2013 року, у робочий день; він у цей день перебував на роботі і того ж дня директором училища постановлено вказану резолюцію.

Станом на 31 серпня 2013 року - в останній день строку контракту (день, по який позивача прийнято на посаду згідно наказу №103 від 1 вересня 2012 року), зі сторони працівника чи зі сторони роботодавця не ставилась вимога про припинення трудового договору (контракту).

Наказ про звільнення позивача у зв»язку з закінченням строку трудового контракту датований 2 вересня 2013 року.

Згідно ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

З трудової книжки позивача видно, що під №15 здійснено запис від 1 вересня 2012 року «Продовжено трудову угоду (контракт) з 1 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року терміном на 1 рік», який вчинено на підставі наказу №103 від 3 вересня 2012 року. Довідкою, виданою директором КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище» стверджується той факт, що позивач працював на посаді викладача фізичного виховання з 9 вересня 2011 року по 31 серпня 2012 року за контрактом (наказ №98 від 9 вересня 2011 року); продовжено трудову угоду на 2012/2013 навчальний рік з 1 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року за контрактом (наказ №103 від 1 вересня 2012 року).

Встановлено, трудовий договір (контракт) від 1 вересня 2012 року позивачем не підписувався, а такому передував (відповідно до наказу №98 від 9 вересня 2011 року) - трудовий договір (контракт) щодо прийняття позивача на посаду викладача фізичного виховання з 9 вересня 2011 року по 31 серпня 2012 року, після закінчення строку якого жодна зі сторін не вимагала їх припинення і тривали трудові відносини, то дія такого договору, відповідно, вважається продовженою на невизначений строк.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1996 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз»яснено, що згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Допущені порушення при прийомі працівника з вини власника або уповноваженого ним органу не можуть впливати на трудові права працівника.

Судом встановлено, що 2 вересня 2013 року трудові відносини між сторонами тривали.

Згідно постанови Пленум Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1996 року, відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов'язкова.

Зазначена у наказі про звільнення ОСОБА_5 підстава припинення трудового договору - закінчення строку трудового договору, передбачена п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відтак, дана підстава звільнення позивача із займаної посади (припинення трудового договору) є неправомірною, так як трудові відносини між сторонами, станом на 2 вересня 2013 року, фактично тривали.

У пункті 18 вищезгаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України також роз»яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд дійшов до вірного висновку, що звільнення позивача відповідно до наказу №90 слід вважати незаконним.

Із заяви ОСОБА_5 на ім»я директора ДЮСШ Файчака І.Я. вбачається, що позивач 28 серпня 2013 року звернувся з проханням прийняти його на роботу на посаду тренера-викладача з настільного тенісу з 2 вересня 2013 року з тижневим навантаженням 12 годин.

З копії наказу №114к від 31 серпня 2013 року «Про призначення на посаду ОСОБА_5.» видно, що призначено на посаду тренера-викладача з настільного тенісу з тижневим навантаженням 12 год позивача з 2 вересня 2013 року за сумісництвом; підстава - заява позивача.

З трудової книжки позивача видно, що під №17 вчинено запис від 31 серпня 2013 року - «Призначити на посаду тренера-викладача Дрогобицької ДЮСШ з настільного тенісу з тижневим навантаженням 12 год. за сумісництвом», підстава - наказ №114к від 31 серпня 2013 року. Під №18: «Запис №17 від 31 серпня 2013 року вважати недійсним», підстава - наказ №116к/1 від 3 вересня 2013 року. Під №19: «Призначити на посаду тренера-викладача Дрогобицької ДЮСШ з настільного тенісу з тижневим навантаженням 12 годин з 3 вересня 2013 року», підстава - наказ №116к/2 від 3 вересня 2013 року.

З довідки №69 від 23 грудня 2013 року, виданої директором ДЮСШ, вбачається, що позивач дійсно працює в Дрогобицькій дитячо-юнацькій спортивній школі на посаді тренера-викладача з настільного тенісу з 31 серпеня 2013 року (наказ №116к), по даний час.

Даною довідкою підтверджується той факт, що позивач дійсно працював у ДЮСШ з 31 серпня 2013 року. У той же час, наказ про призначення позивач на посаду тренера-викладача з настільного тенісу з навантаженням 12 год. за сумісництвом ніким не скасований, оскільки був винесений лише наказ №116к/1, відповідно до якого запис №17 слід вважати недійсним, наказ №116к/2 про прийняття позивача на роботу в ДЮСШ з 3 вересня 2013 року та наказ №166к/1 фактично винесені ним лише в лютому 2014 року.

Відповідно до ст.102-1 КЗпП України, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

З індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_5 (Пенсійного фонду України) вбачається, що у вересні 2013 року- кількість днів стажу позивача, відпрацюваних в ДЮСШ, становить 29, а кількість днів стажу у музичному училищі - 2. У трудовий стаж позивача, за відпрацьовані дні в спортивній школі у вересні 2013 року, зараховано 2 вересня 2013 року.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника (Постанова Пленуму Верховного Суду України №9).

З довідки №75 від 27 вересня 2013 року, виданої КЗ ЛОР «Дрогобицьке державне музичне училище ім.Барвінського», вбачається, що заробітна плата позивача становить: за червень 2013 року - 590, 15 грн. (заробітна плата) та 1397 грн. (матеріальна допомога на оздоровлення), липень 2013 року - 679, 83 грн. (відпускні), серпень 2013 року - 548, 25 грн. (відпускні) та 11, 49 грн. (зарплата за 5 днів). Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_5 становить 22, 70 грн.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Вказана стаття визначає день, з якого слід обчислювати строк для звернення до суду з позовом про захист права. Повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, стаття 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно до випадку звільнення працівника. У цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що позивач із наказом №90 від 2 вересня 2013 року про його звільнення ознайомлений не був та відсутня відмітка з його особистим підписом про таке ознайомлення. Також відсутні будь-які докази конкретної дати вручення позивачу трудової книжки, в тому числі, підпис останнього з вказівкою дати про її отримання, оскільки в книзі обліку руху трудових книжок підпис позивача вчинений не ним.

У пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Якщо сторона (її представник, повноваження якого не обмежені) визнавала обставини, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, суд посилається на це в рішенні як на підставу звільнення від доказування цих обставин (частина перша статті 61 ЦПК), а при прийнятті згідно зі статтею 178 ЦПК відмови сторони від визнання обставини - зазначає про його відхилення. У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на аналізі наявних у справі доказів.

З висновком суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу належить відхилити.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального закладу Львівської обласної ради «Дрогобицьке державне музичне училище імені В.Барвінського» відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 3 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: