Ухвала суду № 49933020, 09.09.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1952/15-ц

Провадження № 2/463/1123/15

У Х В А Л А

С У Д О В О Г О З А С І Д А Н Н Я

09 вересня 2015 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Грицка Р.Р.,

при секретарі - Козак М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц-Україна» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 13.10.2008 року про внесення змін до кредитного договору,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із заявою про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 13.10.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 1544н-09-08 від 02.09.2008 року, укладену між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна», як таку що укладена внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики, як такої, що вводить споживача в оману та є агресивною, а її положення є несправедливими.

В ході судового розгляду позивачем подано до суду заяву від 27.07.2015 року про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: зупинення дій з реалізації арештованого майна: квартири № 45 в будинку № 9 на вул.Перемиська в м.Львові в процедурі виконавчого провадження № 46924812.

Заяву мотивує тим, що ним оскаржується додаткова угода, якою внесені зміни у кредитний договір, на підставі якого з нього за рішенням суду стягнуто заборгованість. На даний час вказане рішення суду скеровано до примусового виконання, в ході якого державним виконавцем арештовано належну йому на праві приватної власності квартиру та розпочато процедуру її реалізації. У випадку визнання кредитного договору недійсним за заявленим позовом він буде позбавлений можливості захистити своє право власності та стягнути назад свої кошти, що зробить неможливим виконання рішення суду. А тому просить заяву задоволити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 09.09.2015 року не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суд про причини своєї неявки, а тому суд вважає за можливе розлянути заяву про вжиття заходів забезпечення позову без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання 09.09.2015 року не зявилася, подавши при цьому клопотання про розгляд заяви без її участі та подала письмові заперечення, відповідно до яких зазначила, що заявлена позивачем заява про вжиття заходів забезпечення позову є безпідставною, а запропонований вид забезпечення позову абсолютно не відповідає позовним вимогам. Крім цього, виконавче провадження в ході якого здійснюється процедура реалізації належної на праві власності позивачу квартири, відкрите за рішенням суду в іншій цивільній справі, яке набрало законної сили і підлягає до обовязкового виконання. А відтак, враховуючи практику вищих судових інстанцій та положення Закону України «Про виконавче провадження», вважає, що зупинення дій з реалізації арештованого майна може здійснюватися лише державним виконавцем в ході виконавчого провадження. Тому просить в задоволенні заяви відмовити.

Оглянувши матеріали цивільної справи, суд у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовляє з таких підстав.

На підставі ч.2 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує, як недійсну, додаткову угоду № 1 від 13.10.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 1544н-09-08 від 02.09.2008 року, укладену між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна».

В той же час, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення заборони державному виконавцю вчиняти дії в процесі здійснення виконавчого провадження про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1544н-09-08 від 02.09.2008 року, що полягають у реалізації арештованого майна, що належить позивачу на праві власності.

Відповідно до розяснень у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч.1 ст.152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

За таких обставин, оскільки позивач звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення виконання судового рішення у іншій цивільній справі, а тому суд приходить до висновку про безпідставність заявленої заяви про вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони вчиняти державному виконавцю виконавчі дії з реалізації арештованого майна.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до положень ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави для зупинення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, в межах якого позивач, як боржник у виконавчому провадженні вправі звернутися з відповідною заявою до державного виконавця.

Керуючись ст.ст.151,152, 153 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: зупинення дій з реалізації арештованого майна: квартири № 45 в будинку № 9 на вул.Перемиська в м.Львові в процедурі виконавчого провадження № 46924812 - відмовити за безпідставністю.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ч.2 ст.294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя Грицко Р.Р.