Рішення № 49931853, 07.09.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/962/15-ц

провадження № 2/336/981/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

при секретарі Петрові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (третя особа ОСОБА_5) про встановлення факту постійного проживання, визначення часток у спадковому майні та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 06.02.2015 р. звернулась до суду з вищевказаним позовом, який доповнила в процесі розгляду справи. В позові зазначила, що її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за їх спільне подружнє життя на земельній ділянці розміром 896 кв.м. придбали за договором купівлі-продажу житловий будинок № 387 по вул..Тимірязєва в м.Запоріжжя, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований в ЗМБТІ.

17.02.1984 р. її батько ОСОБА_6 помер. Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги були вона, дружина спадкодавця ОСОБА_7, син спадкодавця ОСОБА_8 та мати спадкодавця ОСОБА_9

18.11.1986 р. держаним нотаріусом П»ятої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_7 було видане свідоцтво про право власності на ? частку в спільному майні, набутому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за час шлюбу, реєстровий номер 2-5332.

04.03.1987 р. ЗМБТІ було видане реєстраційне посвідчення.

18.11.1986 р. держаним нотаріусом П»ятої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_7 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий номер 2-5335.

04.03.1987 р. ЗМБТІ було видане реєстраційне посвідчення.

Відповідно, частки у спадщині після смерті спадкодавця ОСОБА_6 розподілились наступним чином:

- ОСОБА_7, дружині померлого та матері позивача ? частка, як частка у спільному майні подружжя, + 1/8 частка, як спадкоємиці за законом = 5/8 часток у житловому будинку № 387 по вул..Тимірязєва в м.Запоріжжя;

- позивач та син спадкодавця ОСОБА_8 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частину житлового будинку № 387 по вул..Тимірязєва в м.Запоріжжя кожен;

- мати спадкодавця ОСОБА_9, згодом померла та її частку у спадщині у вигляді 1/8 частини житлового будинку по вул..Тимірязєва в м.Запоріжжя успадкувала її донька ОСОБА_10, яка в свою чергу склала заповіт на ім»я свого рідного брата ОСОБА_8

30.03.1992 р. ОСОБА_7 склала заповіт, згідно якого належну їй частку житлового будинку № 387 по вул..Тимірязєва в м.Запоріжжя заповіла в рівних частках позивачу та ОСОБА_8

Ще за життя ОСОБА_7, вони у добровільному порядку визначили порядок користування спірним житловим будинком. ОСОБА_8 здійснив численні самочинні прибудови та добудови до вказаного будинку, а тому кожен з них позивач, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом з його сім»єю, мали можливість користуватись спільним будинком окремо один від одного, оскільки всі комунікації (водопостачання, газопровід та електромережі) були проведені окремо до кожної частини житлового будинку. Проте, будинок залишився одним спільним об»єктом.

Згодом, після добудов, утворились 2 окремих центральних входів до будинку з хвіртками сім»ї ОСОБА_8 та у позивача з матір»ю. Позивач та ОСОБА_11 займали дві окремі кімнати в будинку з коридором, кухнею, санвузлом та верандою. У ОСОБА_8 у користуванні залишилась інша частина будинку, яка складалась з трьох кімнат та підсобних приміщень.

11.04.2007 р. ОСОБА_7 померла.

На день смерті ОСОБА_7 разом з нею постійно мешкали та були зареєстровані: син ОСОБА_8, спадкоємець за заповітом від 30.03.1992 р., його дружина та доньки відповідачі у справі, та донька позивача ОСОБА_5

Позивач на день смерті матері ОСОБА_7 була зареєстрованою за іншою адресою, проте, саме на день відкриття спадщини мешкала без реєстрації за адресою: м.Запоріжжя, вул..Тимірязєва, б.387 в м.Запоріжжя, у частині вказаного житлового будинку, яка належала їй на праві власності після смерті батька.

Смерть матері була раптовою та тяжкою втратою. Коли стало питання про звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, її брат ОСОБА_8 попросив не подавати таку заяву, так як вона вже фактично прийняла спадщину, бо мешкала на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем та має свою частку у цьому будинку.

Крім того, ОСОБА_8 попросив її не отримувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері, мотивуючи тим, що він добровільно компенсує вартість її часток у житловому будинку, як після смерті батька, так і після смерті матері.

З братом у позивача були добрі сімейні відносини.

Весь цей час ОСОБА_8, з її дозволу, продовжував мешкати як у своїй частині житлового будинку, так і належній їй частині. Згодом його доньки також стали разом з їх новими сім»ями мешкати у будинку.

В 2014 р. ОСОБА_8 раптово помер.

Спадкоємиці ОСОБА_8 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відразу після смерті батька погоджувались сплатити вартість її часток у спірному будинку, але на цей час відмовляються визнавати за нею право на спадщину після смерті ОСОБА_7

Постановою П»ятої Запорізької державної нотаріальної контори від 02.02.2015 р. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої 11.04.2007 р. ОСОБА_7

За позовом позивач, посилаючись на ст.1269 ЦК України, просить встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, а саме 11.04.2007 р. за адресою: м.Запоріжжя, вул..Тимірязєва, б.387; визначити частки в спадковому майні після померлої 11.04.2007 р. ОСОБА_7 в розмірі 5/16 часток жилового будинку № 387 по вул..Тимірязєва в м.Запоріжжя за кожним із спадкоємців за заповітом, а саме за позивачем та ОСОБА_8; визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлої 11.04.2007 р., на 5/16 частин житлового будинку № 387 по вул..Тимірязєва в м.Запоріжжя та стягнути судові витрати.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с.25-28).

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_2 до суду не з»явилась, про розгляд даної справи повідомлялась у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, заперечень не надала.

ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідачів та представника ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_5, допитавши свідків, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_7 померла 11.04.2007 р., після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме на 5/8 частин житлового будинку № 387 по вул..Тимірязєва в м.Запоріжжя, з яких ? частина вказаного будинку належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності, виданого П»ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою 18.11.1986 р. р.№ 2-5332 та 1/8 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого П»ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою 18.11.1986 р. за р.№ 5335 (а.с.141-146).

30.03.1992 р. ОСОБА_7 склала заповіт, який був посвідчений П»ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 1-591. Згідно заповіту ОСОБА_7 заповіла належну їй частину будинку № 387 по вул..Тимірязєва в м.Запоріжжя в рівних частках кожному ОСОБА_8 та ОСОБА_12 (а.с.56).

Після розірвання та укладення шлюбу ОСОБА_12 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.57, 58).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії П»ятої Запорізької державної нотаріальної контори від 02.02.2015р., позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину спірного житлового будинку у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини. (а.с.64).

З пояснень сторін та наданої довідки (а.с.12) вбачається, що ОСОБА_7 на день смерті проживала у спірному будинку.

Також в будинку на час смерті ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав спадкоємець ОСОБА_8, який помер 14.12.2014 р. (а.с.52). Сторонами визнається, що ОСОБА_8 прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є відповідачі по справі, як дружина та діти померлого.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Ч.1 ст.1268 ЦК України визначає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач ОСОБА_1 посилається про те, що на день смерті своєї матері ОСОБА_7 вона проживала разом з нею і тому у розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України є особою, яка прийняла спадщину. Проте нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері (а.с.10).

В обґрунтування позову позивач посилалась на довідку квартального комітету № 609 (а.с.12), згідно з якою позивач на день смерті матері мешкала разом з нею за адресою буд. № 387 по вул..Тимірязєва в м.Запоріжжя та покази свідків.

З наданих довідок квартального комітету (а.с.83, 140) судом встановлено, що відомості, викладені в довідці № 609, головою квартального комітету були встановлені з пояснень свідків сусідів померлої ОСОБА_7

Допитані в судовому засіданні свідки з боку позивача пояснювали, що ОСОБА_1 до смерті матері деякий час мешкала разом з нею у спірному житловому будинку.

Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони відповідачів стверджували про те, що ОСОБА_1 не проживала разом з ОСОБА_11 до її смерті. Таких висновків свідки дійшли, оскільки не бачили постійно позивача на земельній ділянці та в будинку, в якому мешкала спадкодавиця.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всупереч вищезазначеному, позивач не надала суду належних і допустимих доказів прийняття нею спадщини після смерті матері ОСОБА_7 Разом з тим, суд не може прийняти як доказ прийняття спадщини зазначену вище довідку № 609 та суперечливі покази свідків, які беззаперечно не свідчать про постійне проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 на час її смерті.

Вирішуючи позов суд виходив з наступного.

Ч.3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» N 24-753/0/4-13, від 16.05.2013 року роз'яснені наступні позиції, які необхідно брати до уваги під час розгляду справ про спадкування.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 з 06.03.1989 р. по цей час зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію (а.с.59), тобто на час смерті ОСОБА_7 позивач була зареєстрована не за місцем реєстрації спадкодавця.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7, позивач постійно проживала за місцем реєстрації.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 з матір'ю ОСОБА_7 на день її смерті, як і похідні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 88 ЦПК України, судовий збір не підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст..ст..3, 10, 11, 30, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (третя особа ОСОБА_5) про встановлення факту постійного проживання, визначення часток у спадковому майні та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Дмитрюк