Рішення № 4992161, 05.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.09 Справа№ 3/181

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ТзОВ „Дніпрохим”, м. Дніпропетровськ

До відповідача: ТзОВ „Жостер”, м. Львів

Про стягнення 337 665,93 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Данилов А.В. –представник

від відповідача: Грищенко С.І. –представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ „Дніпрохим” до ТзОВ „Жостер” про стягнення 337 665,93 грн.

В судовому засіданні представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача 250 015,00 грн. –основного боргу, 29 919,60 грн. –пені, 6 431,89 грн. –трьох відсотків річних, 31 031,97 грн. –інфляційних втрат та судові витрати.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Не зважаючи на визнання позову представником відповідача, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому завданні 05.10.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

125.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпрохім” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Жостер” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №0110-2007.

На виконання умов договору 3.09.2008 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 468 000,00 грн. 28.07.2009 року між сторонами було здійснено залік зустрічних вимог на суму 56 985,00 грн. За решту отриманого товару відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково.

Позивачем була направлена претензія від 18.08.2009 р. про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 250 015,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 31 031,97 грн. та три відсотки річних в сумі 6 431,89 грн. Крім цього, відповідно до п. п. 6.2 Договору №0110-2007 позивачем нарахована пеня в розмірі 29 919,60 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №0110-2007 відповідач 30.09.2008 року отримав від позивача товар, а саме: поліетилену в кількості 20 тон згідно специфікації № 14 та 20 тон згідно специфікації № 15 загальною вартістю 468 000,00 грн., що підтверджується накладними.

Відповідно до п.5.2 Договору №0110-2007 року оплата за отриманий товар проводиться Покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахунку грошових коштів платіжними дорученнями на рахунок Продавця в строк, який передбачений Специфікацією. Згідно специфікацій № 14 та №15 відстрочкою платежу є 21 день з моменту відвантаження партії товару зі складу Продавця.

28.07.2009 та 27.08.2009 р.р. між сторонами було здійснено залік зустрічних однорідних вимог на суму 56 985,00 грн., що підтверджується актами зарахування зустрічних вимог від 28.07.2009 року та від 27.08.2009 року, а також угодами про зарахування зустрічних вимог № 01-28/07 від 28.07.09 та № 01-27/08 від 27.08.09.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, за решту отриманого товару відповідач розрахувався частково, заборгувавши позивачу 250 015,00 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в розмірі 6 431,89 грн. та інфляційні втрати в сумі 31 031,97 грн. підлягають до стягнення.

Пунктом 2 Договору №0110-2007 передбачено, що у випадку невиконання будь-якою стороною своїх зобов’язань по даному Договору винна сторона сплачує на користь другої сторони пеню у розмірі подвійної облікової кредитної ставки НБУ, що згідно уточнюючого розрахунку складає та підлягає до стягнення в сумі 29 919,60 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, доказів погашення заборгованості суду не подав.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 3 173,98 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Жостер” (79037, м. Львів, вул.Чигиринська, 42, код ЄДРПОУ 19164425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпрохім” (49001, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинська, 8/33, код ЄДРПОУ 31477264) –250 015,00 грн. –основного боргу, 6 431,89 грн. –трьох відсотків річних, 31 031,97 грн. –інфляційних втрат, 29 919,60 грн. –пені, 3 173,98 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.10.2009 року.

Суддя