Ухвала суду № 49917027, 07.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/6411/15 Головуючий 1-ї інстанції - Скотар А.Ю.

Справа №643/2868/15-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: усунення перешкоди

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровіна С.Г.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном та примусове вселення, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому, з урахуванням уточнень, просили: 1. зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належної їм на праві приватної власності частиною квартири АДРЕСА_1 - шляхом вселення їх до квартири; 2.виконання вселення покласти на органи виконавчої служби Московського району м. Харкова; 3.стягнути з відповідача на їх користь витрати по сплаті робіт на відкриття замку вхідної двері в сумі 1 200,00грн. та судові витрати в розмірі 243,60грн.

Заявлені вимоги позивачі мотивують тим, що кожному з них (брату та сестрі) на праві власності належить по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1. Відповідач, мешкаючи в спірній квартирі без реєстрації та належним чином зареєстрованого права власності на іншу - 1/2ч. квартири, перешкоджає їм в користуванні вказаним житлом, а саме не допускає до квартири, не надає ключів від вхідних дверей, створює конфліктні ситуації та провокує сварки, що змусило їх звернутися до суду з цим позовом.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали заявлені вимоги і просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визначала, заперечуючи проти його задоволення, посилається на те, що судове рішення, на підставі якого за кожним з позивачів визнано право власності на 1/4 частину спірної квартири, на її думку, є незаконним. З цього приводу вона звернулась до суду із заявою про його перегляд за нововиявленими обставинами. Також зазначає, що спільне проживання її з позивачами у спірній однокімнатній квартирі неможливе, оскільки вони є сторонніми для неї особами.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2015 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково. Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення їх до квартири. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на не відповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам. Вважає, що вимоги позивачів на вселення в однокімнатну квартиру, житловою площею 17,2кв.м, протиречуть ст.ст.47,50 Житлового кодексу України.

Інші сторони рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржують.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується ОСОБА_1 лише в частині обґрунтованості вимог про вселення до житла, тому в іншій частині відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Згідно з вимогами ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1ст.3 ЦПК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення позивачів до спірної квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що їх права порушені неправомірними діями відповідача, а тому підлягають захисту.

При цьому судом взято за підставу, що згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.03.2014року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.05.2014року, кожному з позивачів на праві власності належить по - 1/4ч. спірної квартири (а.с.4-8).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.08.2014року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вищевказані судові рішення було відмовлено (а.с. 32-33).

Згідно витягу з Держаного реєстру речових прав про реєстрацію права власності за кожним з позивачів зареєстровано право власності - по 1/4ч. квартири АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.ст. 319, 321 ЦК України).

Відповідно до положень ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певний дій для запобігання такому порушенню.

Як свідчать матеріали справи, проти чого також не заперечує сама відповідач ОСОБА_1, вона не допускає до квартири нікого з позивачів - власників 1/2 частині спірного житла. Зокрема, ця обставина підтверджується листами-відповідями керівництва Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківської області, котрі надавалися позивачам на їх звернення з приводу перешкод у проживанні та користуванні своєю власністю (а.с.61-62).

Безпідставні твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на не застосування судом першої інстанції положень ст.ст.47,50 Житлового кодексу УРСР, оскільки цими статтями врегульовані зовсім інші правовідносини, а саме ст.47 ЖК - встановлює норму житлової площі в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу при наданні житла громадянам, а ст.50 ЖК - визначено, що при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статті, старшими дев'яти років, крім подружжя.

В даному випадку частина спірного жилого приміщення не надавалася позивачам для проживання, а була отримана ними у спадок.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, тому підстав для зміни або скасування оскарженого рішення колегія суддів не вбачає.

Згідно ч.1ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -