Рішення № 4991653, 28.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28" вересня 2009 р. Справа № 13/182-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВН", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Торг", м. Буча

про стягнення 8572,47 грн.

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Кандюк О.М. - директор наказ № 5-06к від 02.11.2006р.;

Лахтарін І.А. - довіреність б/н від 08.09.2009р.;

від відповідача не з’явився;

суть спору:

До господарського суду Київської області звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Торг" про стягнення з останнього 8572,47 грн., з яких 7384,35 грн. –основний борг, 420,91 грн. –інфляційні збитки, 986,46 грн. –пеня.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не оплатив поставлений йому товар на підставі договору від 06.07.2008 р.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 08.09.2009 р. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

06.07.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки (далі –договір). Відповідно до умов договору позивач зобов’язується поставити товар згідно замовлення відповідача, а відповідач прийняти його відповідно до накладних та протоколу узгодження цін та асортименту, що є невід’ємною частиною договору і оплатити товару у термін, зазначений в п. 3.2 договору.

На виконання умов договору за період з 09.07.2008 р. по 04.02.2009 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 24384,35 грн. згідно видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.2 договору відповідач зобов’язаний розрахуватись за поставлений товар за цінами зазначеними у накладних кожні 7 календарних днів, але не пізніше 30 календарних днів від дати поставки товару.

В порушення умов договору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, у зв’язку з чим на день подання позову у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 7384,35 грн.

На день розгляду справи основний борг, який підлягає стягненню з відповідача становить 7384,35 грн.

Згідно п. 4.3 договору у випадку невиконання або неналежного чи несвоєчасного виконання однією зі сторін своїх зобов’язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума пені в розмірі 986,46 грн. є необґрунтованою та підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій сума пені розрахована за прострочення оплати товару по накладній №ВВ-0008632 від 24.12.2008 р. на суму 3898,63 грн. містить в розрахунку період прострочення 206 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З урахуванням вищенаведеного позивач має право нараховувати пеню по Договору згідно накладної №ВВ-0008632 від 24.12.2008 р. заборгованість по якій становить 3898,63 грн. лише за шість місяців за період з 07.02.2009 р. по 07.08.2009 р., а не за 206 днів.

Згідно розрахунку зробленого судом сума пені в межах заявлених позовних вимог складає 879,30 грн. (455,02 грн. + 194,73 грн. + 215,10 грн. + 14,45 грн. = 879,30 грн.).

Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення вимогу про стягнення збитків від інфляції в сумі 420,91 грн.

Проте, в позовній заяві та розрахунку штрафних санкцій відсутні відомості щодо періоду нарахування таких санкцій, даних щодо індексів взятих за основу у формулі у зв’язку з чим, суд не може дійти достовірного висновку щодо обґрунтованості і правильності нарахування позивачем суми зазначених санкцій.

За таких обставин справи, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 420,91 грн. підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України. Аналогічна ж позиція викладена і в п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Торг" (Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, 66-а; код 35095803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВН" (м. Київ, вул. Василенка, 7-а; код 34297337) 7384 (сім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 35 коп. заборгованості, 879 (вісімсот сімдесят дев’ять) грн. 30 коп. –пені, а також судові витрати: 82 (вісімдесят дві) грн. 64 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 50 коп. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 107,16 грн. пені відмовити.

4. В частині стягнення 420,91 грн. збитків від інфляції позов залишити без розгляду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя