Ухвала суду № 49909676, 08.09.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/8165/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2694/15Головуючий у 1-й інстанції Шевська О.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді: Чумак О.В.

Суддів: Кривчун Т.О., Дряниця Ю.В.

при секретарі Ткаченко Т.І.

за участю: стягувача Моцар Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 23 червня 2015 року по справі за поданням державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Дуки О.С. про застосування заходів забезпечення виконання рішення суду шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23 червня 2015 року подання державного виконавця ВДВС Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Дуки О.С. про застосування заходів забезпечення виконання рішення суду шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задоволено.

Обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на неї рішеннями Октябрського районного суду м. Полтави за об'єднаним виконавчим провадженням ВП 42326330.

Вказану ухвалу оскаржив боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_3., який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання державного виконавця відмовити.

Зазначила, що вона не ухиляється від виконання рішень суду та не має намір виїхати за межі країни.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду, вислухавши пояснення учасників процесу, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, на виконанні в Октябрському ВДВС Полтавського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження ВП 42326330 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь стягувачів у загальній сумі 87730,78 грн., що підтверджується копіями виконавчих листів та постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень (а.с. 5-27).

В ході виконання зазначених виконавчих документів постановою державного виконавця Отябрського ВДВС Полтавського МУЮ Дукою О.С. від 19.12.2013 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу (а.с.28).

25.11.2014 р. за вих.. № 65711 направлено стягувачам ТОВ «Весо», УПФУ Октябрського району в м. Полтаві, ПАТ «Імексбанк» та боржнику ОСОБА_3 повідомлення про вартість арештованого у боржника майна (а.с.30).

Постановою державного виконавця Отябрського ВДВС Полтавського МУЮ Дукою О.С. 14.04.2015 року накладено арешт на кошти, що містяться на банківських рахунках боржника ОСОБА_3. (а.с. 25).

12.04.2015 р. за вих. № 17918 державним виконавцем направлено на адресу ОСОБА_3 виклик про явку до ВДВС (а.с.27).

12.05.2015 року державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ винесена постанова про примусовий привід через органи внутрішніх справ боржника ОСОБА_3. (стягував ОСОБА_8) (а.с.26).

23.06.2015 р. державний виконавець Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (а.с.1-4).

Задовольняючи подання старшого державного виконавця місцевий суд виходив із того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судовими рішеннями, та дійшов висновку про наявність підстав застосування до неї заходи забезпечення виконання рішень та тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Такий висновок місцевого суду не відповідає встановленим по справі обставинам та є передчасним з огляду на наступне.

У відповідності до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу N4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97 визначено, що на здійснення права кожного залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.6 цього Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Частиною другою ст.6 цього Закону передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Згідно п.18 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

У проведеному 01.02.2013 року Верховним Судом України аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вказано, що з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII та у п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Таким чином, поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

З матеріалів виконавчого провадження та наявних у справі доказів не вбачається наявність факту свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішеннями судів, які ОСОБА_3 частково виконані, про що свідчать надані нею копії постанов державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Дуки О.С. про закінчення виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості на користь держави на загальну суму 3261,60грн.

Відтак, факт ухилення ОСОБА_3 від виконання покладених на неї зазначеними судовими рішеннями зобов'язань не знайшов свого підтвердження, а тому підстави для задоволення заяви державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що аналіз доказів по справі та наведених норм права дають підстави для висновку про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні вказаного подання.

Згідно п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити або скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст.315,317 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 23 червня 2015 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Дуки О.С. про застосування заходів забезпечення виконання рішення суду шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_3, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ О.В.Чумак

СУДДІ /підпис/ Т.О.Кривчун

/підпис/ Ю.В.Дряниця

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак