Рішення № 4990646, 02.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/519

02.10.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН УКРАЇНА»

До

Відкритого акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «ЄВРОПОЛІС»

Про

стягнення 39 248, 84 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Мовчан А.О.

Від відповідача: Загура А.В., Севастьянов В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН УКРАЇНА»до Відкритого акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «ЄВРОПОЛІС»про стягнення 21 014, 40 грн. індексу інфляції, 3 646, 89 грн. процентів річних та 14 587, 55 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач не виконав взяте на себе зобов’язання щодо своєчасної сплати позивачу страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/519, розгляд справи призначено на 02.09.09 р.

У судовому засіданні 02.09.2009 р. представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача 22 932, 50 грн. індексу інфляції за період з жовтня 2008 року до червня 2009 року, 4 299, 74 грн. процентів річних за період з 28.09.2008 р. до 31.08.2009 р. та 14 587, 55 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 28.09.2008 р. до 21.05.2009 р., у зв’язку з чим розгляд справи було перенесено на 23.09.2009 р.

У судовому засіданні 23.09.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду відзив, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що позивач неправомірно нарахував зазначені суми з жовтня 2008 року, сторони в договірному порядку не встановлювали розмір процентів за користування чужими грошовими коштами і ці проценти не можуть застосовуватися до відносин між сторонами у даному спорі.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.09.2009 р. була оголошена перерва до 02.10.2009 р. для прийняття рішення у даній справі та виготовлення його повного тексту.

У судовому засіданні 02.10.2009 р. судом оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН УКРАЇНА»та ВАТ «ЄВРОПОЛІС»06.07.2007 р. був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 79/06/07/ТЗ, відповідно до умов якого позивач зобов’язався сплатити відповідачу суму коштів в розмірі 12 750 грн., а відповідач –в разі настання страхового випадку зобов’язався сплатити позивачу суму страхового відшкодування 176 000 грн. за вирахуванням 0,5% франшизи.

Предметом зазначеного договору у відповідності до ст. 4 Закону України «Про страхування»є майнові інтереси позивача, що пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном позивача, а саме –належним позивачу на праві власності автомобілем Nissan Patrol GR 3.0 DI держномер 33315 ОО.

Одним із страхових випадків, визначених страховим договором, є пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП, як з вини водія, так і без його вини.

В «інших умовах»страхового договору вказано, що «право керування»застрахованим автомобілем «мають всі на законних підставах».

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом міста Києва було розглянуто справу № 44/357 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН УКРАЇНА»до Відкритого акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «ЄВРОПОЛІС»про стягнення 175 120, 00 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту № 79/06/07/ТЗ від 06.07.2008 р. та 20 000 грн. адвокатських витрат, і у цій справі 02.12.2008 р. судом прийнято рішення про задоволення позову, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 р. залишено без змін, а постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2009 р. частково залишено без змін, а частково –в частині позовних вимог про стягнення 20 000 грн. адвокатських витрат направлено на новий розгляд.

Зазначеними судовими рішеннями були встановлені наступні факти.

28.06.2008 р. о 13 годині 00 хвилин на автодорозі Обухів-Васильків сталося ДТП за участю вказаного автомобіля.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 01 серпня 2008 року, довідки про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ з обслуговування Обухівського району при УДАІ ГУМУС України в Київській області від 03.07.2008 року № 839 та інших документів, що знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що за кермом застрахованого автомобіля NISSAN PATROL GR 3.0 DI держномер 33315 ОО в момент ДТП знаходився водій Сичевський В.П., який зазначеною постановою суду був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та 01.08.2008 р. надав всі необхідні документи для здійснення такої виплати. Належної відповіді про виплату страхового відшкодування від відповідача не отримав, проте, отримував вимоги надати документи, які не мають відношення до процедури страхового відшкодування, та щодо осіб, інформації про яких у позивача бути не могло.

В зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по страховому договору, позивач звернувся до приватного експерта для проведення оцінки збитків, завданих автомобілю NISSAN PATROL GR 3.0 DI держномер 33315 ОО внаслідок ДТП. Відповідно до звіту ТОВ “Експертно-асистующа компанія “Легіон” № 2280 про оцінку майна від 08.09.08 р. шкода завдана автомобілю складає 157 908,24 грн.

Відносини у сфері страхування майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про страхування”.

Правові та соціальні основи дорожнього руху визначає Закон України “Про дорожній рух”. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють “Правила дорожнього руху”.

Відповідно до ст. 65 Закону України “Про господарські товариства”, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

26.05.1999 р. зборами засновників ТОВ “ЛАН УКРАЇНА” було прийнято рішення про обрання директором товариства Срібнюка Михайла Степановича. Пунктом 9.7. Статуту Товариства до повноважень директора входить розпорядження майном Товариства та надано йому право без довіреності діяти від імені товариства та представляти його інтереси.

Таким чином, Срібнюку М.С, було надано право вільно (без довіреності) користуватися і автомобілем NISSAN PATROL GR 3.0 DI держномер 33315 ОО. До того ж, в матеріалах справи міститься копія подорожнього листа № б/н. (бланк Серія 03 СК № 2039834), виданого на ім’я директора ТОВ “Лан-Україна” Срібнюка М.С. на період з 16 по 30 червня 2008 року.

Відповідно до п. 2 наказу Держкомстату України №74 від 17.02.1998 року “Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування”, зареєстрованому в Мінюсті 5 березня 1998 р. за № 149/2589, є обов’язковим застосування подорожнього листа типової форми N 3 та виконання положень Інструкції всіма суб’єктами підприємницької діяльності, установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Згідно з п. 2.1. вказаної Інструкції перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі –власні або орендовані (без водія), зобов’язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи. Гр. Срібнюку М.С. було видано подорожній лист, відповідної форми, тому він користувався автомобілем на законних підставах.

Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху встановлено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка має тимчасовий реєстраційний талон, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У зв’язку з тим, що директор ТОВ “ЛАН УКРАЇНА” Срібнюк М.С. мав на час ДТП всі законні підставі щодо користування і розпорядження автомобілем NISSAN PATROL GR 3.0 DI держномер 33315 ОО, то він мав законні підстави у своїй присутності передати керування транспортним засобом особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, в даному випадку Сичевському В.П.

Підтвердженням того, що Сичевський В.П. мав право на керування вказаним транспортним засобом та мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, доведено, зокрема, постановою Обухівського районного суду Київської області, в якій вказану особу визнано винною лише за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Про інші правопорушення, які ставляться у вину Сичевському В.П., в постанові не зазначено.

Пунктом 9.1.3. “Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів”, затверджених Головою правління відповідача Довгим С.С. 26.10.2005 р. та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 10.01.2006 р., вказано, що до страхових випадків не відноситься “управління транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії або не зазначено Страхувальником в договорі страхування, тому судова колегія вважає необґрунтованою відмову відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування, оскільки в “інших умовах” договору добровільного страхування вказано, що “право на керування” застрахованим автомобілем “мають всі на законних підставах”, конкретних осіб в договорі не зазначено.

Враховуючи, що автомобілем NISSAN PATROL GR 3.0 DI держномер 33315 ОО мала право керувати будь-яка особа, яка на законних підставах отримала на це право від ТОВ “ЛАН УКРАЇНА” і те, що Сичевський В.П. отримав право керування вказаних автомобілем на підставі п. 2.2. “Правил дорожнього руху”, то Господарський суд міста Києва, Київський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України прийшли до висновку про обов’язок ВАТ “ЄВРОПОЛІС” сплатити позивачу суму страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про страхування” страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Таке ж положення міститься і в п. 13.1.3 Правил страхування.

Відповідно до п. 22.2 Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів від 26.10.2005 року, відповідач повинен був протягом 15 днів здійснити виплату страхового відшкодування позивачу.

Відповідно до п. 22.3 цих же правил, якщо збиток оцінюється в 70 % та більше від страхової суми, страхувальник має право звернутись до страховика із відмовою від своїх прав на застрахований транспортний засіб з метою одержання страхового відшкодування в повному обсязі.

З ділового листування між позивачем та відповідачем, позивач перерахував на відповідний рахунок відповідача необхідну суму коштів, визначених в договорі добровільного страхування наземного транспорту № 79/06/07/ТЗ від 06.07.2008 р., та повідомив відповідачу про відмову від власних прав на пошкоджений автомобіль NISSAN PATROL GR 3.0 DI держномер 33315 ОО, просив виплатити страхове відшкодування в повному обсязі у зв’язку із отриманням збитку в розмірі більшому, ніж 70 % від страхової суми.

У зв’язку з тим, що ВАТ “ЄВРОПОЛІС” своє зобов’язання щодо виплати ТОВ “ЛАН УКРАЇНА” суми страхового відшкодування в сумі 175 120 грн. мав виконати в повному обсязі, тоді як цього не виконав, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2008 р. було стягнуто з відповідача на користь позивача 175 120 грн. страхового відшкодування, і рішення в цій частині залишено без змін вищими судовими інстанціями.

13.03.2009 р. відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2008 р. у справі № 44/357 та 28.04.2009 р. з ВАТ «Перестрахувальне товариство «ЄВРОПОЛІС»стягнуто частину заборгованості в сумі 48 363, 93 грн., 10.06.2009 р. –10 000, 00 грн., 16.06.2009 р. –10 000, 00 грн., 30.06.2009 р. –25 000, 00 грн., 10.07.2009 р. – 25 000, 00 грн., 20.08.2009 р. –25 148, 46 грн., 25.08.2009 р. –8 000, 00 грн., 26.08.2009 р. –17 000, 00 грн.

З наданих суду документів вбачається, що на даний час страхове відшкодування у розмірі 6 607, 61 грн. відповідачем позивачу не сплачено.

За таких обставин ТОВ «ЛАН УКРАЇНА»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 22 932, 50 грн. індексу інфляції за період з жовтня 2008 року до червня 2009 року, 4 299, 74 грн. процентів річних за період з 28.09.2008 р. до 31.08.2009 р. та 14 587, 55 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 28.09.2008 р. до 21.05.2009 р. у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язання щодо перерахування позивачу страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до розрахунку річних процентів, наданому позивачем і перевіреному судом у судовому засіданні, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 22 932, 50 грн. індексу інфляції за період з жовтня 2008 року до червня 2009 року та 4 299, 74 грн. процентів річних за період з 28.09.2008 р. до 31.08.2009 р.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно нараховував зазначені суми з жовтня 2008 року, а не з лютого 2009 року, є помилковим, оскільки Господарським судом міста Києва, Київським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України при розгляді справи № 44/357 встановили, що відповідно до п. 22.2 Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів від 26.10.2005 року, відповідач повинен був протягом 15 днів здійснити виплату страхового відшкодування позивачу. Оскільки ж копію звіту ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Легіон»№ 2280 про оцінку майна від 08.09.2008 р. відповідач отримав 12.09.2008 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, то відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування 28.09.2008 р.

Позивач також просить стягнути з відповідача 14 587, 55 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами. В обґрунтування даної вимоги ТОВ «ЛАН УКРАЇНА»посилається на ст. 536 Цивільного кодексу України та п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Дана норма кореспондується з нормою, встановленою в частині 3 статті 198 Господарського кодексу України, відповідно до якої відсотки за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Таким чином, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства України, для застосування процентів за користування чужими грошовими коштами у сфері господарювання законом або договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

У договорі № 79/06/07/ТЗ від 06.07.2007 р. умова про застосування до відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, розмір цих процентів та порядок їх застосування відсутня.

Посилання позивача в обґрунтування розміру заявлених процентів на ст. ст. 1048, 1061 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки зазначеними нормами регулюються відносини позики та банківського вкладу, які за своєю правовою природою є іншими і не аналогічними правовідносинам у даному спорі.

За таких обставин, враховуючи невизначеність розміру процентів, у суду відсутні підстави стягувати з відповідача 14 587, 55 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «ЄВРОПОЛІС»(вул. Старовокзальна, буд. 13, м. Київ, 01032, код 21510644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН УКРАЇНА»(вул. Довнар-Запольського, буд. 5, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 30384724) 22 932 (двадцять дві тисячі дев’ятсот тридцять дві) грн. 50 коп. індексу інфляції за період з жовтня 2008 року до червня 2009 року, 4 299 (чотири тисячі двісті дев’яносто дев’ять) грн. 74 коп. процентів річних за період з 28.09.2008 р. до 31.08.2009 р., 272 (двісті сімдесят дві) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.