Рішення № 4990614, 06.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" жовтня 2009 р. Справа № 20/168-09

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна»

про стягнення 28545,23 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Іваненко І.П., довір. № Д07/2009/07/10-7 від 10.07.2009 р.

від відповідача: Бураковський Д.Р., довір. від 15.07.2009 р.

Обставини справи:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна»(далі - відповідач) про стягнення стягнення 28545,23 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2009 р. позовну заяву Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна»про стягнення 28545,23 грн. передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2009 р. було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01.09.2009 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 01.04.1999 р. з ТОВ «Каріна»договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 032-0398-9, згідно якого Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»зобов’язувалася надати споживачеві теплову енергію, а відповідач –прийняти та оплатити її.

Згідно умов договору позивач надав теплову енергію відповідачеві на загальну суму 26637,89 грн., яка споживачем не була оплачена, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 26637,89 грн. основного боргу, 1578,29 грн. інфляційних втрат, 329,05 грн. 3% річних, а також відшкодувати 285,45 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 18.09.2009 р. представник позивача надав суду пояснення щодо тарифів на виробництво теплової енергії, які застосовуються АК «Київенерго».

Представник відповідача у судовому засіданні 18.09.2009 р. надав суду відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 06.10.2009 р. за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.04.1999 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каріна»(абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

У відповідності з пп. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно з пп. 2.3.1 договору абонент зобов’язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, які можуть змінюватися в період дії договору.

У відповідності з п. 1 додатку № 4 до договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Згідно з п. 5 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 до 15 числа самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору енергопостачальною організацією було передано ТОВ «Каріна»теплової енергії за період з 01.12.2008 р. до 01.07.2009 р. на суму 26637,89 грн.

Проте відповідач за надані послуги не розрахувався.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ТОВ «Каріна»визнає борг частково, у сумі 10029,63 грн., виходячи з наступного.

За грудень 2008 року позивачем було нараховано відповідачу до сплати за спожиту теплову енергію 2786,33 грн., відповідно до тарифів, які були затверджені розпорядженнями КМДА №1662, №1663 від 27.11.2008 р. (скасовані Указом Президента України «Про скасування рішень голови КМДА»за №1199/2008 від 24.12.2008 р.) та від 25.12.2008 р. №1780/1 (скасоване Указом Президента України «Про скасування рішень голови КМДА»за №65/2009 від 03.02.2009 р.).

За січень 2009 року позивачем було нараховано відповідачеві до сплати за спожиту теплову енергію 10350,34 грн., відповідно до тарифів, які були затверджені розпорядженнями КМДА №1662, №1663 від 27.11.2008 р., №1792 від 30.12.2008 р. (скасовані Указом Президента України «Про скасування рішень голови КМДА»за №1199/2008 від 24.12.2008 р.), №1780/1 від 25.12.2008 р. (скасоване Указом Президента України «Про скасування рішень голови КМДА»за №65/2009 від 03.02.2009 р.) та №33 від 16.01.2009 р. (визнане таким, що втратило чинність розпорядженням КМДА №230 від 02.03.2009 р. на виконання ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», Указу Президента України від 09.02.2009 р. №76/2009, зважаючи на протести Прокуратури м. Києва).

За лютий 2009 р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати за спожиту теплову енергію 4931,22 грн., відповідно до тарифів, які були затверджені розпорядженнями КМДА №1780/1 від 25.12.2008 р. (скасоване Указом Президента України «Про скасування рішень голови КМДА»за №65/2009 від 03.02.2009 р.), №1792 від 30.12.2008 р. (скасоване Указом Президента України «Про скасування рішень голови КМДА»за №1199/2008 від 24.12.2008 р.), №127 та №128 від 05.02.2009 р. (визнані такими, що втратили чинність розпорядженням КМДА №230 від 02.03.2009 р. на виконання ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», Указу Президента України від 09.02.2009 р. №76/2009, зважаючи на протести Прокуратури м. Києва).

Отже, як зазначає відповідач, зазначені розпорядження КМДА були скасовані Президентом України, як незаконні та такі, що не відповідають вимогам Конституції України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», іншим законам України та актам Кабінету Міністрів України.

Враховуючи ті обставини, що протягом періоду часу, за який виникла у відповідача заборгованість перед позивачем за договором, Київська міська державна адміністрація незаконно приймала розпорядження про затвердження підвищених тарифів за спожиту теплову енергію, які постійно змінювались, у позивача не було можливості оплатити відповідачу грошові кошти за спожиту теплову енергію відповідно до обгрунтованих тарифів, які б відповідали вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, ТОВ «Каріна»вважає вимоги позивача частково необгрунтованими та незаконними, а заборгованість відповідача перед позивачем визнає в сумі 10029,63 грн., відповідно до тарифів, які затверджені розпорядженням КМДА №86 від 31.01.2007 р.

Позивач, в свою чергу, надав пояснення щодо тарифів на виробництво теплової енергії, які застосовуються АК «Київенерго», відповідно до яких, тарифи на теплову енергію виробництва АК «Київенерго»затверджуються розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Як зазначає позивач, при здійсненні нарахувань за спожиту теплову енергію до договору від 01.04.1999 № 320398 застосовувались наступні розпорядження КМДА про встановлення тарифів на теплову енергію: за грудень 2008 року - розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.2008; за січень 2009 року - розпорядження КМДА № 1780/1 від 25.12.2008; за лютий 2009 року - розпорядження КМДА від 31.01.2007 № 86 поновлено у дії з 10.02.2009; за березень 2009 року - розпорядження КМДА від 31.01.2007 № 86 поновлено у дії з 10.02.2009; за квітень 2009 року - розпорядження КМДА від 31.01.2007 № 86 поновлено у дії з 10.02.2009.

Відповідно до п. 3.2 статуту АК «Київенерго»компанія здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, а тому розпорядження Київської міської державної адміністрації є обов'язковими для виконання.

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості, відповідача перед позивачем, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за постачання теплової енергії у сумі 26637,89 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений компанією, становить 1578,29 грн., у тому числі за січень 2009 р. на суму заборгованості 18492,74 грн. у сумі 308,96 грн., за лютий 2009 р. на суму заборгованості 23423,96 грн. у сумі 277,39 грн., за березень 2009 р. на суму заборгованості 26422,11 грн. у сумі 327,94 грн., за квітень 2009 р. на суму заборгованості 26637,89 грн. у сумі 237,80 грн., за травень 2009 р. на суму заборгованості 26637,89 грн. у сумі 133,19 грн., за червень 2009 р. на суму заборгованості 26637,89 грн. у сумі 293,02 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 329,05 грн. у тому числі за у тому числі за січень 2009 р. на суму заборгованості 18492,74 грн. у сумі 27,14 грн., за лютий 2009 р. на суму заборгованості 23423,96 грн. у сумі 47,12 грн., за березень 2009 р. на суму заборгованості 26422,11 грн. у сумі 53,91 грн., за квітень 2009 р. на суму заборгованості 26637,89 грн. у сумі 67,32 грн., за травень 2009 р. на суму заборгованості 26637,89 грн. у сумі 65,68 грн., за червень 2009 р. на суму заборгованості 26637,89 грн. у сумі 67,87 грн., який є арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 8, код 16294498) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, Печерський р-н, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) –26637 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять сім) грн. 89 коп. основного боргу, 1578 (одну тисячу п’ятсот сімдесят вісім) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 329 (триста двадцять дев’ять) грн. 05 коп. 3% річних, 285 (двісті вісімдесят п’ять) 45 коп. державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення – 12.10.2009 р.