Рішення № 4990454, 21.09.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.09 Справа № 11/349/09

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватне підприємство “Хімагромаркетинг 2000” (пр. Возз’єднання, буд. 15, м. Київ, 02160)

представник позивача: Петренко Володимир Олександрович (вул. Ботанічна, буд. 9, кв. 12, м. Макіївка, Донецька область, 86107)

до відповідача: Державне підприємство “Дослідне господарство “Відродження” інституту олійних культур Української Академії аграрних наук” (вул. Горького, буд. 34, с. Відродження, Мелітопольський район, Запорізька область, 72331)

у присутності представників:

позивача: Петренко В.О. –дов. № 10/39 від 12.08.2009р.;

відповідача: Семенов О.В. –дов. № 382 від 25.08.2009р.

про: стягнення 24467,48 грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000” про стягнення з Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” інституту олійних культур Української Академії аграрних наук” 24467,48 грн., які складаються з 8388,00 грн. штрафу, 3762,98 грн. пені, 2076,83 грн. втрат від інфляції, 2373,23 грн. 15% річних та 7866,44 грн. курсової різниці.

03.08.2009 порушено провадження по справі, призначені дата і час судового засідання. З метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Позивач наполягає на позовних вимогах з підстав, викладених у позові.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема зазначив, що відсутність ціни на пшеницю, яку встановлює Кабінет Міністрів України, позбавило відповідача своєчасно виконати зобов’язання щодо оплати поставленого товару. Пунктом 5.2 Договору передбачено, що продавець має право застосувати штрафні санкції лише у випадку прострочення оплати понад 30 днів, а відтак пеня підлягає у розмірі 2059,08 грн. за 56 днів (а не за 86, як рахує позивач), що на 1103,08 грн. менше заявленої позивачем суми.

Сума курсової різниці не підлягає стягнення, виходячи з того, що позивач в односторонньому порядку змінив ціну товару, що є недопустимим, а саме на момент відвантаження товару курс долара США складав 485,11, що значно менше курсу долару на момент укладання договору –505,00. Також вважає, що стягненню згідно ст. 625 ЦК України підлягають 3% річних, а не 15%, як рахує позивач. Посилаючись на ст. 551 ЦК України просить зменшити розмір неустойки, оскільки сума нарахована позивачем складає майже половину від загальної вартості товару, поставленого за договором, при цьому, позивач не зазнав ніяких збитків.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників позивача, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

11.09.2008р. між сторонами був укладений договір поставки № Х2-07-0342, відповідно до умов якого, позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар (засоби захисту рослин), а останній –прийняти та оплатити товар в строки не пізніше 30 вересня 2008р. (п. 2.1 Договору).

На виконання умов договору позивач за накладною Х2-07-0513 від 15.09.2008р. здійснив поставку товару на загальну суму 55920,00 грн. Факт отримання товару підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПД № 853584 від 15.09.2008р. Задля отримання грошових коштів за поставлений товар позивач 15.09.2008р. виставив рахунок-фактуру № Х2-07-0364 на суму 55920,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов’язання щодо оплати вартості товару виконав з простроченням встановленого договором строку, а саме:

- пл. доручення № 88 від 26.12.2008р. –20000,00 грн.;

- пл. доручення № 21 від 20.01.2009р. –20000,00 грн.;

- пл. доручення № 31 від 22.01.2009р. –15920,00 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В п. 5.4 Договору сторони передбачили відповідальність покупця у випадку прострочення виконання зобов’язань більше ніж на 30 днів у вигляді штрафу в розмірі 15% від суми договору.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов’язання на строк більший ніж 30 днів (з 30.09.2008р. по 22.01.2009р.) позивач правомірно застосував зазначений п. договору і нарахував йому 8388,00 грн. штрафу.

Відповідно до п. 5.2 Договору покупець (відповідач) відповідає за несвоєчасну оплату товару і оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування, за кожний день прострочки. Позивач має право застосувати пеню у випадку порушення зобов’язання на строк більший ніж 30 днів. За порушення зобов’язання щодо оплати вартості оплати поставленого товару позивач нарахував пеню в сумі 3762,98 грн. за період з 01.10.2008р. по 23.01.2009р.

Заперечення відповідача щодо кількості днів нарахування пені судом до уваги не приймаються виходячи з того, що зазначені в п. 5.2 Договору 30 днів є умовою для виникнення у позивача права на стягнення пені, а не строком, після спливу якого, починається нарахування пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В п. 5.5 Договору сторони домовились про збільшення процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановили її у розмірі 15% річних.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач нарахував відповідачу суму втрат від інфляції –2076,83 грн. та суму 15% річних –2373,23 грн. Заперечення відповідача про те, що ч. 2 ст. 625 ЦК України визначена відсоткова ставка 3%, судом до уваги не приймаються, оскільки вказана норма містить пряму вказівку –“якщо інший розмір процентів не встановлений договором”.

Розрахунок сум пені, втрат від інфляції та річних судом ретельно перевірений в судовому засіданні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8388,00 грн. штрафу, 3762,98 грн. пені, втрат від інфляції в сумі 2076,83 грн. та 2373,23 грн. 15% річних позивачем заявлені правомірно, підтвердженні зібраними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

На підставі п. 1.3 Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 7866,44 грн. курсової різниці. Дана вимога вмотивована тим, що продавець має право в односторонньому порядку при оформлені рахунку на оплату товару змінити ціну товару у випадку коливання (у бік збільшення) на ринку валют курсу долара США відносно національної валюти України.

Дана позовна вимога не підлягає задоволенню виходячи з того, що на час укладання договору 11.09.2008р. курс долара США відносно гривні складав 505,00, а на час оформлення рахунку на оплату товару та видаткової накладної 15.09.2008р. –485,20, що підтверджується довідкою “Відділення Промінвестбанку в м. Мелітополь Запорізької області” № 04-03/1152 від 16.09.2009р. За таких обставин, суд не вбачає коливання на ринку валют курсу долара США відносно національної валюти України у бік збільшення, а відтак у позивача відсутні підстави для застосування п. 1.3 Договору.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України віднести на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” інституту олійних культур Української Академії аграрних наук” (вул. Горького, буд. 34, с. Відродження, Мелітопольський район, Запорізька область, 72331, р/р 26001301281858 у “відділенні Промінвестбанку в м. Мелітополь Запорізької області”, МФО 313043, ЄДРПОУ 00724838) на користь приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000” (пр. Возз’єднання, буд. 15, м. Київ, 02160, р/р 26008233 філія ЗАТ “ПУМБ” в м. Севастополі, МФО 308092, ЄДРПОУ 30369454) 8388,00 грн. штрафу, 3762,98 грн. пені, 2076,83 грн. втрат від інфляції, 2373,23 грн. 15% річних, 166,01 грн. державного мита та 80,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гончаренко С.А.

В судовому засіданні 21.09.2009р. за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 22.09.2009р.