Рішення № 4990103, 18.08.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.09 Справа № 8/155пд

За позовом Приватного підприємства «Ремікс», м. Краснодон Луганської області,

до Управління економіки та власності Виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області, м. Краснодон, -

про внесення змін до договору.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Краснопольській Т.Б.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Грибанова Ю.П. –представник, - довіреність №б/н від 01.01.09 року,

від відповідача –Скнаріна Н.М. –головний фахівець-юрист, - довіреність №1505/10 від 31.12.08 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про внесення змін до договору оренди комунального майна №90, укладеного між сторонами за цим спором 01.12.05 року, - шляхом викладення його пункту 11.1 у наступній редакції: «Договір діє з 01.08.2009 року по 31.12.2010 року включно».

Розпорядженням заступника голови –в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 06.08.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні було оголошено перерву з 07 серпня до 18 серпня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 18.08.09 року, від представників сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що згідно п. 6.4 вищеназваного договору відповідно до чинного законодавства він має право приватизувати об’єкт оренди - нежитлове приміщення №2 площею 313,6 кв.м, розташоване у місті Краснодоні, площа Леніна, 6. На підставі рішення Краснодонської міської ради від 27.02.09 року №39/2491 предмет оренди перебуває у процесі приватизації як перехідний з 2008 року. Позивач не згоден з тим, що з огляду на викладене орендодавець (відповідач) вважає, що термін дії договору оренди спірного нежитлового приміщення не може бути продовжено, оскільки відповідно до ч.6 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»у разі прийняття рішення про включення об’єкту до одного з переліків, зазначених у ч. 1 цієї статті, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України (далі –ГКУ) в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду; крім того, орендодавець вважає, що на користь його позиції свідчить також норма ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», згідно якій можлива здача в оренду лише тих об’єктів комунального майна, щодо яких не прийнято рішення про приватизацію, а тому він (орендодавець) відмовляється від внесення змін до договору оренди №90 від 01.12.05 року з метою продовження терміну його дії з 01.08.09 року по 31.12.2010 року.

Позивач вважає, що з прийняттям 10.06.09 року Закону України №1498-УІ «Про внесення змін до ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»» він має право на продовження спірного договору оренди згаданого тут об’єкту нерухомості у порядку та на строк, передбачені цим Законом, - тобто в межах двох років.

Представник відповідача проти позову заперечує та вважає, що він не підлягає задоволенню, посилаючись при цьому на те, що позивач не є добросовісним орендарем, оскільки мали місце 2 факти пред’явлення до нього претензій з боку орендодавця (від 28.03.06 року №188/10 на суму 1684,29 грн. та 26.01.07 року вих. №77/10 на суму 2058,30 грн.), а тому позивач не має права на продовження дії договору оренди №90 від 01.12.05 року. Незважаючи на цю обставину, представник відповідача підтвердив, що питання про дострокове розірвання договору, про відмову у продовженні терміну його дії в порядку, встановленому п.11.6 договору, або про застосування до орендаря інших наслідків неналежного виконання останнього у позасудовому та судовому порядках до розгляду цього спору (№8/155пд) орендодавцем не ставилося. Відповідач вважає, що прийняття вищезгаданого Закону України від 10.06.09 року №1498-УІ не позбавляє його права відмовитися від продовження терміну дії спірного договору оренди (відзив на позов від 07.08.09 року вих. №б/н; пояснення від 18.08.09 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

1.Між сторонами за цим спором існують тривалі правовідносини щодо оренди нежитлового приміщення №2 площею 313,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна,6.

Так, 22.11.02 року між ними був укладений договір оренди цього приміщення за №б/н, розірваний на підставі рішення господарського суду Луганської області від 11.11.03 року (справа №8/21пд) (залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.04 року) шляхом укладення сторонами угоди від 30.11.05 року про розірвання договору оренди №б/н від 22.11.02 року.

01.12.05 року між Управлінням економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області (орендодавець) та Приватним підприємством «Ремікс»(орендар) укладено договір оренди комунального майна №90, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування «нежитлове майно»- частину окремо стоячої будівлі готелю «Україна», яке є власністю територіальної громади міста Краснодону, площею 296,5 кв. м, розташоване за адресою: місто Краснодон, пл. Леніна, 6, на І поверсі. Майно передається в оренду з метою ефективного використання (п.1.1 договору) під розміщення кафе (п. 1.2).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (п.2.2).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно (п. 2.3.).

Орендна плата до проведення експертної оцінки встановлюється за згодою сторін у сумі 500 грн., без ПДВ, з наступним перерахуванням з моменту укладення договору. Орендар впродовж місяця повинен зробити експертну оцінку та надати її орендодавцю (п. 3.1).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (3.2); її розмір може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін та тарифів та у інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.4).

Орендар зобов’язаний використовувати орендоване майно за призначенням (п.5.1); своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.2); забезпечити збереження орендованого майна, попереджувати його пошкодження та погіршення, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п.5.3); своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонти орендованого майна (п.5.4); у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану чи втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.6).

Орендареві надано право приватизувати орендоване майно відповідно до чинного законодавства (п. 6.4).

Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або про його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна в результаті невиконання чи неналежного виконання умов цього договору (п.8.2).

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинному законодавству України (п.9.1).

Цей договір укладено строком на 11 місяців: з 01.12.2005 року по 01.11.2006 року включно (п. 11.1).

Умови цього договору зберігають силу впродовж всього терміну його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством будуть встановлені правила, які погіршують положення Орендаря, а в частині зобов’язань Орендаря з орендної плати – до виконання зобов’язань (п. 11.2).

Зміни та доповнення чи розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, які пропонується внести, розглядаються впродовж одного місяця від дати їх надання на розгляд іншою стороною (п. 11.3).

За відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення терміну його дії впродовж одного місяця договір вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах, які були передбачені цим договором (п.11.6).

Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення терміну, на який його було укладено; приватизації об’єкту оренди орендарем (за участю орендаря); загибелі об’єкту оренди; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (п.11.8).

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п. 11.9).

01.12.05 року сторони за договором склали Акт приймання-передачі комунального майна, - предмету оренди за договором №90 від 01.12.05 року.

12.05.08 року сторони уклали Додаткову угоду до основного договору, згідно якій:

1)до пункт 1.1 останнього внесли зміни та виклали у наступній редакції: «орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення №2 (кафе «Україна»), яке є власністю територіальної громади міста Краснодону, площею 313,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, на першому поверсі. Майно передається в оренду з метою ефективного використання»;

2)пункт 3.1 виклали у наступній редакції: «п.3.1. Орендна плата визначається:

- щодо площі 296,5 кв.м –на підставі методики розрахунку та порядку використання плати за оренду комунального майна та складає за базовий місяць оренди –березень 2008 року –1880,36 грн.;

- щодо площі 17,1 кв.м –встановлена до здійснення експертної оцінки за згодою сторін у сумі 150,00 грн. на місяць, з ПДВ, з наступним перерахунком з моменту укладення додаткової угоди.

Орендар впродовж місяця після підписання цієї додаткової угоди зобов’язаний виготовити експертну оцінку на 17,1 кв.м та надати її орендодавцю для перерахування орендної плати».

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 11.6 договору термін його дії було автоматично продовжено з 01.11.06 по 01.10.07 року; з 01.10.07 року по 01.09.08 року та з 01.09.08 року до 01.08.09 року. Сторони не заперечують цієї обставини.

Впродовж терміну дії договору позивач (орендар), керуючись п. 6.5 договору, звернувся до власника орендованого майна –територіальної громади міста Краснодону з заявою про приватизацію цього майна шляхом викупу.

Згідно наданих позивачем доказів, власник заперечив проти задоволення цього права орендаря. Відмова у приватизації стала предметом судового спору між Приватним підприємством «Ремікс»(позивач) та відповідачами в особі Краснодонської міської ради та Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради.

Постановою господарського суду Луганської області від 10.11.06 року (справа №15/429н-ад) позов задоволено, а саме: визнано нечинним рішення Краснодонської міської ради від 17.07.06 року №5/218 в частині включення до об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації за грошові кошти у 2006 році способом «викуп» частини окремо розташованої будівлі (готель «Україна») площею 1863,8 кв.м, розташованої за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, та в частині включення до об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації на аукціоні за грошові кошти у 2006 році частини окремо розташованої будівлі (кафе «Україна») площею 313,6 кв.м, розташованої за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6 (п.3 постанови); за позивачем визнано право на викуп частини окремо розташованої будівлі кафе «Україна», розташованої за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, площею 296,5 кв.м (п.6).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29.11.07 року вище цитовану постанову господарського суду залишено без змін, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 06.02.07 року, якою скасовувалася постанова господарського суду від 10.11.06 року, - скасовано.

Дослідження змісту обох вищеназваних судових постанов показало, що вони не містять доказів встановлення факту (фактів) неналежного виконання орендарем своїх обов’язків за договором №90 від 01.11.05 року впродовж 2005-2006 років.

Крім того, до справи №8/155пд відповідачем не надано будь-яких інших доказів (крім двох вищезгаданих претензій) неналежного виконання орендарем своїх обов’язків за названим договором, а тому суд, дослідивши обставини справи, надані сторонами докази, у тому числі: надані позивачем документальні докази сплати орендної плати; надані відповідачем докази у тій же частині, а також обидві вищезгадані претензії (від 28.03.06 року за №188/10 та від 26.01.07 року за №77/10); відсутність службового листування між сторонами та судових рішень з приводу неналежного виконання позивачем своїх обов’язків за договором оренди №90 від 01.12.05 року, - дійшов висновку, що у нього (суду) відсутні правові та фактичні підстави вважати позивача таким, що неналежним чином виконував свої обов’язки за спірним договором.

1.1.Згідно матеріалам справи - на виконання двох вищезгаданих судових рішень Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради (далі –Управління) запропонувало Приватному підприємству «Ремікс»(далі –ПП «Ремікс») здійснити викуп орендованого приміщення, при цьому визначило його вартість на підставі висновку суб’єкта оціночної діяльності.

ПП «Ремікс»не погодилося з такою оцінкою, вважаючи її надто завищеною, та у грудні 2008 року звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Управління - про спонукання укласти договори (справа №8/116пд).

ПП «Ремікс», крім того, звернулося до Краснодонського міськрайонного суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління та Краснодонської міської ради – про визнання нечинними наказів начальника Управління №81 від 12.11.08 року та №82 від 12.11.08 року, а також протоколів засідання комісії по затвердженню оцінки вартості майна за №40 від 11.11.08 року та №41 від 11.11.08 року (справа №2-А-68/09).

З урахуванням цієї обставини ухвалою господарського суду від 03.02.09 року провадження по справі №8/116пд зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України.

Станом на час розгляду цього спору (№8/155пд) по суті провадження по справі №8/116пд не поновлено.

Тобто, ПП «Ремікс»до цього часу не реалізувало своє право на приватизацію шляхом викупу спірного орендованого нежитлового приміщення.

2.З огляду на те, що 01.08.09 року закінчується термін дії спірного договору, позивач 03.06.09 року за вих. №84 на адресу орендодавця спрямував два примірники підписаної ним (позивачем) додаткової угоди до договору оренди комунального майна №90 від 01.12.05 року, з пропозицією викласти пункт 11.1 основного договору у наступній редакції: «11.1. Договір діє з 01.08.2009 року по 31.12.2010 року включно».

Свою пропозицію позивач мотивував тим, що орендодавець у своїх листах на адресу орендаря (від 13.12.06 року вих. №657/10 та від 22.09.08 року вих. №1098/10) наполягає на застосуванні до правовідносин за договором №90 від 01.12.05 року правила ч. 6 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а у листі від 27.01.09 року за №102/10 попереджає орендаря про припинення дії договору оренди з огляду на припис ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Однак позивач вважає, що обидва вищеназвані закони не забороняють внесення змін до уже укладених договорів оренди.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач (Управління) отримав проект вищезгаданої додаткової угоди, що підтверджується його листом від 25.06.09 року за вих. №966/10.

Згідно останньому, Управління заявило «про свій намір припинити орендні правовідносини за договором оренди комунального майна №90 від 01.12.2005 року на нежитлове приміщення площею 313,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, після 04.08.2009 року у зв’язку з закінченням терміну дії договору, на який його було укладено (п.11.8 договору)».

Судом звернуто увагу на те, що орендодавець жодним чином не мотивує причини такого свого наміру; крім того, у своєму листі від 25.06.09 року за вих. №966/10 він навіть не згадує про те, що цей лист складено за результатами розгляду ним проекту вищезгаданої додаткової угоди.

05.08.09 року за вих. №1101/10 відповідач спрямував на адресу позивача листа, в якому підтвердив свій намір припинити орендні правовідносини у зв’язку з закінченням терміну дії договору №90 від 01.12.05 року та, пославшись на п.2.4 останнього, запропонував у 3-денний термін повернути предмет оренди.

Приватне підприємство «Ремікс»не погодилося з такою позицією орендодавця та звернулося до суду з цим позовом.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, що склалися між сторонами за спором, належать до орендних.

Предмет оренди на час укладення та дії договору від 01.12.05 року належав до комунальної власності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачу майно у користування за плату на визначений термін (частина 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ).

Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями можуть бути органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

Статтею 761 ЦКУ (ст.5 Закону) встановлено, що право передання майна у найом має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору.

Вищезгаданим договором оренди від 01.12.05 року передбачено право орендаря приватизувати орендоване майно у відповідності до чинного законодавства (ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; п.6.4 договору), яке ним до цього часу не реалізоване внаслідок судових спорів, рішення по яких станом на час вирішення цього спору (№8/155пд) не прийняті, - тобто цей договір не припинив свою дію внаслідок приватизації орендованого майна (п.11.8 договору).

Пунктом 11.9 договору передбачено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Договором №90 від 01.12.05 року не врегульовано механізм реалізації орендарем свого права на продовження терміну його дії у разі закінчення терміну, на який договір було укладено, у зв’язку з чим суд при вирішенні спору керується частиною 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції, чинній на час укладення договору), в якій сказано, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий строк.

Частина 3 ст. 17 цього Закону в редакції Закону України від 19.02.09 року №1022-УІ, повторюючи зміст раніше чинної редакції частини 3, містить доповнення: «...крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору».

Наявними у справі доказами підтверджено, що відповідач таке попередження на адресу позивача не спрямовував, а значить, у суду відсутні правові та фактичні підстави для застосування у даному випадку нової редакції ч.3 ст. 17 вищеназваного Закону.

2.Суд вважає, що відповідач також припустився невірного тлумачення як змісту укладеного основного договору та чинного законодавства, так і порушення останнього.

Так, пунктом 11.3 договору оренди від 01.12.05 року передбачено, що зміни та доповнення чи розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, які пропонується внести, розглядаються впродовж одного місяця від дати їх надання на розгляд іншою стороною.

Сторони, укладаючи спірний договір, у п. 8.2 передбачили право орендодавця виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна в результаті невиконання або неналежного виконання умов цього договору, - однак відповідач не довів наявності таких підстав для розірвання договору, чим, на думку суду, порушив умови договору.

Суд вважає, що орендодавець припустився порушення вимог частин 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), в якій сказано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дотримався цього порядку. В той же час з листа відповідача від 25.06.09 року за вих. №966/10 видно, що він фактично не повідомив орендаря про результати розгляду його пропозиції про укладення додаткової угоди від 03.06.09 року.

Судом звернуто увагу на те, що відповідь на пропозицію позивача від 03.06.09 року надана відповідачем 25.06.09 року, - однак позивач не довів суду, що відповідач отримав його пропозиції саме 03.06.09 року, а не пізніше; крім того, згідно п. 11.3 договору сторони домовилися, що розглядатимуть пропозиції про внесення змін до договору впродовж 30 днів, а не 20 днів, як то встановлено ч.3 ст.188 ГКУ.

Згідно ч. 2 ст. 781 ЦКУ договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем, - але наявність таких обставин за цим спором не доведена.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено правові наслідки припинення договору оренди, а саме: у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі.

З обставин справи відомо, що позивач (орендар) НЕ відмовився від продовження спірного договору, - а просить продовжити термін його дії шляхом укладення спірної додаткової угоди.

Суд також вважає доведеним, що, як сказано вище у цьому рішенні, відповідач без достатніх підстав вважає позивача таким, що неналежним чином виконував свої обов’язки за договором, - однак не надав до справи відповідних доказів, у тому числі –щодо обставин, передбачених ст. 782 ЦКУ.

2.1.Дослідивши доводи відповідача про те, що, незважаючи на внесення змін до ст.73 Закону України від 26.12.08 року №835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», - його не позбавлено права на припинення договору оренди у зв’язку зі скінчення терміну його дії, суд дійшов наступного.

Статтею 73 названого Закону (у редакції, чинній на час вирішення спору по суті) встановлено, що у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім державного та комунального майна, що передається в оренду бюджетним установам; музеям та низці інших установ та закладів, вичерпний перелік яких міститься у ч. 1 цієї статті.

Однак частинами 4 та 5 тієї ж статті встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки.

Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди нерухомого майна.

Ці положення Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік» в цілому кореспондуються з нормою, викладеною у ст. 777 ЦКУ.

Як видно з наданих позивачем до справи доказів, він дотримався вищенаведених вимог ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Що стосується Закону України від 06.03.92 року №2171-ХІІ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», то згідно ч. 1 статті 7 Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

Частиною 6 цієї статті дійсно встановлено, що з прийняттям рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування підприємства, що приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу органу приватизації.

Аналогічна норма міститься у ч. 4 ст. 12 Закону України від 04.03.92 року №2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна»

Однак, норми вищецитованих Законів не містять заборони внесення змін до договору оренди такого майна, у тому числі у випадку, коли приватизація об’єкту шляхом викупу з поважних причин не завершена, про що свідчить наявність вищезгаданих судових спорів.

Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених доводів, керуючись такими загальними засадами цивільного законодавства України, як судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦКУ), суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, у наступних сумах: державне мито –у сумі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.09 року №361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ»названі витрати за розгляд спорів господарськими судами встановлено у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі про Державний бюджет на відповідний рік (розділ ІІ).

Статтею 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що з 01.07.09 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 630 грн.

З урахуванням того, що позивач звернувся до суду з позовом 21.07.09 року, він був зобов’язаний сплатити витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн., оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.09 року №693 «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року №361»(набрала чинності з 14.07.09 року), розмір цих витрат встановлено на рівні 118,00 грн., - позивач же на підставі квитанції №00881 від 14.07.09 року сплатив до Державного бюджету України 315,00 грн.

З огляду на те, що судові витрати покладені на відповідача, з останнього на користь позивача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу тільки у сумі 118,00 грн.

Сума надмірної сплати названих витрат у розмірі 197,00 грн. (315,00 грн. –118,00 грн.) підлягає поверненню платнику з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,16,202,525-527,759 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 2,17,25, 27 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»; ст. 73 Закону України від 26.12.08 року №835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Змінити договір оренди комунального майна №90, укладений 01 грудня 2005 року, у місті Краснодоні Луганської області, між Управлінням економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області (орендодавець) та Приватним підприємством «Ремікс»(орендар), місто Краснодон, - шляхом викладення пункту 11.1 договору у наступній редакції: «11.1.Договір діє з 01.08.2009 року по 31.12.2010 року включно».

3.Стягнути з Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області, ідентифікаційний код 25371460, яке знаходиться за адресою: місто Краснодон, пл. Леніна, 8 Луганської області, - на користь Приватного підприємства «Ремікс», ідентифікаційний код 31379818, яке знаходиться за адресою: місто Краснодон, вул. Артема,1-а Луганської області, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ремікс», ідентифікаційний код 31379818, яке знаходиться за адресою: місто Краснодон, вул. Артема,1-а Луганської області, - надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 197 (сто дев’яносто сім) грн. 00 коп.

Підставою для повернення вказаної у цьому пункті рішення суми бюджетних коштів є примірник цього рішення, скріплений гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 18.08.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 25 серпня 2009 року.

Суддя А.П.Середа