Ухвала суду № 49900322, 06.09.2011, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №22-ц/0690/1837/11 Головуючий у 1-й інст. Мокрецький

Категорія 27 Доповідач Матюшенко І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Матюшенка І.В.

суддів: Жигановської О.С., Косигіної Л.М.

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду від 6 червня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 Аваль до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким позов ПАТ „ОСОБА_3 Аваль (далі ОСОБА_3) задоволено частково: зобовязано ОСОБА_2 повернути Банку в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ „ОСОБА_3 Аваль заборгованість по кредитному договору в розмірі 5097.171 доларів США, що складається з суми основного кредиту 2560.15 доларів США, з суми несплачених відсотків за користування кредитом 837.56 доларів США та з суми пені за прострочення виплати кредиту та відсотків по кредиту 1700 доларів США, а в разі неможливості їх повернення стягнути з відповідача еквівалент у сумі 40433 грн. 50 коп.; у задоволенні позову про повернення пені за прострочення виплати кредиту та відсотків по кредиту у розмірі 4933.36 доларів США відмовлено. Апелянт зазначає, що суду не були надані підтверджуючі позов документи, не допитувалися свідки, не було враховано зміст „Протоколу зустрічі від 12.11.2009 року та ОСОБА_3 не дотримався домовленості, досягнутої між його, апелянта, дружиною та начальником служби безпеки Банку про відстрочку сплати ним заборгованості в 2560 доларів США до звільнення його з місць позбавлення волі.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 17.04.2006 року між Банком, як кредитором, та ОСОБА_2, як позичальником, укладено кредитний договір № 014/0910/73/71223 за яким ОСОБА_3 надав апелянту кредит у розмірі 7320 доларів США терміном з 17.04.2006 року по 16.04.2010 року під 12.5% річних (а.с.7). Станом на 16.04.2010 року позичальником умови кредитного договору щодо повернення коштів не виконані, внаслідок чого загальна сума заборгованості на 25.02.2011 року склала 10031.07 долари США, із них: 2560.15 долари США заборгованість за тілом кредиту; 837.56 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5421.30 долар США пеня за прострочення сплати тіла кредиту; 1212.06 доларів США пеня за прострочення сплати відсотків по кредиту (а.с.11, 12).

Суд першої інстанції повно та обєктивно зясував обставини справи, вірно визначився з характером спірних правовідносин та, з урахуванням положень ст. ст. 526, 551, 611, 1050 та 1054 ЦК України, п.п. 5.1, 7.1, 8.1, 9.1 та 10.4 кредитного договору від 17.04.2006 року № 014/0910/73/71223, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про неповне зясування судом обставин та неправильну оцінку доказів є безпідставними виходячи з наступного.

З представленого Банком розрахунку заборгованості та письмових пояснень ОСОБА_2 слідує, що заборгованість останнього перед Банком за тілом кредиту становить 2560 доларів 15 центів США. Нарахування банком відсотків за користування кредитом та пені передбачене умовами договору (п.9.1) та ст. ст. 551 та 1050 ЦК. Із представлених апелянтом письмових доказів убачається, що остання часткова оплата кредитного зобовязання була здійснена від імені боржника 02.03.2010 року (а.с.43). Зі змісту протоколу зустрічі від 12.11.2009 року, що відбулася за участі представника Банку ОСОБА_4 та представника боржника ОСОБА_5, вбачається, що сторони досягли згоди про погашення останньою заборгованості за кредитом у сумі 6321 грн., що виникла станом на 01.11.2009 року. Будь-яких інших домовленостей сторони зустрічі не досягли.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Із ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у вигляді державного мита та витрат з ІТЗ розгляду справи, які не були сплачені ним при подачі апеляційної скарги у розмірі, відповідно, 202 грн. 16 коп. та 120 гривень.

Керуючись ст. ст. 303, 305, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду від 6 червня 2011 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 202 грн. 16 коп. судового збору (р/р 31416537700002, код платежу 22090100, МФО 811039, одержувач коштів УДК в м. Житомирі, код ЗКПО 22062319) та 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи (р/р 31218263700002, код класифікації доходів 22050002, одержувач УДК у м. Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк одержувача ГУДКУ в Житомирській області, МФО 811039).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді