Рішення № 49900315, 19.07.2011, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №22-ц/0690/1715/11 Головуючий у 1-й інст. Колупаєв(Корольовський р.с.)

Категорія 52 Доповідач Матюшенко І. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Матюшенка І.В.

суддів: Євстафєвої Т.А., Кочетова Л.Г.

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк (далі Банк) на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Банку про поновлення на роботі, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за три місяці після звільнення та зобовязати відповідача відшкодувати їй завдану моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

На обґрунтування позову зазначала, що її звільнення проведено під час перебування її у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без обовязкового, у даному випадку, працевлаштування. Моральну шкоду повязувала з моральними переживаннями, спричиненими незаконним звільненням.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29.04.2011 року позов задоволено частково: скасовано наказ Банку № 216-п від 24.04.2010 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи; поновлено ОСОБА_2 з 24.04.2010 року на роботі на посаді економіста 1-ї категорії відділу роздрібного обслуговування малого та середнього бізнесу Банку; стягнуто з Банку на користь позивачки 7308 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди; у решті позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Банк, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначає, що суд не застосував до спірних правовідносин строків позовної давності а також не врахував, що позивач працювала за строковим трудовим договором, а тому підлягала звільненню у звязку з його закінченням.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 згідно її заяви від 31.03.2009 року (а.с.28) з 01.04.2009 року була переведена з тимчасово займаної посади провідного економіста відділу кредитної експертизи Житомирської обласної філії Банку на посаду економіста 1-ї категорії відділу роздрібного обслуговування малого та середнього бізнесу Житомирського відділення департаменту роздрібних продаж Київської міської філії Банку тимчасово, на період перебування основного працівника ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-и річного віку (а.с.29, наказ № 126-п від 09.04.2009 року). За наказом № 140 від 17.04.2009 року позивачці надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07.05.2009 року по 12.01.2012 року (а.с.30). З 26.04.2010 року приступила до роботи основний працівник ОСОБА_3 (а.с.31) і за наказом Банку від 23.04.2010 року № 216-п ОСОБА_2 була звільнена з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України з 26.04.2010 року (а.с.32).

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років, після закінчення строкового трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише з обовязковим працевлаштуванням.

Суд першої інстанції, встановивши, що Банком не вжито жодних заходів щодо працевлаштування ОСОБА_2, що не заперечується відповідачем, дійшов правильного висновку про незаконність звільнення позивачки та необхідність поновлення її на роботі.

Проте, ухваливши рішення про поновлення ОСОБА_2 з 24.04.2010 року на роботі на посаді економіста 1-ї категорії відділу роздрібного обслуговування малого та середнього бізнесу Банку, суд першої інстанції не врахував вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України про необхідність поновлення саме на попередній роботі з дня звільнення (у даному випадку з 27.04.2010 року). Крім того, суд, скасувавши неіснуючий наказ № 216-п від 24.04.2010 року та стягнувши з Банку на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, вийшов за межі позовних вимог. А відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Копію наказу про своє звільнення ОСОБА_2 отримала 12.08.2010 року, у останній день місячного строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі позивач проходила медичне обстеження (а.с.54), а тому колегія суддів вважає за можливе поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з Банку середнього заробітку за три місяці після звільнення, оскільки задовольняється позов ОСОБА_2 про поновлення її на роботі.

З урахуванням обставин справи, колегія суддів визначає розмір завданої позивачу моральної шкоди у 500 грн., у решті позовних вимог у цій частині (19500 грн.) слід відмовити за необґрунтованістю.

У звязку з частковим задоволенням позову з банку підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору та витрат з ІТЗ.

Керуючись ст. ст. 303, 305, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2011 року скасувати, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позову.

Поновити ОСОБА_4 строк звернення до суду.

Поновити ОСОБА_4 з 27 квітня 2010 року на посаді економіста 1-ї категорії відділу роздрібного обслуговування малого та середнього бізнесу Житомирського відділення департаменту роздрібних продаж Київської міської філії публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк на користь ОСОБА_4 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк на користь держави 17 грн. судового збору та 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на р/р 31218263700002, код класифікації доходів 22050002, одержувач УДК у м. Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк одержувача ГУДКУ в Житомирській області, МФО 811039.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді