Рішення № 4989577, 05.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/427

05.10.09

За позовом Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108»

про стягнення 305 616,25 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Грет Я.П- представник по довіреності № 296/01 від 01.09.2009р.

від відповідача: Комендант І.А.- представник по довіреності № 10 від 10.01.2008р.

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108»заборгованості за Договором № 1/8 від 25.12.2007р. в розмірі 305 616,25 грн., в тому числі 247 186,74 грн. –основний борг, 37 802,80 грн. –збитки від інфляції, 5 878,43 грн. –3% річних, 9 748,28 грн. –пеня, а також 5 000,00 грн. –витрати на юридичну допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2009р. порушено провадження по справі № 53/427, розгляд справи призначено на 21.08.2009р.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив на позов, та зазначив, що частково розрахувався за надані послуги позивачем на суму 5 000,00 грн., а також що Договір не було пролонговано на 2009р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника позивача розгляд справи було відкладено на 07.09.2009р.

Ухвалою суду від 07.09.2009р. було продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 07.09.2009р. оголошено перерву до 05.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 05.10.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судовому засіданні надав пояснення по заявленим позовним вимогам.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.10.2009р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.12.2007р. між сторонами у справі було укладено Договір № 1/8 на технічне обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення, побутових електричних плит, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) приймає на себе проведення робіт з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і домовидалення (далі ТО ФША і ДВ) відповідно до узгоджених графіків, невід’ємних частин договору (додаток № 1); технічного обслуговування побутових електричних плит (дала ТО електроплит) відповідно до узгоджених графіків, невід’ємних частин договору (додаток № 2) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Факт надання послуг по Договору на суму 247 186,74 грн. підтверджується актами прийомки виконаних робіт: № 45 за січень 2008р., № 203 за січень 2008р., № 203 за лютий 2008р., № 405 за лютий 2008р., № 203 за березень 2008р., № 405 за березень 2008р., № 203 за квітень 2008р., № 405 за квітень 2008р., № 405 за травень 2008р., № 203 за травень 2008р., № 405 за червень 2008р., № 203 за червень 2008р., № 405 за липень 2008р., № 203 за липень 2008р., № 405 за серпень 2008р., № 203 за серпень 2008р., № 405 за вересень 2008р., № 203 за вересень 2008р., № 405 за жовтень 2008р., № 203 за жовтень 2008р., № 203 за листопад 2008р., № 405 за листопад 2008р., № 203 за грудень 2008р. (належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В п. 3.3 Договору зазначено, що оплата за проведені Виконавцем роботи, передбачені в п. 1.1 Договору, здійснюється Замовником кожного місяця протягом 15-ти днів з дня підписання актів прийомки виконаних робіт.

Відповідач свої обов’язки за Договором по оплаті наданих послуг позивачем не виконав. Таким чином, на даний час у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 247 186,74 грн., яка ним не погашена, і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що частково розрахувався за надані послуги позивачем на суму 5 000,00 грн. та надав документальне підтвердження –платіжне доручення № 350 від 23.07.2009р.

Позивач надав суду пояснення з приводу часткового погашення заборгованості та вказав, що кошти перераховані платіжним дорученням № 350 від 23.07.2009р. були зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості за попередній період.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить розмір в сумі 247 186,74 грн., що також підтверджується атом звірки розрахунків станом на 01.10.2009р. та довідкою за підписом директора та виконуючим обов’язки головного бухгалтера позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 4.4 Договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті Замовником виконаних робіт, передбаченим даним договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг позивачем, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

В силу ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у різ якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та поясненнях по справі зазначив, що на даний час відповідач знаходиться у скрутному становищі, а також наголошує на тому, що Київська міська рада не надала відповідачу дотацію на покриття різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги за 2007-2008р.р., яка передбачена Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. № 1052/1052 «Про встановлення мораторію (заборони) на підвищення цін та тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві».

Таким чином, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, суд вважає за необхідне використати право, надане пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. У стягненні 8 748,28 грн. пені суд відмовляє.

Також, позивачем заявлено у позові вимогу про сплату відповідачем збитків від інфляції в розмірі 37 802,80 грн. та 3% річних в сумі 5 878,53 грн.

Ухвалою суду від 13.07.2009р. та ухвалою суду від 21.08.2009р. суд зобов’язував позивача надати уточнений розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, а саме зазначити період нарахування збитків від інфляції та 3% річних, дату початку нарахування збитків від інфляції та 3% річних та кінцеву дату нарахування збитків від інфляції та 3% річних по кожному простроченому платежу окремо.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, неподання позивачем витребуваних судом пояснень, позбавляє суд можливості встановлення фактичних обставин справи, дослідження дійсних прав і обов’язків сторін та правильного застосування законодавства, тому є підставою для залишення позову в частині заявленої вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 37 802,80 грн. та 3% річних в сумі 5 878,53 грн. без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов’язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

До матеріалів справи позивач надав Договір про надання юридичних послуг від 01.07.2009р. При дослідженні даного Договору суд встановив, що на наданій позивачем для залучення до матеріалів справи копії Договору відсутні підписи позивача та адвоката.

Дослідивши подані документи суд встановив, що позивач не надав суду: докази, що юридичні послуги надавалися адвокатом; докази оплати за надані юридичні послуги; докази укладення угоди між позивачем та адвокатом про надання юридичних послуг.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про відшкодування витрат на юридичні послуги.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108» (03187, м. Київ, вул. Заболотного, 20-а, ідентифікаційний код 25199379, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»(03179, м. Київ, пр. Палладіна, 9, код ЄДРПОУ 33306062) основний борг в сумі 247 186 (двісті сорок сім тисяч сто вісімдесят шість) грн. 74 коп., 1 000 (одна тисяча) грн.. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 87 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 253 (двісті п’ятдесят три) грн. 77 коп.

3. Позов Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 37 802,80 грн. та 3% річних в сумі 5 878,53 грн. залишити без розгляду.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.