Ухвала суду № 49892883, 01.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/60237/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2, як фізичної особи-підприємця, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі № 826/16521/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 202/17-20, № 203/17-20 від 6.02.2013 року, № 868/17-20, № 865/17-20 від 31.05.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку фізичних осіб і податку на додану вартість.

Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

21 листопада 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 865/17-20 від 31.05.2013 року визнане протиправним та скасоване; податкові повідомлення-рішення ДПІ № 202/17-20 від 6.02.2013 року в частині збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 46 667,75 грн., № 868/17-20 від 31.05.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 1 866,33 грн., визнані протиправними та скасовані.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

16 вересня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 26.11.2012 року до 15.12.2012 року ДПІ була здійснена документальна планова виїзна перевірка дотримання ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2011 року до 31.12.2011 року, за наслідками якої 21.12.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що ОСОБА_2 у порушення вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України занизив оподаткований дохід за 2011 рік, у розмірі 198 090,00 грн., а також у порушення п.,п. 198.1, 198.2,198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 39 618,00 грн.

6 лютого 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 202/17-20 щодо збільшення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 46 668,75 грн., № 203/17-20 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 49 801,80 грн.

11 березня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Державної податкової служби у м. Києві зі скаргою щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 202/17-20, № 203/17-20 від 6.02.2013 року.

25 квітня 2013 року Державна податкова служба у м. Києві прийняла рішення щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 203/17-20 від 6.02.2013 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 8 300,30 грн., залишення без змін податкового повідомлення-рішення ДПІ № 202/17-20 від 6.02.2013 року та збільшення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 2 283,00 грн.

31 травня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 865/17-20 щодо збільшення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 41 501,50 грн., № 868/17-20 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 2 283,00 грн.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та які повинні містити обов'язкові реквізити первинних документів, визначені у ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Таким чином, формування валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлено придбанням платником податків товарів (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Суди встановили, що 26.05.2011 року між ОСОБА_2 та TOB «Стартекс» був укладений договір транспортування №26/05/11.

13 січня 2011 року між ОСОБА_2 та TOB «Союзтехмаш» був укладений договір купівлі-продажу № 13/01/11.

26 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та TOB «Імекс Груп Менеджмент» був укладений договір про виготовлення харчової упаковки та етикетки № 2608.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що окружний суд при частковому задоволенні позову, не звернув увагу на те, що відповідно до актів податкових органів про неможливість здійснення перевірок та зустрічних звірок контрагентів ОСОБА_2 вбачається, що місцезнаходження контрагентів податковими органами не встановлене, встановлена відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального виконання зазначених договорів.

Таким чином, контрагенти ОСОБА_2 здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.