Ухвала суду № 49892464, 07.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 вересня 2015 року м. Київ К/800/39940/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фарго» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фарго» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції в розмірі 17421,05 грн. та 5,23 грн. пені, нарахованої за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фарго» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 17421,05 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5,23 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фарго» звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень пункту п’ятого частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що відповідно до рядка № 01 звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, поданого відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 19 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок № 02) не зазначена; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Ппро основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (рядок № 03) становить 1 особа.

В зв’язку з тим, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік за формою 10-ПІ, відповідачем самостійно не нарахована та не сплачена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, позивачем розраховано суму позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів - адміністративно-господарські санкції у розмірі 17421, 05 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5,23 грн., які відповідач відмовляється сплатити сплати в добровільному порядку.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону).

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Нормами статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

При цьому, згідно положень цієї ж норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 18-1 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно листа Жовтневого районного центру зайнятості міста Дніпропетровська від 19.04.2014 № 1555 на запит позивача повідомлено, що щомісячні звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких було б заявлено про потребу в працівниках – інвалідах, підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фарго» у 2013 році не надавало. Протягом 2013 року на підприємство особи з групою інвалідності, які були зареєстровані в Жовтневому районному центрі зайнятості, направлені не були.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку про те, що відповідач протягом 2013 року не звітував до Жовтневого районного центру зайнятості міста Дніпропетровська про наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю, не виконавши при цьому всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності по забезпеченню працевлаштування інвалідів на підприємстві протягом 2013 року, а відтак про задоволення позову.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв’язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом п’ятим частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фарго» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити управлінню Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Сорока