Ухвала суду № 49892287, 20.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2015 р. м. Київ К/800/6356/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Донця О.Є.,

Кравцова О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Нерухомість та сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства "Нерухомість та сервіс" до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, скасування припису та постанови,

в с т а н о в и л а:

Приватне підприємство «Нерухомість та сервіс» звернулось до суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області, в якому просило визнати протиправним дії відповідача щодо накладення штрафу та скасувати постанову від 22.04.2013 №3-2204/2 та припис від 11.04.2013 №С-1104/7.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваної постанови, як такої, що прийнято на підставі хибних висновків щодо наведення недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній приватне підприємство «Нерухомість та сервіс» із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.12.2012 позивачем до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області подано декларацію про початок виконання робіт (вх.№7/10-1012/34/ДЦ) із зазначенням найменування об'єкта будівництва - водозабірна свердловина для поливу сільгоспрослин на території тепличного господарства ПП «Нерухомість та Сервіс».

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області проведено позапланову перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва водозабірної свердловини для поливу сільгоспрослин на території тепличного господарства ПП «Нерухомість та сервіс», за результатами якої складено акт перевірки від 20.02.2013 №5231 .

Перевіркою встановлено, що найменування об'єкту будівництва, вказане в декларації та робочому проекті не відповідає назві об'єкта в завданні на проектування (вихідні дані). Також вказано, що в наданому робочому проекті відсутній генеральний план забудови земельної ділянки, в зв'язку з чим невідоме місце розташування проектної свердловини, чим порушено п.8.2. ДБН А.-2.-2-3-2012.

11.04.2013 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області складено протокол №2-Л-З-1104/4 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в якому вказано, що в поданій Декларації наведено недостовірні дані та винесено припис №С-1104/7 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі по тексту - Припис №С-1104/7), в якому вказано на необхідність усунення позивачем зазначених в акті перевірки №5231 порушень до 11.06.2013.

22.04.2013 відповідачем винесено постанову №3-2204/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно з якою до позивача за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", застосовано штрафні санкції у вигляді накладення штрафу у розмірі і 41 292,00 грн.

Вказуючи на протиправність зазначеної постанови, приватне підприємство "Нерухомість та сервіс" звернулось до суду із вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.04.2013 №3-2204/2 як такої, що прийнято за наявності факту зазначення позивачем недостовірних відомостей у декларації про початок виконання будівельних робіт.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність зазначених висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Абзацом першим пункту 4 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів, або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації.

За змістом частини восьмої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

На підставі аналізу наведених норм права, зокрема частини восьмої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", колегія суддів дійшла висновку, що поняття «подання декларації» як складова підстав для притягнення до відповідальності за повноту та достовірність зазначених в ній даних включає і реєстрацію (прийняття) Інспекцією цієї декларації. У разі використання Інспекцією свого права на відмову у реєстрації декларації та повернення її для виправлення виявлених недоліків, така декларація не може вважатися поданою, у зв'язку з чим зазначення в ній будь-яких відомостей, які Інспекцією розцінено як недостовірні, не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності, яка передбачена Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" за порушення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02.06.2015 у справі №21-720а15.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.12.2012 позивачем до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області подано декларацію про початок виконання робіт (вх.№7/10-1012/34/ДЦ) із зазначенням найменування об'єкта будівництва - водозабірна свердловина для поливу сільгоспрослин на території тепличного господарства ПП «Нерухомість та Сервіс».

У той же час, в матеріалах справи (т.2 а.с. 1) наявний лист Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 13.12.2012 №7/10-50/1312/02, за змістом якого відповідач повернув подану позивачем декларацію на доопрацювання, у зв'язку з відсутністю даних, передбачених пунктом 9 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Обставини наявності чи відсутності факту реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, у зв'язку із зазначенням недостовірних відомостей в якій Інспекцією прийнято оскаржувану постанову, судами попередніх інстанцій не встановлювались та, відповідно, оцінки таким обставинам справи не надавалась.

У той же час, згідно із позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-720а15, зазначені обставини є суттєвими для правильного вирішення спору.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу приватного підприємства "Нерухомість та сервіс" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року скасувати.

Справу за позовом приватного підприємства "Нерухомість та сервіс" до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, скасування припису та постанови направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: