Ухвала суду № 49890666, 03.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4890/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

03 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Жмеринкакомунсервіс" до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про зоб'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2013 року Державна фінансова інспекція у Вінницькій області звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Жмеринкакомунсервіс" про відшкодування за рахунок колишніх директора ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_5 нанесених підприємству збитків в сумі 10235,42 грн.; стягнення з ФОП ОСОБА_6 до місцевого бюджету зайво перерахованих коштів в сумі 16333,33 грн.; стягнення з ФОП ОСОБА_7 до місцевого бюджету зайво перерахованих коштів в сумі 4666,67 грн.; забезпечення повернення перерахованих ТОВ "Смарт Хейтин Технолоджи Україна" коштів в сумі 8842,91 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року позовну заяву в частині стягнення із ФОП ОСОБА_6 до місцевого бюджету зайво перерахованих коштів в сумі 16333,33 грн. та із ФОП ОСОБА_7 до місцевого бюджету зайво перерахованих коштів в сумі 4666,67 грн., забезпечення повернення перерахованих ТОВ "Смарт Хейтин Технолоджи Україна" коштів в сумі 8842,91 грн. - залишено без розгляду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у звязку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 4.3.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи на IV квартал 2012 року, на підставі направлень від 27.12.2012 року №197 та №198, від 09.01.2013 року №3, виданих начальником Жмеринської обєднаної державної фінансової інспекції, головним державними фінансовими інспекторами Макаровою Т.Г. та старшим державним фінансовим інспектором Поповою І.А. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП Жмеринкакомунсервіс за період з 01.07.2009 року по 30.11.2012 року, якою встановлено ряд порушень норм чинного законодавства, які призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів на суму 40078,33 грн., що задокументовано в акті ревізії №03-35/19 від 12.03.2013 року (а.с.7-48).

15.03.2013 року за результатами проведеної ревізії Жмеринською об'єднаною державною фінансовою інспекцією на адресу директора КП Жмеринкакомунсервіс направлено лист-вимогу №03-22/243 про усунення виявлених порушень, якою у термін до 22.04.2013 року відповідача зобов'язано надати інформацію про вжиті заходи та виконання вимог інспекції (а.с.49-52).

Станом на час звернення до суду невиконаним залишається пункт 5 листа-вимоги від 15.03.2013 року №03-22/243 в частині відшкодування за рахунок колишніх директора ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_5, якими підписані платіжні документи нанесених підприємству збитків в сумі 10235,42 грн., що стало підставою для звернення до адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені під час ревізії збитки стягуються в судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю та не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом до зобов'язання вчинити певні дії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів суду апеляційної інстанції вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом заявлення позову до підконтрольної установи про виконання вимоги.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Згідно зі ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 вересня 2015 року.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Загороднюк А.Г.

ОСОБА_8