Ухвала суду № 49890644, 31.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 р.Справа № 552/3174/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 10.07.2015р. по справі № 552/3174/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві

третя особа Вищий навчальний заклад Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі"

про визнання дій протиправними, зобовязання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

04 червня 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1О.) звернувся до Київського районного суду м.Полтави з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району м.Полтави (далі по тексту відповідач, УПФУ Київського району м.Полтави), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії УПФУ Київського району м.Полтави щодо відмови в перерахунку призначеної йому наукової пенсії;

- зобов'язати УПФУ Київського району м.Полтави зробити перерахунок призначеної йому наукової пенсії з урахуванням доплат за роботу на 0,25 0,5 ставки за 2000-2008 р.р. та її індексації;

- зобов'язати УПФУ Київського району м.Полтави виплатити йому різницю (компенсацію) між перерахованим та раніше призначеним розмірами пенсії (Х 3395 грн. = У) за період з жовтня 2013 року по травень 2015 року включно, тобто за 20 місяців, та її індексації за вказаний період.

Постановою Київського районного суду м.Полтави від 10.07.2015 року по справі №552/3174/15-а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району м.Полтави про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову Київського районного суду м.Полтави від 10.07.2015 року по справі №552/3174/15-а та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, вказав на те, що відповідно до Додатку до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.1993 р. за №76 не являється сумісництвом робота викладачів вищих навчальних закладів у тому самому навчальному закладі понад установлену норму учбового навантаження. Отже, з викладених підстав стверджує, що його робота на 0,25 0,5 ставки у тому ж навчальному закладі, в якому він працював, а саме: Полтавського університету економіки і торгівлі, не є сумісництвом. Таким чином, вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Надіслав клопотання, в якому підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи, просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, з викладених підстав, посилаючись на те, що робота позивача на 0,25 0,5 ставки є роботою за сумісництвом, вважає позовні вимоги безпідставними. Стверджує, що пенсія позивачу нарахована та виплачується у відповідності до норм чинного законодавства. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Надіслав клопотання, в якому просив розглянути справу у без участі представника управління.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, пенсія позивача призначена та виплачується УПФУ Київського району в м. Полтаві.

Для обчислення розміру пенсійного забезпечення позивача УПФУ Київського району в м. Полтаві заробітну плату враховано за основним місцем роботи без внутрішнього сумісництва за період роботи на посаді доцента кафедри комерційної діяльності з 01.07.1995 року по 30.06.2000 року, з 01.07.2000 року по 30.09.2013 року.

30.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеної йому наукової пенсії з урахуванням доплат за роботу на 0,25 0,5 ставки за 2000-2008 р.р.

14.05.2015 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії , посилаючись на те, що пенсія ОСОБА_1 нарахована та виплачується у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства, а зарахування заробітної плати за роботу за сумісництвом до заробітної плати за основним місцем роботи, як доплати за науково-педагогічну діяльність, не вбачається за можливе.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в перерахунку йому пенсії з урахуванням доплат за роботу на 0,25 0,5 ставки за 2000-2008 р.р., позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання таких дій протиправними та зобов'язання УПФУ Київського району м.Полтави зробити перерахунок призначеної йому наукової пенсії з урахуванням доплат за роботу на 0,25 0,5 ставки за 2000-2008 р.р. та її індексації, а також виплатити йому різницю (компенсацію) між перерахованим та раніше призначеним розмірами пенсії (Х 3395 грн. = У) за період з жовтня 2013 року по травень 2015 року включно, тобто за 20 місяців, та її індексації за вказаний період.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, відповідач під час призначення пенсії позивачу діяв на підставі та в межах наданих повноважень, у спосіб, що передбачено чинним законодавством України, а позовні вимоги щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доплат за роботу на 0,25 0,5 ставки за 2000-2008 р.р. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з абз. 9 ст. 1 Закону України від 13.12.1991 № 1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність» науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

У відповідності до части другої - п'ятої статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років. Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески). За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати. Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового працівника за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців наукового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв та за весь період наукового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.

ОСОБА_2 є спеціальним й таким, що визначає чіткий порядок призначення наукової пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що для обчислення розміру пенсійного забезпечення позивача УПФУ Київського району в м. Полтаві заробітну плату враховано за основним місцем роботи без внутрішнього сумісництва за період роботи на посаді доцента кафедри комерційної діяльності з 01.07.1995 року по 30.06.2000 року, з 01.07.2000 року по 30.09.2013 року.

Отже, колегія суддів вказує на те, що наукову пенсію позивачу пенсійним органом призначено з урахуванням вимог статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Щодо посилань позивача на те, що його робота на 0,25 0,5 ставки за 2000-2008 р.р. не є сумісництвом, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового працівника лише за основним місцем роботи, а тому робота ОСОБА_1 на 0,25 0,5 ставки за 2000-2008 р.р. не повинна враховуватись до заробітної плати позивача для обчислення його пенсії незалежно від того чи є вказана робота роботою за сумісництвом.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, робота позивача на 0,25-0,5 ставки є саме роботою за сумісництвом, що підтверджується довідками Полтавського університету економіки і торгівлі, правильність яких підтверджено актом перевірки.

Правильність видачі відповідних довідок позивачем оскаржена не була, та відсутні правові підстави вважати, що такі довідки Вищим навчальним закладом Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» видані із зазначенням недостовірних даних відсутні.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що робота позивача на 0,25 0,5 ставки за 2000-2008 р.р. не підлягає врахуванню до заробітної плати для обчислення розміру пенсійного забезпечення ОСОБА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи в перерахунку наукової пенсії позивачу, діяв у відповідності до нормам Конституції та Законів України, не порушуючи при цьому права та законні інтереси позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення по даній справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 10.07.2015р. по справі № 552/3174/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 04.09.2015 р.