Ухвала суду № 49890428, 31.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 р.Справа № 816/1199/15-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015р. по справі № 816/1199/15-а

за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1

до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення , картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

14 квітня 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення №806000009/2015/000020/1 від 11.03.2015 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806000001/2015/00050.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1644,30 грн.

ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне зясування всіх обставин справи внаслідок чого порушені норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Полтавська митниця ДФС заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає рішення законним , обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим відповідно до норм матеріального і процесуального права на підставі повного та всебічного вивчення всіх доказів та обставин справи, доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими , просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 03.11.2014 між позивачем (Покупець) та "Організацією імпорт&експорт Іу Гонконг, ЛТД" (Продавець) укладено контракт № ST-1881, відповідно до умов якого "Організація імпорт&експорт Іу Гонконг, ЛТД" (Китай) здійснює поставку товару, а ФОП ОСОБА_1 приймає товар на умовах FOB Нингбо по асортименту, якості, цінам та строкам, та у відповідності з технічними умовами на суму в доларах США, зазначену у специфікаціях (а.с.13-16).

Згідно додаткових угод до контракту від 10.12.2014 № 1 та від 15.12.2014 № 2 Міжнародна компанія Шитонга «Холдинг Лімітед» (Китай) (Продавець) постачає товар позивачу (покупець) на умовах FOB Нінгбо (згідно Інкотермс 2000) у строк, вказаний у специфікаціях до контракту. Вантажовідправником по договору є "Організація імпорт&експорт Іу Гонконг, ЛТД" (а.с. 17 21).

Відповідно до специфікації № 2 від 15.12.2014 поставці підлягали пластмасове допоміжне обладнання стільця, металічні деталі для кріплення, пряжка валізи, рукавички на загальну суму 47191 доларів США (а.с.22).

Позивачем з метою здійснення митного оформлення товару подано до Полтавської митниці ДФС митну декларацію від 10.03.2015 № 806010001/2015/002196 (а.с.89-93).

Митну вартість товару заявлено позивачем за основним методом, тобто за ціною договору (графа 43 митної декларації).

Разом з митною декларацією декларантом подано, зокрема, наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 03.11.2014 № ST1881, додаткові угоди до нього, специфікацію № 2 від 15.12.2014 (а.с. 13 -22); міжнародну автомобільну накладну CMR № 9927 від 05.03.2015 (а.с. 47); коносамент № ZIMUNGВ9051420 (а.с. 44 46), рахунок (інвойс) від 15.12.2014 (а.с. 40 -41); платіжні доручення № 9 від 29.12.2014, № 11 від 06.01.2015 (а.с. 42 43), пакувальний лист від 15.12.2014 (а.с. 48); довідку про транспортні витрати б/н від 30.01.2015 (а.с. 51), прайс-лист (а.с. 53); копію митної декларації країни відправлення від 23.01.2015 (китайською мовою, без перекладу) /(а.с. 56 -60).

За результатами перевірки митної декларації Полтавською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.03.2015 № 806000009/2015/000020/1, згідно з яким визначено митну вартість за 6 (резервним) методом товарів наступних позицій МД від 10.03.2015 № 806010001/2015/002196: № 3 «болти з шестигранною головкою зі сталі з межею міцності на розтягування 600 МПа, 6х30 25000 шт., 4х60 150 000 шт.»; № 4 «гайки, з чорних металів, з різьбою, з внутрішнім діаметром: М6-25000 шт., М4 150 000 шт.»; № 5 «вироби з чорних металів, без різьби, шайби: діаметр 5мм 1000000 шт.»(а.с. 98 99).

Підставою для прийняття вказаного рішення слугувало те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару та виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість товару. Так, відповідно до умов контракту № ST1881 від 03.11.2014 в ціну товару включено вартість тари та пакування, однак відсутні документи, в яких було б виділено дану складову, що унеможливлює перевірити складові митної вартості. Також відповідно до умов поставки відсутній договір на перевезення та відповідно до довідки про транспортні витрати від 30.01.2015 здійснювалося страхування, але відсутні страхові документи.

За основу для розрахунків митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями від 20.01.2015 № 807110000/2015/000159, від 12.12.2014 № 807100000/2014/051980, від 02.02.2015 № 100250001/2015/001104, відомості про які наявні у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України /а.с.119/.

Також, Полтавською митницею ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806010001/2015/00050, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку з порушенням приписів статей 52, 58, 64 Митного кодексу України в частині заявлення митної вартості товару (а.с. 100 101).

11.03.2015р. позивачем подано ВМД № 806010001/2015/002248, в якій визначено митну вартість товарів з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 11.03.2015 № 806000009/2015/000020/1 (а.с. 109 -113).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення №806000009/2015/000020/1 від 11.03.2015 про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806000001/2015/00050 прийняті у зв'язку з порушенням приписів статей 52, 58 Митного кодексу України в частині заявлення митної вартості товару, що підтверджено в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI.

Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 Митного кодексу України).

Згідно із частиною 5 статті 52 Митного кодексу України декларація митної вартості подається, зокрема, у разі: якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

В силу приписів частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною 6 статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 21 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

В силу положень частин 1 - 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно частини 1, 2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до частини 11 статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Матеріали справи свідчать , що позивачем під час митного оформлення товару, ввезеного на територію України згідно з контрактом № ST-1881 від 03.11.2014, заявлено митну вартість товару за основним методом, що відображено у ВМД від 10.03.2015 № 806010001/2015/002196.

За умовами контракту та додаткових угод до нього поставка товару здійснюється Продавцем на умовах FOB Нингбо (згідно Інкотермс 2000).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2000) термін FOB "Франко борт" означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна у зазначеному порту навантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обовязок із митного очищення товару для експорту. Продавець зобовязаний завантажити товар на борт судна, зазначеного покупцем, в узгоджену дату або в межах обумовленого строку у зазначеному порту навантаження у відповідності із звичаями порту. Покупець зобовязаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від визначеного порту навантаження. Покупець зобовязаний нести усі витрати, повязані із товаром, з моменту переходу товару через поручні судна у визначеному порту навантаження.

Згідно із пунктом 3.1. Контракту ціни на товар встановлюються в доларах США і включають вартість тари, пакування, маркування, транспортування товару Нингбо.

Тобто, за умовами контракту № ST-1881 від 03.11.2014 на позивача покладалися витрати на перевезення товару від порту Нингбо до місця ввезення в Україну, які не включалися до ціни товару.

У зв'язку з понесеними витратами на транспортування товару з Нингбо (Китай) до Одеси та страхування товару, їх вартість включено декларантом позивача до складу митної вартості товару та подано декларацію митної вартості (а.с. 135 139), згідно з якою, зокрема, визначено:

- митну вартість товару № 3 - 1377,50 доларів США (31540,6795 грн.), витрати на транспортування до Одеського морського торгового порту 7977,8844 грн., витрати на страхування 62,8194 грн.;

- митну вартість товару № 4 - 192,50 доларів США (4407,6812 грн.), витрати на транспортування до Одеського морського торгового порту 1185,7151 грн., витрати на страхування 8,7787 грн.;

- митну вартість товару № 5 - 820 дол. США (18 775,5769 грн.), витрати на транспортування до Одеського морського торгового порту 19079,4923 грн., витрати на страхування 37,3952 грн.

В підтвердження понесених витрат на транспортування товару з Нингбо (Китай) до Одеси та страхування декларантом до митного органу подано лише довідку про транспортні витрати без номеру та дати, видану "Організація імпорт&експорт Іу Гонког,ЛТД", згідно з якою сума витрат на транспортування товару по маршруту Нингбо (Китай) - порт Одеса за коносаментом ZIMUNGВ9051420 склали: фрахт - 5952,94 доларів США, страхування - 122,06 доларів США (а.с.108).

З пояснень позивача та доданих ним до матеріалів справи бухгалтерської довідки встановлено (а.с. 143 146), що товар за коносаментом ZIMUNGВ9051420 ввозився згідно двох інвойсів: № ST1881, який був доданий до МД від 10.03.2015 № 806010001/2015/002196 (а.с. 40 -41) та № 15PK-YR707, який до митного оформлення разом із митною декларацією не надавався.

Витрати на транспортування на товари декількох найменувань розподілено пропорційно вазі брутто до цих товарів згідно пакувального листа, а витрати на страхування визначено шляхом поділу загальної суми страхових витрат 122,06 дол. США на загальну вартість товарів згідно двох інвойсів (61039 дол. США) та множення на вартість товарів згідно інвойсу № ST1881.

Враховуючи те, що до митного оформлення із МД від 10.03.2015 № 806010001/2015/002196 позивачем не додано інвойс № 15PK-YR707, а також бухгалтерська довідка або інші документи, які дозволяли визначити, які інвойси (рахунки) охоплює коносамент ZIMUNGВ9051420, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що довідка про транспортні витрати не могла слугувати документом, який підтверджує вартість перевезення та страхування товарів, внесених до МД від 10.03.2015 № 806010001/2015/002196.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що в порушення приписів частини 2 статті 53 Митного кодексу України позивачем не надано документи, що містили відомості про вартість перевезення (транспортні (перевізні) документи), якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Встановлене прошення позивачем частини 2 статті 53 Митного кодексу України є підставою для обґрунтованих сумнівів митниці та прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів від 11.03.2015 № 806000009/2015/000020/1, яким визначено митну вартість за 6 (резервним) методом та картка відмови № №8060000001/2015/00050.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності прийняття Полтавською митницею ДФС рішення №806000009/2015/000020/1 від 11.03.2015 про коригування митної вартості товарів з наведених вище підстав.

При цьому , колегія суддів вважає помилковими доводи суду першої інстанції щодо правомірності висновків митного органу , викладених в оскаржуваному рішення про те , що використані декларантом документи , які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності, а саме: відповідно до умов контракту від 03.11.2014 р. в ціну товару включено вартість тари та пакування, однак відсутні документи, в яких було б виділено дану складову, що унеможливлює перевірити складові митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості його упаковки не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичні розмір витрат на упаковку, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару) , а також не надання позивачем страхових документів, виходячи з наступного. ?

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 1.6. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 06.09.2001 року №201 визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом).

Тобто, діюче законодавство передбачає використання для митних цілей загальної вартості товару, що фактично сплачується, а не її вирізнення на складові вартості зберігання, навантаження, пакування, маркування, тари, які вже включені в ціну товару.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Колегія суддів зазначає , що відсутність документів про вартість тари та пакування жодним чином не впливають на визначення фактичної вартості таких товарів.

Крім того, відомості про тару та упаковку містяться у пакувальному листі, а умови оплати вартості товарів сторонами погоджено у специфікації № 2 від 15.12.2014 та п. 3.1 Контракту № 8Т1881 від 03.1 1.2014 р. , дані відомості вже враховані у ціну товару (п. 3.1. Контракту).

Також, відповідно до п.8 ч. 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування якщо здійснювалося страхування.

Враховуючи те, що за умовами поставки РОВ (Інкотермс-2000) договір страхування не є обов'язковим, то позивачем окремого договору страхування товару не укладалось, тому і до митного органу для підтвердження митної вартості товару не надавався.

Тобто, в даному випадку позивач не повинен був подавати до митного органу в підтвердження митної вартості документи , в яких виділено складові вартості тари та пакування і страхові документи, тому митний орган не повинен був приймати рішення про коригування митної вартості товару з цих підстав.

Наведене не враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, однак це не призвело до невірного вирішення справи по суті та прийняття відповідного судового рішення.

Доводи апелянта про те, що відповідачем під час визначення скоригованої митної вартості неправомірно застосовано курс долара США в розмірі 22,89 грн. за 1 долар США станом на 11.03.2015, є помилковим, оскільки згідно Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 30 зазначається визначена митним органом у валюті рахунка-фактури (інвойсу) або рахунка-проформи митна вартість товару. При цьому в підрозділі графи: курс валюти - зазначається офіційний курс гривні до іноземної валюти, зазначеної в підрозділі графи "валюта", установлений Національним банком України на день подання митної декларації, зазначеної в графі 5 Рішення. Враховуючи те, що митна декларація 806010001/2015/002196 була подана позивачем 10.03.2015, і в ній курс валюти (долар США) був визначений як 22,89704500 (графа 23), митний орган обґрунтовано застосував зазначений курс валюти, який також підтверджувався інформацією, наявною у митного органу (а.с. 140), у рішенні про коригування митної вартості товару №806000009/2015/000020/1 від 11.03.2015.

Тобто, відповідач під час розрахунку митної вартості товарів позивача на підставі статті 64 Митного кодексу України з урахуванням раніше визнаної митної вартості діяв згідно вимог чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів №806000009/2015/000020/1 від 11.03.2015р., тому у зв'язку з порушенням приписів статей 52, 58 Митного кодексу України в частині заявлення митної вартості товару правомірно прийнята картка відмови № №8060000001/2015/00050 у митному оформленні товару.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що міжнародна товарно-транспортна накладна СМК № 9927 від 05.03.2015 є договором на перевезення кожного окремого міжнародного експрес- відправлення є помилковими , оскільки міжнародна товарно-транспортна накладна СМК лише підтверджує те, що договір на перевезення товару, вказаного в даному документі укладений. Даний документ не є договором на перевезення в розумінні Цивільного кодексу України та міжнародних нормативно-правових актів , а лише підтверджує перевезення товару по митній території України й вартість такого перевезення для цілей обрахування митної вартості ні декларантом ні митницею не включались в якості складової.

Доводи ФОП ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі , стосовно того , що застосуванню другорядних методів повинна передувати процедура консультацій між митним органом та декларантом згідно з положеннями статтей 59 і 60 МК України є безпідставними , оскільки норми ст. 59-60 МК України визначають лише можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідно й жодним чином не визначають порядок проведення консультацій між митницею та декларантом.

Також, ФОП ОСОБА_1 неправомірно зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до даної статті 266 МК України зобов'язаний провести процедуру консультацій, оскільки ст. 266 МК України визначені обов'язки права та відповідальність декларанта, а не порядок проведення консультацій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими , що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015р. по справі № 816/1199/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 07.09.2015 р.