Ухвала суду № 49890124, 01.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 р. № 876/2002/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гінди О.М.

суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань:ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Споживчого товариства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Споживчого товариства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

02.10.2013 СП «Антоній» звернулося в суд із адміністративним позовом у якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо винесення рішення від 16.07.2013 № НОМЕР_1 про застосування до позивача фінансових санкцій, а також визнати нечинним і скасувати це рішення.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_1 від 16.07.2013, було прийнято на підставі зібраних Перемишлянським РВ ГУМВС України у Львівській області матеріалів адміністративної справи відносно продавця магазину ОСОБА_5 про вчинення 01.07.2013 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП (продаж алкогольного напою особі, яка не досягла 18-річного віку). Позивач стверджує, що вказані матеріали були підроблені і в них містяться завідомо неправдиві відомості. Крім цього, стверджує, що спростуванням факту продажу неповнолітній особі алкогольного напою (пива) слугують звіт та фіскальні чеки за 01.07.2013 СПТ «Антоній», з яких вбачається, що цього дня такого напою, як пиво, продавець ОСОБА_5 нікому не продавала. Також, позивач покликається на постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 06.12.2013 у справі №449/1219/13а за позовом ОСОБА_5 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бібрської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, якою було скасовано постанову № 1/13 від 09.09.2013 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 06.12.2013 № 449/1219/13а, яка згідно ч. 4 ст. 72 КАС України має обовязковий характер для суду у цій справі, встановлено відсутність у діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, а відтак, апелянт вважає, що відсутні і підстави для застосування до СП «Антоній» фінансових санкцій.

Представники апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 215321 від 01.07.2013, складеного відносно ОСОБА_5, остання 01.07.2013 близько 11 год. 30 хв., будучи продавцем магазину ПП «Антоній», що знаходиться у м. Бібрка Львівської області по вул. Львівська, 11 продала неповнолітньому ОСОБА_6 пляшку пива «Львівське світле» ємкістю 0,5 л., чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. Зазначений протокол підписаний свідками і понятими. Крім цього, в матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності містяться пояснення ОСОБА_7, 27.07.1988 р.н та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, якими підтверджуються обставини викладені в протоколі.

У зв'язку з виявленням факту порушення підприємством «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства вимог ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР) Перемишлянським РВ ГУМВС України у Львівській області було скероване відповідне подання № 5421 від 02.07.2013 разом з долученими копіями матеріалів адміністративної справи до Перемишлянського відділення Золочівської МДПІ для вжиття відносно підприємства «Антоній» Бібрського ССТ, передбачених ст. 17 Закону № 481/95-ВР заходів, а саме застосування фінансових санкцій.

На підставі наданих Перемишлянським РВ ГУМВС України у Львівській області матеріалів перевірки від 01.07.2013 Перемишлянським відділенням Золочівської ОДПІ було прийнято рішення про застосування до юридичної особи - Споживчого товариства підприємства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800 гривень у зв'язку з порушенням п. 2 ч. 1 ст.15-3 цього ж Закону, а саме продаж пива особі, яка не досягла 18 років.

З огляду на викладені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки факт порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст.15-3 № 481/95-ВР підтверджуються матеріалами правоохоронних органів, які відповідно до п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003, є підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій. Факти зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових матеріалах, підтверджені наданими у судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання позивача на постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 06.12.2013 № 449/1219/13а, оскільки ч. 4 ст. 72 КАС України поширюється лише на особу щодо якої ухвалено відповідне рішення суду, а тому встановлені цією постановою суду обставини (відсутність достатніх доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення) не мають приюдиційного значення для вирішення питання про застосування фінансових санкцій до юридичної особи за порушення вимог Закону № 481/95-ВР, яке контролюється податковими органами.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону до суб'єктів господарювання у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 6800 гривень.

Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що законодавством в імперативній формі запроваджено заборону на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років. У разі порушення цієї заборони до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (далі - Порядок № 790), підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали перевірки Перемишлянського РВ ГУ МВС України у Львівській області можуть бути підставою для прийняття податковим органом рішення про застосування фінансових санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.07.2013 на адресу Перемишлянського відділення Золочівської МДПІ надійшло подання начальника Перемишлянського РВ ГУ МВС у Львівській області № 5421 від 02.07.2013 разом із долученими матеріалами адміністративної справи для вжиття відносно підприємства «Антоній» Бібрського ССТ, передбачених ст. 17 Закону № 481/95-ВР заходів, а саме застосування фінансових санкцій.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 215321 від 01.07.2013, складеного відносно ОСОБА_5, остання 01.07.2013 близько 11 год. 30 хв., будучи продавцем магазину ПП «Антоній», що знаходиться у м. Бібрка Львівської області по вул. Львівська, 11 продала неповнолітньому ОСОБА_6 пляшку пива «Львівське світле» ємкістю 0,5 л., чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. Зазначений протокол підписаний свідками і понятими. Крім цього, в матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності містяться пояснення ОСОБА_7, 27.07.1988 р.н та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, якими підтверджуються обставини викладені в протоколі.

У процесі судового розгляду свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підтвердили факти зафіксовані у матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 06.12.2013 № 449/1219/13а, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Водночас особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 72 КАС України, є те, що ця норма стосується тільки вироків суду у кримінальній справі та постанов у справі про адміністративне правопорушення. Проте, постанова Перемишлянського районного суду Львівської області від 06.12.2013 № 449/1219/13а винесена у порядку КАС України, а не в порядку КУпАП, а тому у цій справі застосуваним може бути частина 1, а не частина 4 статті 72 КАС України на яку посилається апелянт.

Разом з тим, передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати, як обов'язкові, висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

Так, з вказаної постанови вбачається, що підставою для скасування постанови адміністративної комісії було відсутність фіскального чека підприємства «Антоній» БССТ про продаж пива.

Однак, як зазначив у своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України, висновки якого є обовязковими для врахування згідно ч. 5 ст. 227 КАС України, фіскальний чек не є вичерпним доказом продажу пива неповнолітній особі, а його відсутність може свідчити про можливе порушення юридичною особою вимог ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями неповнолітнього та свідків, рапортом дільничного інспектора міліції, підтверджено факт продажу працівником позивача пива неповнолітній особі, висновки викладені у постанові Перемишлянського районного суду Львівської області від 06.12.2013 по справі № 449/1219/13а не можуть свідчити про відсутність в діях позивача ознак правопорушення передбаченого ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Встановлення Перемишлянським районним судом Львівської області факту спливу строку визначеного ст. 38 КУпАП протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення на вирішення розглядуваної адміністративної справи не впливає.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність застосування відповідачем до позивача фінансових санкцій згідно з рішенням від 16.07.2013 № НОМЕР_1.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Споживчого товариства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариств залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі № 813/7398/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:О.М. Гінда

Судді:В.Я. Качмар

ОСОБА_9

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 07.09.2015.