Ухвала суду № 49890057, 27.08.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 р. Справа № 478/315/15-а

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Сябренко І.П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Володимирівської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області на постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом прокурора Казанківського району в інтересах ОСОБА_4 до Володимирівської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області, 3-тя особа орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Казанківської селищної ради Миколаївської області, про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року прокурор Казанківського району в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Володимирівської ЗОШ-інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області про:

-визнання неправомірними дій щодо невиплати випускнику з числа дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги;

-зобовязання нарахувати і виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в розмірі 5974,67 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказував, що відповідно до ч.7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», відповідач був зобов'язаний виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, яка становить 7308 грн., але фактично було сплачено лише 1333,33 грн.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що Постановою Кабінету Міністрів України №226 від 05.04.1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням і студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та технічних та вищих навчальних закладів при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менше як 2,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Випускник Володимирівської ЗОШ інтернат ОСОБА_4, відповідно до вимог зазначеної вище Постанови, був забезпечений за рахунок навчального закладу грошовою допомогою. Підпунктом 5 п.13 Постанови №226 передбачено, що дітям-сиротам і дітям, які позбавлені батьківського піклування, що перебувають під опікою (піклуванням), при працевлаштуванні після закінчення навчального закладу виплачується одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів, оскільки ОСОБА_4 закінчивши у 2014 році Володимирівську ЗОШ - інтернат І-ІІ ступенів не працевлаштувався, а продовжив навчання в іншому навчальну закладі, то така допомога останньому не виплачувалася.

Постановою Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2015 року позовні вимоги прокурора Казанківського району в інтересах ОСОБА_4 задоволено повністю.

Визнано неправомірними дії Володимирівської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області щодо невиплати випускниці з числа дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому відповідно до вимог ст.8 Законом України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Зобовязано Володимирівську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області нарахувати та виплати ОСОБА_4 суму одноразової грошової допомоги у розмірі 5974,67 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Володимирівська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 частини першої статті 183-2.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до розпорядження Снігурівської РДА Миколаївської області від 06.12.2010 року за №639-р, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Згідно витягу з наказу «Про відрахування випускників дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за №13 від 30.08.2014 року випускника ОСОБА_4 відраховано з Володимирівської ЗОШ - інтернат І-ІІ ступенів у звязку з закінченням 9 класу.

З довідки за №11 виданої Володимирівською ЗОШ - інтернат І-ІІ ступенів від 18.02.2015 року вбачається, що ОСОБА_4 з 27.12.2010 року по 30.08.2014 року навчався у Володимирівській ЗОШ - інтернат І-ІІ ступенів та знаходився на повному державному забезпечені.

Відповідно до довідки за №203 від 16.09.2014 року ОСОБА_4 01.09.2014 року зарахований і навчається у Березнегуватському професійному ліцеї.

З копії видаткового касового ордеру за №20 від 13.08.2014 року та доданої відомості вбачається, що випускнику Володимирівської ЗОШ - інтернат І-ІІ ступенів ОСОБА_4 виплачено грошову допомогу у розмірі 1333 грн. 34 коп.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що при виплаті допомоги ОСОБА_4 Володимирівська ЗОШ - інтернат 1-ІІ ступенів повинна була керуватись вимогами ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а не положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 05 квітня 1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування», оскільки положення цієї Постанови суперечать вимогам вказаного Закону.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

В апеляційній скарзі Володимирівської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області вказується, що при виплаті допомоги школа правомірно керувалася Постановою Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05 квітня 1994 року №226.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Підпунктом 5 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05 квітня 1994 року №226 установлено, що діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, що перебувають під опікою (піклуванням), на період навчання у загальноосвітній школі забезпечуються безплатно шкільною і спортивною формами, обідами, у вищих навчальних закладах і професійних навчально-виховних закладах - обідами і гуртожитком. При працевлаштуванні після закінчення навчального закладу їм виплачується одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів, а також видається одяг і взуття на суму не менш як 16 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За бажанням випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Таким чином, Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено право всіх випускників навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, незалежно від того працевлаштувався випускник чи ні. Стосовно Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226, то нею передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів виключно працевлаштованих випускників.

Отже, Постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 є обмеженою у порівнянні з нормою ч.7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Постанова Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05 квітня 1994 року №226 (яка прийнята до набрання чинності Законом) не діє в частині, яка суперечить Закону, зокрема, в частині, яка обмежує норму Закону про отримання випускниками одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів шляхом її поширення виключно на працевлаштованих випускників.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідачу належало керуватися нормами ч.7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а не Постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05 квітня 1994 року №226.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Володимирівської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Л ОСОБА_1 Суддя: ОСОБА_2 Суддя: ОСОБА_3