Постанова № 49890040, 18.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 62987/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Долинської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехсервіс» до Долинської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Ремтехсервіс» звернулось до суду з позовом до Долинської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.04.2011 року № НОМЕР_1, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 10175,00 грн. за основним платежем та 2344,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, і № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8140,00 грн. за основним платежем та 2035,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що господарські операції позивача з ПП «Універсалбуд» та ПП «Іртас» мали реальний характер, що підтверджується наданими позивачем первинними документами і не спростовані відповідачем. Крім того, представник відповідача не заперечив наявності вищевказаних товарів, які були в подальшому поставлені позивачем ДП «Вигодське лісове господарство». Також суд не взяв до уваги як необґрунтовані посилання відповідача на порушення контрагентами позивача вимог законодавства, їх незнаходження за юридичними адресами, невідповідність податкової звітності цих підприємств податковому та бухгалтерському обліку позивача, оскільки, на думку суду, недотримання вимог чинного законодавства іншими субєктами підприємницької діяльності не може мати негативних наслідків для позивача, не зважаючи на наявність у нього відповідних господарських відносин з даними субєктами.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовну відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що контрагенти позивача ПП «Універсалбуд» та ТзОВ «Іртас» систематично не сплачували податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, які подавали звітність про відсутність господарської діяльності, за юридичною адресою не знаходяться та на момент здійснення правовідносин не мали належного обсягу правоздатності. Також апелянт зазначає, що під час розслідування кримінальних справ відносно посадових осіб ПП «Універсалбуд» та ТзОВ «Іртас» було встановлено, що дані підприємства не здійснювали господарської діяльності. Тому, на думку податкового органу, договори, укладені позивачем з даними підприємствами, є нікчемними, оскільки були вчинені без мети реального настання правових наслідків, а господарські операції між ними мали безтоварний характер.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

01-07.04.2011 року працівники Долинської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ремтехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з ПП «Універсалбуд» та ТзОВ «Іртас» за період з 01.01.2009 року до 04.11.2010 року, за результатами якої складено акт від 14.04.2011 року № 577/231/22170049.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 40700,00 грн. і занижено податок на прибуток приватних підприємства на загальну суму 10175,00 грн., та пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 8140,00 грн. та занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на вказану суму.

На підставі акта перевірки Долинська обєднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області прийняла податкові повідомлення-рішення від 29.04.2011 року № НОМЕР_1, яким ТзОВ «Ремтехсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 10175,00 грн. за основним платежем та застосовано 2344,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, і № НОМЕР_2, яким ТзОВ «Ремтехсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8140,00 грн. за основним платежем та застосовано 2035,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ТзОВ «Ремтехсервіс» стверджує, що у 2010 році як покупець уклав усний договір купівлі-продажу обладнання з ТзОВ «Іртас».

На підтвердження реальності виконання умов цього договору, а саме отримання від ТзОВ «Іртас» товару (катанки та кабеля силового) ТзОВ «Ремтехсервіс» надало суду копії видаткових накладних від 28.04.2010 року № РН-0262 на суму 15072,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2512,00 грн., від 01.06.2010 року № РН-0275 на суму 12297,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2049,00 грн. і від 19.08.2010 року № РН-0704 на суму 12384,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2064,00 грн., податкових накладних від 28.04.2010 року № 0450, від 01.06.2010 року № 1366 і від 19.08.2010 року № 2439 на вказані суми та платіжних доручень від 20.05.2010 року № 26, від 11.06.2010 року № 30, від 08.07.2010 року № 30 і від 19.08.2010 року № 38 про оплату ТзОВ «Іртас» вартості зазначених товарів.

Також ТзОВ «Ремтехсервіс» (покупець) 01.03.2010 року уклало з ПП «Універсалбуд» (постачальник) договір на поставку товару, відповідно якого постачальник зобовязувався поставити, а покупець отримати і оплатити товар у визначені договором строки відповідно до замовлень, відображених у рахунках-фактурах. Поставка товару згідно з умовами договору здійснюється постачальником, вартість поставки включається в ціну товару. Передача товару здійснюється в місті одержувача товару, а фактом отримання товару одержувачем є його підпис, завірений круглою печаткою.

На підтвердження реальності виконання умов цього договору, а саме отримання від ПП «Універсалбуд» товару (візка ходової частини крана б/в, катанки) ТзОВ «Ремтехсервіс» надало суду копії видаткової накладної від 10.03.2010 року № 0072 на суму 9086,82 грн., в тому числі податок на додану вартість 1514,47 грн., податкової накладної від 10.03.2010 року № 0244 на вказану суму та платіжні доручення від 02.04.2010 року № 5 і від 13.04.2010 року № 6 про оплату ПП «Універсалбуд» вартості зазначених товарів.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій це первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні і зведені облікові документи повинні містити обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також обов'язкові реквізити первинних документів це інформація, щодо яких саме товарів надані послуги, та де і коли надавалися послуги. З договорів, додаткових угод та видаткових накладних не можливо встановити, який товар було придбано.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому, згідно з положеннями цих Правил учасниками транспортного процесу є вантажовідправник, вантажоотримувач та перевізник.

А відповідно до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно із змістом наведених норм товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, незалежно від умов договору поставки (купівлі-продажу) щодо сторони договору, яка зобов'язана здійснити доставку товару.

Однак всупереч вимогам наведених норм податкового законодавства та законодавства про транспорт позивач не надав суду товарно-транспортних накладних чи їх копій, які б підтверджували фактичне здійснення поставки ПП «Універсалбуд» та ТзОВ «Іртас» зазначених вище товарів, в зв'язку з чим поставка цих товарів позивачу не може вважатись встановленим фактом.

Також колегія суддів зазначає, що у наданих позивачем видаткових накладних, які описано вище, відсутні відомості про посадову особу чи працівника ТзОВ «Ремтехсервіс», який отримав товарно-матеріальні цінності.

Крім того, колегія суддів враховує, що відсутній договір купівлі-продажу обладнання, укладай між ТзОВ «Ремтехсервіс» та ТзОВ «Іртас», що суперечить вимогам п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Також, як вбачається з актів перевірок ТзОВ «Іртас» та ПП «Універсалбуд», проведених Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова та Державною податковою інспекцією в Личаківському районі м. Львова відповідно, зазначені підприємства, на думку органів державної податкової служби, не мали можливості здійснювати господарських операцій в зв'язку з відсутністю у них майна, інших матеріальних і трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо. Також було встановлено відсутність зазначених підприємств за місцем їх реєстрації.

Також слід зазначити, що із змісту наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що обставиною, з якою даний Закон пов'язує виникнення у платника податку права на податковий кредит, є реальне здійснення операцій з придбання товарів.

Тобто за відсутності факту реального виконання господарської операції відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів, а отже, і заявлятись в подальшому до бюджетного відшкодування.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 року у справі № 21-37а10, в якій зазначено, що неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Крім того, судом встановлено, що відносно посадових осіб ПП «Універсалбуд» та ТзОВ «Іртас» Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Львівській області були порушені кримінальні справи.

Згідно з протоколом від 04.11.2010 року допиту в якості підозрюваної ОСОБА_1, яка згідно з установчими та обліковими документами є керівником та головним бухгалтером ТзОВ «Іртас», остання пояснила, що у 2008-2010 роках вона не була засновником і посадовою особою ТзОВ «Іртас», про дане підприємство їй нічого не відомо, вона не реєструвала і не перереєстровувала цього підприємства, не виробляла свідоцтва платника податку на додану вартість, не відкривала рахунків у банківських установах, не заповнювала і не подавала податкової звітності, не втрачала і нікому не передавала паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, а також не надавала жодних довіреностей на вчинення будь-яких дій від її імені.

А згідно з протоколом допиту ОСОБА_2, який згідно з установчими та обліковими документами є керівником ПП «Універсалбуд», останній пояснив, що з березня 2010 року підприємство не здійснює будь-якої господарської діяльності, оскільки з цього часу він за власним бажанням звільнився з посади директора ПП «Універсалбуд», а документи фінансово-господарської діяльності, статутні документи і печатка втрачені.

Також в ході розслідування даної кримінальної справи було встановлено, що у 2009-2010 роках ОСОБА_2, діючи у співучасті з іншими невстановленими особами, зареєстрували, придбали і використовували ряд підприємств на території Львівської області з ознаками фіктивності з метою покриття незаконної підприємницької діяльності, що виразилась у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей з подальшим наданням їх реально діючим субєктам підприємницької діяльності для незаконного формування ними податкового кредиту та незаконного обороту готівкових і безготівкових коштів.

Колегія суддів враховує, що самі по собі факти порушення і розслідування кримінальних справ відносно посадових осіб ПП «Універсалбуд» та ТзОВ «Іртас», а також несплата ними податкових зобовязань по взаємовідносинах з ТзОВ «Ремтехсервіс», не можуть бути беззаперечним доказом відсутності фактів реального виконання господарських зобовязань між ними.

Разом з тим, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, а саме матеріали податкових перевірок, наявні в матеріалах справи бухгалтерські і податкові документи, матеріали та обставини, зібрані і встановлені слідчими, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що ТзОВ «Ремтехсервіс» всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надало належних і достатніх доказів того, що господарські операції між ним та ПП «Універсалбуд» і ТзОВ «Іртас» мали реальний (товарний) характер, тобто не доведено факту реального отримання позивачем товарів від зазначених підприємств, що в свою чергу позбавляє ТзОВ «Ремтехсервіс» права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

Також колегія суддів вважає, що поставка позивачем ДП «Вигодське лісове господарство» товарів, які за найменуванням та характеристиками відповідають тим, що вказані у зазначених вище накладних і податкових накладних, виписаних ПП «Універсалбуд» та ТзОВ «Іртас», на що посилаються позивач і суд першої інстанції, не є належним та беззаперечним доказом того, що ці товари були придбані ТзОВ «Ремтехсервіс» саме у вказаних підприємств.

Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши зібрані докази та положення зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ «Ремтехсервіс» сформувало валові витрати і податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, з дотриманням вимог законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Долинської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі № 2а-1554/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехсервіс» до Долинської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийО.М. Довгополов

СуддіЛ.Я. Гудим

ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 25.08.2015 року