Ухвала суду № 49889900, 03.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року м. Львів Справа № 876/6040/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибачука А.І.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано - Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 07 травня 2015 року у справі № 338/609/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано - Франківської області про визнання неправомірними дій та зобовязання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано - Франківської області (далі управління), в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку йому пенсії, зобов'язати відповідача зарахувати в пільговому обчисленні (кожен рік роботи за один рік і шість місяців) періоди роботи з 21 квітня 1982 року по 01 січня 1991 року та з 02 січня 1991 року по 14 серпня 1993 року як трудовий стаж, вироблений в місцевостях Крайньої Півночі, а також здійснити перерахунок і виплату йому пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу з березня 2008 року.

Постановою Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 07 травня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління щодо відмови в перерахунку пенсії позивача з зарахуванням до трудового стажу періодів його роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, з 21 квітня 1982 року по 01 січня 1991 року та з 02 січня 1991 року по 14 серпня 1993 року на пільгових умовах та зобовязано відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, з 21 квітня 1982 року по 01 січня 1991 року та з 02 січня 1991 року по 14 серпня 1993 року, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та здійснити перерахунок призначеної пенсії з 04 січня 2015 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що документами, поданими позивачем, не підтверджено його стаж роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а тому рішення про відмову в зарахуванні до пільгового стажу цих періодів роботи позивача є правомірним.

Оскільки особами, які беруть участь у справі, не подано клопотання про розгляд справи за їх участю, суд відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та з 04 січня 2015 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2.

25 березня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його пенсії з врахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні.

Листом відповідача від 01 квітня 2015 року № 1703/03 повідомлено, що розрахунок його пенсії проведено правомірно. Зазначено, що немає законних підстав для зарахування вказаних періодів роботи в пільговому обчисленні, оскільки він працював вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 21 квітня 1982 року по 01 січня 1991 року та з 02 січня 1991 року по 14 серпня 1993 року, без укладення строкового трудового договору на роботу в цій місцевості.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на пільгове обчислення стажу за періоди його роботи з 21 квітня 1982 року по 01 січня 1991 року та з 02 січня 1991 року по 14 серпня 1993 року, оскільки з наданих ним документів видно, що він, працюючи в районах Крайньої Півночі, користувався пільгами, передбаченими указом Президії Верховної ОСОБА_2 України від 10 лютого 1960 року, а висновок відповідача щодо необхідності письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, як обов'язкової умови надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі, є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови ОСОБА_2 Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі Указ від 10 лютого 1960 року) передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в умовах та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави, на умовах укладених ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк більше 5-років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надаються додаткові наступні пільги: зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих місцевостях.

Підпунктом 3 пункту 6 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного ОСОБА_2 Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28, (далі Інструкція) зазначено, що робітникам експедицій, круглорічних партій, нафтових розвідок, відділів, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі надаються пільги, передбачені Указами від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року.

Відповідно до пункту 7 Інструкції трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.

Відповідно до пункту 43 Інструкції кожен рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, з 01 березня 1960 року зараховується за один рік та шість місяців.

Статтею 5 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, яка підписана Україною, встановлено, що її дія розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 3 тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення» від 19 січня 1993 року, дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях» від 26 лютого 1993 року, яким дозволено застосовувати пільгу при обчислення стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору, тим самим на рівні міжнародних угод, укладених між Україною та Росією, встановлено, що на території України гарантується пенсійне забезпечення громадян, які працювали на території Росії в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, і при цьому обов'язково визначено, що обчислення стажу здійснюється незалежно від факту наявності строкового трудового договору.

З огляду на викладене, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Відповідно до постанови ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029, Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області відноситься до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області - до районів Крайньої Півночі.

Відповідно до записів у трудовій книжці, виданій на імя ОСОБА_1 та довідки, виданої Прикарпатським управлінням бурових робіт ПАТ «Укрнафта» від 30 грудня 2014 року № 10-2185 позивач, працюючи в Івано-Франківському управлінні бурових робіт помічником бурильника, бурильником, у період з 21 квітня 1982 року по 01 січня 1991 року та з 02 січня 1991 року по 14 серпня 1993 року направлявся на роботи в місцевості прирівняні до районів Крайньої Півночі Ханти-Мансійського та Ямало-Ненецького автономних округів, що входять до складу Тюменської області.

Відтак, оскільки документами, поданими позивачем повністю підтверджується характер роботи, який дає йому право на призначення пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу (кожен рік роботи за один рік і шість місяців), то посилання відповідача на необхідність подання додаткових документів, є безпідставним.

При цьому наявність письмового трудового договору для підтвердження пільгового обчислення страхового стажу не є обов'язковою умовою для обчислення такого стажу, а альтернативою у виборі між рядом документів, які підтверджують вказаний стаж.

Аналізуючи норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та встановлені на підставі поданих письмових документів обставини справи, суд приходить до переконання, що позивач має право на пільгове обчислення стажу (кожен рік роботи за один рік і шість місяців) за періоди його роботи з 21 квітня 1982 року по 01 січня 1991 року та з 02 січня 1991 року по 14 серпня 1993 року, оскільки з наданих ним документів вбачається той факт, що він, працюючи в районі Крайньої Півночі та в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, користувався пільгами, передбаченими Указом від 10 лютого 1960 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано - Франківської області залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 07 травня 2015 року по справі № 338/609/15-а без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:А.І. Рибачук

СуддіВ.М. Багрій

ОСОБА_3