Ухвала суду № 49889832, 03.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8885/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" 10 лютого 2015 року подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою та в порядку, встановленими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42.

Згідно з вказаним звітом відповідач у 2014 році мав працевлаштувати 53 інваліда, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників у 2014 році складала 1319 особи, проте працевлаштував 35 осіб. Відповідно до звіту, розмір середньої річної заробітної плати на Комунальному підприємстві "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" становить 39 673, 31 грн.

Таким чином, оскільки у відповідача не було створено 18 робочих місця для інвалідів й відповідно їх не працевлаштовано, то утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 714 119, 58 грн. Також на відповідача накладено пеню за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19 995, 36 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ), який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ч. 9 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Пунктом 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Судом першої інстанції встановлено, що комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" подавалися щомісяця звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Деснянського районного центру зайнятості, Дніпровського районного центру зайнятості про наявність 18 вакантних посад для працевлаштування інвалідів.

Тобто, у відповідності до норм чинного законодавства, відповідач створив робочі місця для інвалідів та надавав інформацію до місцевих центрів зайнятості.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідачем було безпідставно відмовлено в працевлаштуванні ОСОБА_3 в 2014 році, виходячи з наступного.

Відповідно до звітів за формою 3-ПН (а.с.26-57) відповідачем було передбачено основні переліки вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва".

Як вбачається з корінця направлення на працевлаштування Деснянського районного центру зайнятості в м. Києві, ОСОБА_3 було направлено на посаду: прибиральник службових приміщень, проте в переліках вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" даної посади не було передбачено.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки роботодавцем було вжито всі необхідні заходи для створення робочих місць та працевлаштування інвалідів, то підстави для застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій, а також стягнення пені за невиконання нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів, передбачених ст.20 Закону № 875-ХІІ, відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 07 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.