Ухвала суду № 49889691, 03.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/3721/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Овсієнко Ю.К. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Файдюк В.В.,

за участю секретаря - Чеботок Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 з 20.01.1995 року проходив військову службу на офіцерських посадах у військових місцевих судах.

Згідно п.5 Указу Президента України №440/2001 від 15.06.2001 призначений на посаду заступника голови Військового суду Чернігівського гарнізону.

Згідно п.1 Указу Президента України №599/2006 від 06.07.2006, Військовий суд Чернігівського гарнізону ліквідований та визначений його правонаступник - Військовий місцевий суд Київського гарнізону, де позивач перебував за штатом на період процедури ліквідації суду.

Наказом заступника Міністра оборони України №106 від 15.06.2007 позивач звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, а наказом голови військового місцевого суду Київського гарнізону №32-к від 22.06.2007 (із змінами згідно наказу №39-к від 23.07.2007 року) - з 23.07.2007 виключений із списків особового складу Військового місцевого суду Київського гарнізону, знятий з усіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до Чернігівського об'єднаного військового комісаріату.

Пенсійний орган на підставі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у 2007 році призначив позивачу пенсію за вислугою років у розмірі 57% грошового забезпечення, що у грошовому обчисленні становить 3218 грн 24 коп. При обчисленні пенсії позивача враховано всі види грошового забезпечення на загальну суму 5646 грн 03 коп., в тому числі посадовий оклад заступника голови Військового суду Чернігівського гарнізону у розмірі 2988 грн.

Змінами до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 01 січня 2013 року збільшено посадовий оклад судді місцевого суду, який відповідно до частини третьої ст.129 вказаного Закону складає десять мінімальних заробітних плат, а частиною шостою статті 129 Закону визначено, що суддям, які обіймають посаду заступника голови суду, виплачується щомісячна доплата у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом №163/03/14-12 від 10.03.2015 повідомило про відсутність законних підстав для здійснення йому перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вважаючи порушенням своїх прав з боку пенсійного органу та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з 01.01.2013 позивач має право на перерахунок пенсії, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести такий перерахунок пенсії позивачу є необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству України.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частиною другою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Слід відмітити, що відбулась фактична зміна заробітної плати судді в тому числі і військового судді, встановленого змінами до спеціального Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з 01.01.2013.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне звернути уваги на те, що частина третя статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не вказує на рішення суб'єкта владних повноважень про зміну видів грошового забезпечення військовослужбовців, як на підставу для перерахунку пенсії, а пов'язує її перерахунок з фактичною зміною видів грошового забезпечення.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що перерахунку підлягають пенсії, призначені відповідно Закону України №2262-ХІІ у зв'язку із зміною розміру хоча б одного із видів грошового забезпечення. А тому, відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії є такою, що порушує охоронювані законом права та інтереси.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24 квітня 2012 року (справа № 21-84а12) та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2015 року (справа №К/800/65477/14).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що статтею 22 Конституції України закріплені права і свободи, які не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Водночас, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Файдюк В.В.