Ухвала суду № 49889510, 03.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3698/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представників позивача: Добровольського А.Л., Плішка Д.В.,

представника першого відповідача - Михайлюк-Філімонової Є.В.,

представника другого відповідача - Богдановської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Комплектсервіс-2017» звернулося у суд з позовом до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.02.2015 №9, від 20.02.2015 №10, від 26.02.2015 №11, від 26.02.2015 №12 та вважати вказані податкові накладні такими, що були зареєстровані протягом операційного дня їх подання в Єдиний реєстр податкових накладних, визнати протиправними дії другого відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатком 5 за січень 2015 року та зобов'язати його прийняти цю податкову декларацію, а також зобов'язати відповідачів відшкодувати моральну шкоду, нанесену протиправними діями, у вигляді письмових вибачень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року адміністративний позов задоволено в частині усіх вимог позивача, крім відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись із постановою суду, перший відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідачів не було законних підстав для не реєстрації податкових накладних, поданих позивачем в електронному вигляді, в Єдиному реєстрі, а також у неприйнятті його податкової декларації з податку на додану вартість.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів не переглядає судове рішення в межах вимоги позивача, залишеною без задоволення.

Колегією суддів установлено, що 13 березня 2014 року між позивачем та Держаною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, укладено договір про визнання електронних документів №060320131.

Як убачається із матеріалів справи, 16 лютого 2015 року позивачем засобами електронного зв'язку подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року з додатком 5 до неї, а 27 лютого 2015 року - тим же способом, з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, подавались податкові накладні від 17.02.2015 №9, від 20.02.2015 №10, від 26.02.2015 №11, від 26.02.2015 №12 та 16.02.2015. Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи квитанціями (№1).

Однак, зі змісту згаданих квитанцій вбачається, що подані позивачем документи не прийняті контролюючим органом з підстав заборони прийому звітності по електронній пошті, встановленій для позивача у зв'язку з тим, що «можливо» відсутній договір з ДФСУ.

Не погоджуючись із правомірністю неприйняття його податкової звітності та податкових накладних, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України до обов'язків платника податку відноситься подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларацій, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомлення контролюючих органів про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.

Вимоги щодо складання податкової декларації та її подання до податкового органу, визначені в Главі 2 Розділу ІІ Податкового кодексу України (статті 46 - 51).

Згідно пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.3 статті 48 цього Кодексу визначено обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація. До таких, зокрема, відноситься місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, підставою для відмови у прийнятті (невизнанні податковою звітністю) податкової декларації може бути виключно відсутність у такій обов'язкових реквізитів чи їх недостовірність.

Норми пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачають, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, підставою для неприйняття податкових накладних є порушення вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Цією нормою також визначено обов'язкові реквізити податкової накладної. Так, у податкові накладні, зокрема, має зазначатись місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Положеннями пунктів 8 - 10 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, визначено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Отже, чинним податковим законодавством не передбачено такої підстави для відмови у прийнятті податкової декларації та податкових накладних, надісланих засобами електронного зв'язку, як можлива відсутність договору з ДФСУ.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем та контролюючим органом укладено договір про визнання електронних документів. Доказів його розірвання чи припинення дії матеріали справи не містять.

Колегія суддів не враховує посилання апелянта на недостовірність відомостей, зазначених у вказаних податкових накладних та податковій декларації в частині місцезнаходження платника податків, позаяк відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У вищевказаних податкових накладних та податковій декларації позивачем зазначено, що його місцезнаходження (податкова адреса): 03186, м. Київ, вул. А. Антонова, будинок 5, літера Б, кімната 701-1, що відповідає відомостям, наявним на час подання зазначених документів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Матеріали справи свідчать про те, що відомості зазначеного Реєстру у січні та лютому 2015 року підтверджувались позивачем у встановленому законом порядку.

До того ж, у матеріалах справи міститься договір суборенди від 01.05.2014, укладений між позивачем, як суборендарем, та ТОВ «Тропікал Парк», як орендарем, щодо отримання позивачем у тимчасове платне користування до квітня 2015 року приміщення, яке знаходиться на 7 поверсі, к. 701, 701-1 будинку по вулиці А. Антонова, 5, літ. Б в м. Києві, загальною площею 41,50 кв. м.

Таким чином, адреса, зазначена позивачем в податкових накладних та податковій декларації, відповідає інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а можливість фактичного місцезнаходження юридичної особи позивача за цією адресою підтверджується вищевказаним договором суборенди.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на недостовірність відомостей щодо місцезнаходження позивача, адже доказів, на підставі яких контролюючим органом був встановлений факт його відсутності за податковою адресою, та само як і доказів на підтвердження проведення відповідних заходів по встановленню місцезнаходження платника податків відповідачами суду не надано.

Посилання на те, що ОСОБА_2, від імені якого укладено договір, подано спірні податкові накладні й податкову декларацію, а також підписано позов до суду, під час досудового розслідування кримінального провадження №32014100090000066 від 06.02.2014 (за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 та ч. 1 ст. 368 КК України) заперечував свою причетність до господарської діяльності ТОВ «Комплектсервіс-2017», а також підписання будь-яких документів, колегією суддів відхиляються, адже вони не підтверджуються документально.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках досудового розслідування кримінальної справи повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Тому, належним доказом стверджуваних апелянтом обставин, відповідно до частини 4 статті 70 КАС України, може бути лише вирок суду у кримінальні справі, який набрав законної сили, в якому встановлено відповідні факти.

Колегія суддів зазначає, що станом на час спірних правовідносин та на день звернення до адміністративного суду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про те, що керівником ТОВ «Комплектсервіс-2017» являється ОСОБА_2, а в матеріалах справи наявні копія протоколу загальних зборів учасників цього товариства, в ході яких прийнято рішення про призначення цієї особи директором, а також копія наказу про його призначення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, і у суду відсутні підстави для висновків про допущення місцевим судом порушень норм процесуального чи матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що відповідачами безпідставно та необґрунтовано не було прийнято податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за січень 2015 року з додатком 5 до неї, а також податкові накладні від 17.02.2015 №9, від 20.02.2015 №10, від 26.02.2015 №11, від 26.02.2015 №12 та 16.02.2015, що свідчить про наявність підстав для поновлення порушених прав платника податків шляхом часткового задоволення позову.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 07 вересня 2015 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.