Ухвала суду № 49889442, 04.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 826/5617/14

Суддя доповідач Губська О.А.

У Х В А Л А

04 вересня 2015 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Губська О.А., перевіривши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лесор Груп» про роз’яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лесор Груп» до Національного банку України про визнання незаконним і нечинним нормативно-правового акта в частині, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до Національного банку України, в якому просив суд визнати незаконним та нечинним абзац 5 пункту 1.14 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України №368 від 28.08.2001 р., відповідно до якого більш сприятливими умовами визнається продаж інсайдеру активу за вартістю, що є значно нижчою, ніж: та, яку банк отримав би від продажу такого активу не інсайдеру.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

У липні 2015 року позивачем подано заяву про роз'яснення названої постанови суду першої інстанції, мотивовану незрозумілістю судового рішення в частині моменту у часі, з якого абзац 5 пункту 1.14 розділу VI Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ №368 від 28.08.2001, є незаконним та нечинним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року заяву задоволено, Товариству з обмеженою відповідальністю «Лессор Груп» роз’яснено, що абзац 5 пункту 1.14 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України №368 від 28.08.2001 є незаконним та нечинним з моменту його прийняття.

Не погоджуючись з таким рішенням, Публічне акціонерного товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в якості особи, прав і обов’язків якої стосується рішення суду, подало апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року, в якій просить її скасувати та постановити нову – про відмову у задоволенні заяви.

Згідно з частиною 2 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі зокрема у випадку, якщо справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, зокрема, у тому випадку, якщо її подано особою, яка у відповідності до статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України не наділена правом апеляційного оскарження.

За правилами частини 1 статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

За визначенням частини 1 статті 47, частини 1 статті 62 Кодексу адміністративного судочинства України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Учасниками адміністративного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі (інші учасники адміністративного процесу), є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач.

Таким чином, буквальне тлумачення наведених вище норм Глави 5 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку, що товариство не відноситься до кола учасників адміністративного процесу у даній справі №826/5617/14, тобто не є особою, яка бере у ній участь.

За змістом положень частини 1 статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України правом на апеляційне оскарження судового рішення наділена й особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов’язки.

З цього приводу, суд вважає за необхідне акцентувати увагу, що особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб, або істотно утруднюють реалізацію свобод та ущемляють їхні інтереси.

Тому, за загальним правилом, на яке звернув увагу в тому числі Вищий адміністративний суд України у своєму узагальненні судової практики застосування апеляційними адміністративними судами впродовж 2013 ? першого півріччя 2014 років положень глави 1 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України, у цих осіб відсутні правові підстави для апеляційного оскарження ухвал суду (оскільки ухвалами не вирішуються питання про спірні права та обов’язки), а також оскарження постанов суду, які в майбутньому лише можуть вплинути на права та обов’язки осіб, які не залучались до справи.

В даному випадку, адміністративна справа № 826/5617/14 вирішена по суті заявлених позовних вимог постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року, якою адміністративний позов задоволено повністю.

Предметом оскарження, наразі, є ухвала про роз’яснення названого судового рішення.

Суд звертає увагу, що підстави для роз’яснення рішення суду визначені статтею 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана норма визначає, що таке роз'яснення, за своєю суттю, є одним із способів усунення недоліків судового рішення, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, тобто вирішуючи питання про роз’яснення рішення, суд позбавлений можливості змінювати його по суті.

За таких обставин, враховуючи, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2014 року у справі № 826/5617/14 набрала законної сили, водночас оскаржувана ухвала про його роз’яснення не вирішує питання про спірні права та обов’язки, тому, на думку суду, у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як особи, яка в розумінні положень КАС України не відноситься до осіб, які беруть участь у справі (учасників адміністративного процесу) відсутні правові підстави для апеляційного оскарження даної ухвали.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Керуючись ст.ст. 186, 189, 212 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В :

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лесор Груп» про роз’яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лесор Груп» до Національного банку України про визнання незаконним і нечинним нормативно-правового акта в частині – відмовити.

Повернути апелянту матеріали апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Губська