Постанова № 49888118, 03.09.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року м.Чернігів Справа № 825/2785/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаряСугакової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського міського центру зайнятості до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання бездіяльність неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

21.08.2015 Чернігівський міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1В.) про:

визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 по примусовому виконанню виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду №2а/2570/1149/2012 від 23.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернігівського міського центру зайнятості 2 159,95 грн.;

визнання неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві по примусовому виконанню виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду №2а/2570/1149/2012 від 23.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернігівського міського центру зайнятості 2 159,95 грн.;

зобовязання відповідача виконати в повному обсязі виконавчий лист Чернігівського окружного адміністративного суду №2а/2570/1149/2012 від 23.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернігівського міського центру зайнятості 2 159,95 грн., в тому числі шляхом звернення стягнення на заробітну плату боржника.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що до цього часу державним виконавцем не вжито відповідних заходів примусового виконання рішень визначених законом, а утримання боргу із заробітної плати боржника за місцем роботи не проводиться, чим порушено гарантії прав позивача.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав суду заяву в якій просив розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Причини неявку суду не повідомив.

Третя особа в судове засідання також не зявилась, надала суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23.05.2012 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №2а/2570/1149/2012 про стягнення на користь Чернігівського міського центру зайнятості з ОСОБА_1 незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 2 159,95 грн. Постановою про закінчення виконавчого провадження від 29.09.2014, державним виконавцем Центрального ВДВС державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_3 при примусовому виконанні виконавчого листа по справі №2а/2570/1149/2012 було встановлено, що боржник працює у ТОВ «Делівері» за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2. Виконавче провадження з примусового виконання було закрите, а виконавчий лист у відповідності до п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» направлено за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Так, 03.11.2014, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4, на підставі заяви від 30.10.2014 про примусове виконання, було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа по справі №2а/2570/1149/2012. Позивачем, 11.03.2015 було сформовано запит про надання інформації та копії постанов. Проте, не отримавши відповіді на даний запит, 30.06.2015 Чернігівський міський центр зайнятості звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві з приводу примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, та не отримавши відповіді звернувся до суду.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено що завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження, тобто сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ст.2 Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, а примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.

Пунктом 10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.11 Закону державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 1 с.25 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строк встановлений ч.2 ст.25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч.2 ст.30 Закону державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови.

Проте ОСОБА_1 надано суду докази, на підтвердження звернення стягнення на її заробітну плату, що підтверджується постановою про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 07.11.2014 та відповідними платіжними дорученнями (а.с. 24-26).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд звертає увагу, що основні принципи звернення стягнення на заробітну плату пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначені главою 6 Закону України «Про виконавче провадження». Статтями 68, 69, 70 Закону передбачені умови звернення на заробітну плату, відрахування з неї та розміри таких відрахувань. Державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.

В даній постанові зазначено, що утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику ОСОБА_1 після відрахування податків, провадяться у розмірі 20% до погашення боргу, що складає 2 424,06 грн., з яких борг 2 159,95 грн., виконавчий збір 215,99 грн, витрати повязані з організацією та проведенням виконавчих дій 48,12 грн.

Отже, зважаючи на встановлені обставини в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Соловйова Віталія Васильовича та Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві задоволенню не підлягають, з огляду на те, що вони вчинені в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Надану позивачем довідку, про залишок заборгованості ОСОБА_1 яка підлягає стягненню згідно з постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.04.2012 у справі №2а/2570/1149/2012 суд до уваги не приймає, оскільки в постанові про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 07.11.2014 вказано, що утримані кошти із заробітку акумулюються на Депозитному рахунку відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління Юстиції в м. Києві.

Щодо позовної вимоги про зобовязання Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві виконати в повному обсязі виконавчий лист Чернігівського окружного адміністративного суду №№2а/2570/1149/2012 від 23.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернігівського міського центру зайнятості 2 159,95 грн., в тому числі шляхом звернення стягнення на заробітну плату боржника, суд зазначає, що звернення позивача з даною вимогою, є передчасним, оскільки як встановлено, та підтверджено належними та допустимими доказами, виконання виконавчого документа по справі №2а/2570/1149/2012 від 23.05.2012 ще не закінчено, а отже дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 41,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк