Постанова № 49882924, 01.09.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року м.Житомир справа № 806/2494/15

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернова Г.В.,

секретар судового засідання Халімончук С.С.,

за участю: представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.06.2015 №0004932202, №0004942202,

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить визнати частково нечинними податкові повідомлення-рішення від 18.06.2015 №0004932202 та №0004942202, винесені Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області було проведено перевірку Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. Висновками акту перевірки від 05.06.2015 встановлено, зокрема: завищення від'ємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік в сумі 1976360 грн та заниження податку на додану вартість на загальну суму 395272 грн (в тому числі за липень 2013 року в сумі 209673 грн, за серпень 2013 року в сумі 109999 грн) в частині придбання пустоутворювачів за даний період від Коростенського УВП УТОС. Підставами для таких висновків стали акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 11.11.2013 № 329/173/НОМЕР_1 про результати звірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального непідтвердження господарських відносин з Коростенським УВП УТОС за період з 01.07.2013 по 30.07.2013 та акт від 12.11.2013 № 330/173/НОМЕР_1 про результати звірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального непідтвердження господарських відносин з Коростенським УВП УТОС за період з 01.08.2013 по 30.08.2013, а отже нереальність проведених операцій з його контрагентами, в тому числі Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал". 18 червня 2015 року податковим органом винесено податкові рішення №0004932202 та №0004942202, в яких відображено зазначені порушення. Однак вони є неправомірними, а висновки акту необгрунтованими, оскільки господарські операції, проведені з контрагентом КоростенськеУВП УТОС підтверджені належними первинними документами, а акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть свідчити про порушення податкового законодавства позивачем, оскільки в податковому праві діє принцип індивідуальної відповідальності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з підстав, заявлених у ньому, просив його задовольнити.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 05.06.2015 № 548/22-01/00282406 (а.с.27-59).

Висновком акту перевірки встановлено порушення (а.с.58):

1) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 395272 грн, в тому числі за липень 2013 року в сумі 209673 грн, за серпень 2013 року в сумі 109999 грн, за лютий 2014 року в сумі 30235 грн, за березень 2014 року в сумі 12160 грн за вересень 2014 року в сумі 15038 грн, за листопад 2014 року в сумі 18167 грн;

2) пп.138.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого за 2014 рік завищено від'ємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток в сумі 1976360 грн.

На підставі таких висновків, 18.06.2015 Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0004932202, яким ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 1976360 грн. (а.с.25), яке частково оскаржується позивачем на суму 1598360 грн;

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 395272 грн основного платежу та 197636 грн штрафних (фінансових) санкцій (а.с.26), яке частково оскаржується позивачем на суму 319672 грн основного платежу та 159836 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно дослідженого акту перевірки, вказані порушення в частині оскарження виникли за рахунок наступного.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за 2013 рік встановлено його завищення за липень 2013 року в сумі 209673 грн, за серпень 2013 року в сумі 109999 грн, а всього за 2 місяці в сумі 319672 грн, що виникло по господарським взаємовідносинам із Коростенським УВП УТОС щодо придбання у останнього на оспорювану суму пустотоутворювачів типу ПЗШ-1. Завищення виникло внаслідок відсутності реальності господарських відносин Коростенського УВП УТОС з ФОП ОСОБА_1, у якого УТОС придбало матеріали для виготовлення пустотоутворювачів, що підтверджується: актом ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 11.11.2013 № 329/173/НОМЕР_1 про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального непідтвердження господарських відносин з Коростенським УВП УТОС за період з 01.07.2013 по 30.07.2013; актом від 12.11.2013 № 330/173/НОМЕР_1 про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального непідтвердження господарських відносин з Коростенським УВП УТОС за період з 01.08.2013 по 30.08.2013. Оскільки неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій Коростенського УВП УТОС з ФОП ОСОБА_1, податкові накладні виписані в подальшому покупцю ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" складені та видані з порушенням податкового законодавства та не можуть вважатися належним доказом правомірності формування ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" податкового кредиту.

Як встановлено судом, загальна вартість пустотоутворювачів, поставлених Коростенським УВП УТОС позивачу за липень та серпень 2013 року, яка відповідно входила до складу валових витрат становила 1598360 грн (319672 грн ПДВ х 100% / 20%).

Суд не погоджується з даними висновками з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (норми кодексу у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В контексті вищевказаного роз`яснення, суд відзначає, що реальність проведених операцій позивача з його контрагентом Коростенське УВП УТОС за липень та серпень 2013 року підтверджується наступними документами (т.1 а.с.74-250 т.2 а.с.1-30):

- укладеним договором поставки товару - пластмасового пустотоутворювача типу ПЗШ з шайбою ШЗП (покупець - ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал", постачальник - Коростенське УВП УТОС) № 13/005 від 28.01.2015 та специфікацією до нього;

- податковими накладними з придбання ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" пластмасового пустотоутворювача типу ПЗШ з шайбою ШЗП №№ 721,719,720,723, 724,725,738,739,740,744,745,746,751,752,753,756,757,758,764,765,766,771,772,773,779,780, 786,787,788,793,794,795,804,805,806,813,814,815,819,820,821,824,825,826,823,829,831,832, 836, 837, 838 за липень 2013 року на загальну суму ПДВ 370330,64 грн; №№ 854,855,856,880,881,882,890,891,892,899,900,901,903,904,905 за серпень 2013 року на загальну суму ПДВ 109999,20 грн та відповідними видатковими накладними Коростенського УВП УТОС за липень та серпень 2013 року;

- прибутковими ордерами №№ 7-18, 33-35, 41-43, 50-52, 62-64, 66-67, 75-77, 92-94, 101-103, 112-114, 126-128, 137-139, 144-146, 151-153 за липень 2013 року; №№ 12-14, 26-31, 35-37, 39-41 за серпень 2013 року;

- рахунками фактурами: № 233, № 247, № 260, № 267, №278, № 303, № 304, № 314, № 335;

- подорожніми листами за липень та серпень 2013 року, якими підтверджено транспортування автомобілем позивача САЗ-3507 пластмасового пустотоутворювача типу ПЗШ з шайбою ШЗП;

- платіжними дорученнями, що підтверджують оплату товару - пластмасового пустотоутворювача типу ПЗШ з шайбою ШЗП на користь Коростенського УВП УТОС №№ 393,359,416,420,465,448,473,509,558 на суму ПДВ 289812,34 грн за липень 2013 року та №№578,683,701,738,761,780 на суму ПДВ 249999,99 грн за серпень 2013 року;

- журналом виданих довіреностей на придбання ТМЦ від Коростенського УВП УТОС (т.1 а.с.70-73);

- матеріальними звітами позивача по витратах матеріалів, якими підтверджується списання пустотоутворювачів у виробництво залізобетонних шпал протягом лютого-березня 2014 року (т.2 а.с.32-36);

- накладними вимогами на відпуск у виробництво форми М-11, згідно яких здійснювався облік руху пустотоутворювачів між підрозділами позивача; паспортами якості товару- пустотоутворювачів; актами вхідного контролю на пустотоутворювачі (т.2 а.с.38-82).

В подальшому зазначені пустотоутворювачі були використані ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" для виробництва шпал залізобетонних попередньо напружених типу Ш1-3, що підтверджується наступним:

- довідкою АБ № 734600 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якої вбачається, що основним видом діяльності ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" є виготовлення виробів із бетону для будівництва (т.1 а.с.24);

- вимогами на відпуск пустотоутворювачів у виробництво;

- матеріальними звітами позивача по витратах матеріалів, в частині використання пустотоутворювачів для комплектації залізобетонних шпал (т.2 а.с.32-36);

-регістрами бухгалтерського обліку по оприбуткуванню та витрачанню пустотоутворювачів на виробництво шпал картки рахунку 201 "Сировина і матеріали" (т.1 а.с.67-69);

- технічними умовами на шпали залізобетонні попередньо напружені типу Ш1-3 для залізничної колії 1520 мм із застосуванням пустотоутворювачів з П-подібною шайбою (т.2 а.с.37-38).

Крім того, в самому акті перевірки зазначено, що вказані пустотоутворювачі типу ПЗШ-1 з шайбок використані при виробництві шпал, які було реалізовано підприємством у 2014 році, тобто сама їхня вартість приймала участь в податковому обліку по податку на прибуток (у складі валових витрат) (а.с.40), що підтверджує факт правомірності формування податкового кредиту в сумі 319 672 грн та відповідно валових витрат в сумі 1598360 грн.

Таким чином, з дослідженого чітко вбачається послідовний ланцюг придбання товарів позивачем у Коростенського УВП УТОС та в подальшому їх використання у власному виробництві.

Необхідно зазначити, що надані суду податкові накладні, які відповідно до п.201.10 ПК України є єдиною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10), були видані позивачу в період липня, серпня 2013 року, а відтак надавали право на формування відповідного податкового кредиту в сумі 319672 грн. Крім того, їх юридична дійсність, а також інших досліджених в судовому засіданні первинних документів по вищезазначеним господарським операціям контролюючим органом не оспорюється.

Що стосується відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товару, на що посилається відповідач як на підтвердження порушення товариством при формуванні витрат з податку на прибуток, то вказане спростовується дослідженими подорожніми листами.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про реальність та товарність господарських операцій між Коростенським УВП УТОС та ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" на підставі належним чином складених первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції, а відтак правомірність задекларованого податкового кредиту в сумі 319672 грн та відсутність завищення витрат в сумі 1598360 грн за досліджений період.

Безпідставним є також обґрунтування відповідачем відсутності права на формування податкового кредиту, а також неправомірності задекларованих витрат ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" в сумі 1598360 грн у зв'язку з наявністю акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 11.11.2013 № 329/173/НОМЕР_1 про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального непідтвердження господарських відносин з Коростенським УВП УТОС за період з 01.07.2013 по 30.07.2013 та акту від 12.11.2013 № 330/173/НОМЕР_1 про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального непідтвердження господарських відносин з Коростенським УВП УТОС за період з 01.08.2013 по 30.08.2013, якими не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ФОП ОСОБА_1 та Коростенським УВП УТОС, оскільки в податковому законодавстві діє принцип індивідуальної відповідальності кожного платника податків за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Така ж позиція висловлена і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", згідно якої, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

З огляду на вищевикладене, не можна по факту можливих порушень з боку контрагента Коростенського УВП УТОС - ФОП ОСОБА_1 перекладати на ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" відповідальність за його дії, тим самим ставлячи позивача в ряд порушників податкового законодавства.

При цьому суд наголошує на тому, що висновки перевіряючого органу стосовно встановлених порушень ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" фактично базуються на висновках вищезазначених актів ДПІ від 11.11.2013 № 329/173/НОМЕР_1 та від 12.11.2013 № 330/173/НОМЕР_1, що відповідно до зазначеного принципу індивідуальної податкової відповідальності, є неприпустимим, в свою чергу податковим органом не було надано належної оцінки наданих до перевірки первинних документів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст.70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення оспорюваних податкових повідомлень - рішень №0004932202 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 1598360 грн та № НОМЕР_2 в частині збільшення податку на додану вартість на суму 319672 грн основного платежу та 159836 грн штрафних (фінансових) санкцій, а відтак вони у зазначених частинах є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 976 грн.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ № НОМЕР_3 від 18.06.2015року про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в частині нарахування 1598360 грн.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ № НОМЕР_2 від 18.06.2015року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині нарахування 479508грн., в тому числі: основного платежу-319672грн. та фінансових санкцій-159836грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" сплачений судовий збір в розмірі 976грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 07 вересня 2015 р.