Рішення № 49874673, 06.02.2012, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2-2807/11

пр. № 2/2608/348/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 року

Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючої судді : Т.О. Величко

при секретарі: М.І. Денисюк

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ПАТ «Страхова компанія «Уніка»до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд ,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Страхова компанія «Уніка»звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, посилаючись на те, що є правонаступником ЗАТ «СК «Кредо-Класік», що 10.03.2010 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №030117\4007\0000002, згідно якого застраховано майнові інтереси страхувальника пов»язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Сеат Леон» д.н.з.НОМЕР_1. Позивач зазначав, що згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від10.06.2010 року встановлено, що відповідач керуючи транспортним засобом «БМВ 737»д.н.з.46363КВ під час вибору швидкості, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Суд встановив, що відповідач діяв у стані крайньої необхідності та постановив провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності закрити у порядку п.4 ч.1 ст. 246КУпАП. Позивач зазначав, що ОСОБА_3 власнику транспортного засобу внаслідок вказаного ДТП було завдано матеріальну шкоду у розмірі 15125,20 грн.,згідно Звіту №6773 від 18.05.2010 року вартість матеріального збитку завдана власнику автомобілем НОМЕР_2 16650 грн. Позивач зазначав,що на виконання умов договір добровільного комплексного страхування на транспорті №030117\4007\0000002, ОСОБА_3 позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 15125,20 грн, а тому керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування»ст. 993ЦК України просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просив суд позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просив у задоволенні позову відмовити, не вважав себе винною особою в ДТП, що мало місце 04.05.2010 року, зазначав, що діяв у стані крайньої необхідності і не має відповідати за позовом.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази долучені в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову встановив наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та володільцем транспортного засобу та ОСОБА_3 укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №030117\4007\0000002, згідно якого застраховано майнові інтереси страхувальника пов»язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Сеат Леон»д.н.з.НОМЕР_1 ( а.с.3-4).

Судом встановлено,що згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 10.06.2010 року( а.с.10-11) встановлено, що відповідач керуючи транспортним засобом «БМВ 737»д.н.з.46363КВ під час вибору швидкості, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Суд встановив, що відповідач діяв у стані крайньої необхідності та постановив провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності закрити у порядку п.4 ч.1 ст. 247КУпАП, до вказаних обставин суд застосовує вимоги ч.4 ст.61ЦПК України.

Судом встановлено, що згідно ОСОБА_4 (а.с.5) ОСОБА_3 власнику транспортного засобу внаслідок вказаного ДТП було завдано матеріальну шкоду у розмірі 15125,20 грн..

Судом встановлено, що згідно Звіту №6773 від 18.05.2010 року вартість матеріального збитку завдана власнику автомобілем НОМЕР_2 16650 грн ( а.с.12-26).

Судом встановлено,що на виконання умов договір добровільного комплексного страхування на транспорті №030117\4007\0000002, ОСОБА_3 позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 11709,70 грн, ( а.с.29).

Суд не погоджується із твердженнями позивача про виплату ОСОБА_3 частини страхового відшкодування у розмірі 3415,50 грн., оскільки, яка вбачається із довідки та платіжного доручення (а.с.132-133) відсутній реквізити призначення платежу, як страхове відшкодування по договору договір добровільного комплексного страхування на транспорті №030117\4007\0000002, перераховано АППБ «Аваль» отримувач ПРАТ «СК «Уніка», а не СПД «ОСОБА_5, як зазначено у платіжному дорученні ( а.с.29),а також платіжне доручення не засвідчене банківською установою в установленому законом порядку, з урахуванням рахунку (а.с.27) СПД «ОСОБА_5В.»про види ремонтних робіт на загальну суму 15700 грн., з ПДВ. А також до суду не подано докази про отримання ОСОБА_3 на виконання договору договір добровільного комплексного страхування на транспорті №030117\4007\0000002, або які перераховані ПРАТ «СК «Уніка на адресу СПД «ОСОБА_5В, як страхове відшкодування ОСОБА_3 на виконання вказаного Договору.

Судом встановлено, що згідно висновку №0412 від 23.08.2011 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_3 та додатків до нього в результаті його пошкодження в ДТП склала 15553,63 грн.( а.с.106-119)

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, завдала шкоди діяльністю, щодо його використання, зберігання або утримання, зобов»язана відшкодувати її на загальних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1171 ЦК України шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла. Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необхідності, суд може покласти обов'язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

Як вбачається із протоколу огляду транспортного засобу ( а.с.65-65) працівниками ДАІ при огляді автомобіля «БМВ 737»д.н.з.46363КВ встановлено, що стан гальмівної системи «робочий стан»несправність працівниками ДАІ не встановлена, та не підтверджені іншими доказами, поданими відповідачем в заперечення проти позову, що гальмівна система автомобіля «БМВ 737»д.н.з.46363КВ під час ДТП 05.05.2010 року була ушкоджена внаслідок розриву гальмівного шлангу та витоку гальмівної рідини, а також судом не встановлено, осіб в інтересах якої ОСОБА_2, діяв та завдав шкоду. Судом також встановлено, що Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.06.2010 року (а.с.10-11) встановлено, що відповідач керуючи транспортним засобом «БМВ 737»д.н.з.46363КВ під час вибору швидкості, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Суд встановив, з пояснень ОСОБА_2, що відповідач діяв у стані крайньої необхідності та постановив провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності закрити у порядку п.4 ч.1 ст. 247КУпАП, а тому суд робить висновок, що вина відповідача ОСОБА_2 доведена, оскільки провадження у справі не закрито з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.247КУпАП, а тому суд не погоджується із твердженнями відповідача, що цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), та має відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (11709,70х171,26( суд витрати):15125,20грн.=132,59грн., що підтверджено квитанціями ( а.с.41-42).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 993, 1166, 1171, 1187,1191 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер не відомий, місце роботи не відоме, на ПАТ «Страхова компанія «Уніка»( м. Київ вул. Рейтарська,37 код ЄДРПОУ 20033533) страхове відшкодування у порядку регресу у розмірі 11 709 (одинадцять тисяч сімсот дев»ять) грн.70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер не відомий, місце роботи не відоме, на ПАТ «Страхова компанія «Уніка»( м. Київ вул. Рейтарська,37 код ЄДРПОУ 20033533) судові витрати пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог у розмірі 132 (сто сімдесят одна) грн.59 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з часу його проголошення, у разі відсутності осіб, протягом десяти днів з часу отримання копії рішення суду.

Суддя Т.О. Величко