Ухвала суду № 49873028, 01.09.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15193/15-ц

провадження № 2/753/7149/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачем і відповідачем, згідно зі ст. 30 ЦПК України, можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно зі ст. 1 ГПК України , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Правова позиція у аналогічних справах, викладена Верховним Судом України у постанові № 6-467цс15 від 01.07.2015року, відповідно до якої згідно зі ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини другої статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на вся правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Із позовної заяви і доданих до неї документів вбачається, що позивач і відповідач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»є юридичними особами, спір між вказаними особами виник щодо порушення вказаним відповідачем майнового права позивача на отримання страхового відшкодування в розмірі 5 181, 04 грн.

Спір між позивачем і відповідачем, ОСОБА_2 виник в порядку відшкодування франшизи.

Отже, предмети і підстави позовних вимог до кожного з відповідачів не є спільними, що не допускає їх об'єднання в одне провадження.

У відповідності з п.1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди, оскільки дана вимога не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Що стосується позовних вимог позивача до ОСОБА_2, то слід зазначити, що відповідно до ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в м. Києві, відповідач, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Оболонського району м. Києва.

Виходячи із загальних правил підсудності, встановлених ст. 109 ЦПК України, дана справа не підсудна Дарницькому районному суду м. Києва.

Згідно ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом з заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що за таких обставин необхідно повернути позовну заяву позивачеві, Приватному акціонерному товариству «ПРОСТО-страхування».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

1.Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди.

2.Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди- повернути позивачу для подання до належного суду.

3.Відділенню Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва, Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві повернути Приватному акціонерному товариству «ПРОСТО-страхування»(код ЄДРПОУ 24745673) судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок, який було сплачено згідно платіжного доручення № 11954 від 05.08.2015 року.

Ухвала може бути оскаржена лише в частині підсудності шляхом подачі до Апеляційного суду м. Києва апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання її копії через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА