Рішення № 49867459, 01.09.2015, Харківський районний суд Харківської області

01.09.15

Справа № 635/2311/15-ц

Провадження по справі № 2/635/1505/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Савченка Д.М.,

при секретарі судового засідання Журавльовій Є.А.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів у звязку з невиконанням зобовязань, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу за невиконання зобовязань 328 739 гривень (еквівалент 14200 доларів США), з яких 3% щорічних за 2 роки 19 724 грн., індекс інфляції 81 856 грн., моральна шкода 50000 грн., судовий збір 3776 грн., загальна сума 484095 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що в липні 2012 року на інтернет-сайті «Автобазар» розмістив оголошення про продаж належного йому автомобіля марки RENAULT моделі MAGNUM, 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) VF611GTA0E0013350, тип сідловий тягач-Е, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1. На обяву відгукнувся відповідач, поцікавився вартістю автомобіля. Автомобіль відповідач оглядав дуже ретельно, зауважень щодо якості автомобіля не було. Ціна автомобіля еквівалентна 21000 доларів США його влаштувала. Мотивуючи тим, що всієї суми одразу не має, відповідач просив розстрочити суму виплати на шість місяців. Для позивача цей варіант не був вигідним, але покупець його умовив, запевняв, що він йому вкрай необхідний для здійснення підприємницької діяльності, якою він займається, показав приватний готель і кафе, які належать його родині, запевнив позивача в своїй сплатоспроможності і порядності.

13 липня 2012 року приватним нотаріусом посвідчено довіреність з правом керування, експлуатації, проходження техогляду, ремонту, отримання реєстраційних документів на імя ОСОБА_3 та ОСОБА_5, з яким покупець планував експлуатувати автомобіль. ОСОБА_3 видав позивачеві розписку, якою зобовязався до 31 грудня 2012 року виплатити и повному обсязі еквівалент 21000 доларів США. Після повного розрахунку сторони повинні були укласти договір купівлі-продажу. До кінця 2012 року покупець сплатив позивачеві лише 11 200 грн.

Відповідно до існуючого на час розрахунку курсу долару загальна сума сплати - еквівалент 6800 доларів США, сума боргу еквівалент - 14200 доларів США.

Таким чином, борг відповідача складає: 328739 грн. (еквівалент 14 200 доларів США), курс долару - 23,15 грн., 3% щорічних 9 862,17 х 2 роки = 19 724грн., індекс інфляції - 81856 грн. (328739 х 124,9: 100 - 328739), всього 430 319 грн.

Крім того, діями відповідача позивачеві завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 50000 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснивши, що через оголошення в інтернеті познайомився з позивачем, який продавав автомобіль ОСОБА_6, домовились на розстрочку до кінця року. В першому ж рейсі почались проблеми з автомобілем (двигуном, редуктором, була поламана рама на автомобілі та причепі), тому девять місяців машина не працювала, оскільки була на ремонті. Він пропонував позивачеві повернути автомобіль, але той відмовився.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини.

Згідно з листом УДАЇ ГУМВС України в Харківській області від 17.07.2015 року (а.с.47), на підставі свідоцтва від 21.12.2011 року позивач є власником автомобіля ОСОБА_6, 1999 р.в., д/н НОМЕР_2.

13 липня 2011 року позивачем видано відповідачеві та ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність на право бути його представниками з питань, повязаних з експлуатацією автомобіля ОСОБА_6, 1999 року випуску, р.н. НОМЕР_2 (а.с. 6).

Того ж дня відповідачем видано розписку, в якій він зобовязується виплачувати позивачеві грошову суму в еквіваленті 21000 доларів США до 31.12.2012 року за автомобіль Рено АХ 4028 АН і причеп САМРО № НОМЕР_3 (а.с. 5).

Довіреністю від 14.12.2011 року ОСОБА_7 уповноважив позивача розпоряджатися, експлуатувати та стежити за технічним станом причепу марки SAMRO модель SR334, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 50).

22 жовтня 2013 року позивачем в порядку передоручення видано нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від імені ОСОБА_7 розпоряджатися, експлуатувати та стежити за технічним станом причепу марки SAMRO модель SR334, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 49).

Проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», перереєстрація, зняття з обліку транспортних засобів здійснюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 р. «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок».

Відповідно до п. 1 вищевказаних Правил встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів; розділом «Державна реєстрація транспортних засобів», визначено документи, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів. При цьому, відповідно до частини 2 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, є зокрема, - договори та угоди,укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

У п. 2 Правил вказано, що вони є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів.

Такі вимоги є суттєвими умовами при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля і їх недотримання не дає підстав вважати, що такий правочин відбувся.

Суду не надано доказів того, що при передачі автомобіля позивачем відповідачеві він був знятий з реєстраційного обліку і власником автомобіля став відповідач.

На думку суду, наявність розписки від 13.07.2012 року про зобовязання відповідача сплатити позивачеві певну грошову суму за автомобіль не підтверджує перехід права власності на автомобіль до відповідача, оскільки останній у встановленому законом порядку не здійснив державну реєстрацію автомобіля та не отримав на нього правовстановлюючі документи.

Щодо відчуження позивачем відповідачеві, окрім автомобіля ОСОБА_6, ще й причепу марки SAMRO, суд зазначає, що згідно з листом УДАЇ ГУМВС України в Харківській області від 17.07.2015 року (а.с. 47), на момент видачі відповідачем розписки від 13.07.2012 року власником цього причепа був не позивач, а ОСОБА_7, що унеможливлює продаж позивачем вказаного причепа відповідачеві.

Як зазначив позивач у позові (і вказані обставини були підтверджені відповідачем у судовому засіданні), сторони дійшли згоди укласти договір купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_6 після повного розрахунку, що також підтверджує, що договір купівлі-продажу автомобіля між сторонами укладено не було.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача коштів позивач обґрунтовує несплатою відповідачем коштів за проданий йому позивачем автомобіль.

Водночас, оскільки судом встановлено, що договір купівлі-продажу автомобіля між сторонами укладено у встановленому законом порядку не було, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача оплати за переданий йому автомобіль, у звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу, 3 % річних та індексу інфляції задоволенню не підлягають.

У звязку з недоведеністю порушення прав позивача з боку відповідача не підлягають задоволенню й позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 197, 212-215 ЦПК України, ст.ст.203, 655 ЦК України, ст.34 Закону України «Про дорожній рух», суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів у звязку з невиконанням зобовязань відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.М. Савченко