Рішення № 49861496, 01.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/2894/14 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б.

Провадження № 22-ц/783/2465/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:44

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.

з участю секретаря Бадівської О.О.

та з участю представника ПАТ «Приватбанк» - Гнатишака О.В.,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 січня 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей Жовківської РДА про виселення,

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") та ОСОБА_5 (надалі - Третя особа) 16.06.2009 р. уклали кредитний договір №Е/V 2635 (надалі - Кредитний договір). Третя особа у порушення зазначених норм закону та умов договору, зобов'язання за Кредитним договором не виконала. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 02.08.2010 року суд виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 266.30, житловою площею 82.00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570). Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Таким чином, відповідач та усі інші мешканці підлягають виселенню з житлового будинку розташованного за адресою: АДРЕСА_1. Також, договором іпотеки передбачене і право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач, вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду та просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованному за адресою: АДРЕСА_1.

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.

Виселено відповідача ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає та зареєстрована АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, НОМЕР_2 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 4360570, рах. №29092829003111 - для погашення заборгованості, рах. №64993919400001 - для відшкодування судових витрат, МФО 305299) - 365,40 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги норми Конвенції про права дитини та норми Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до яких законодавець забороняє вчиняти правочини щодо житлових приміщень, у яких проживають діти, без дозволу органу опіки та піклування, відсутність якого тягне за собою нікчемність правочину, а вирішальне значення має обставина фактичного проживання дітей у житловому приміщенні на момент укладення договору іпотеки. Крім того, зазначає, що на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і в період дії закону не може відбуватись звернення стягнення на предмет іпотеки. Просить рішення суду скасувати та відмовити у позові за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 квітня 2007 року між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_5 укладено кредитну угоду №E/V 2635, відповідно до умов якої Банк надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 150 000,00 доларів США строком до 02.04.2012 року, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановленому кредитним договором /а.с. 10-12/.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_5 02.04.2007 року укладено договір іпотеки №E/V 2635, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 266,30, житловою площею 82,00 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності /а.с. 13-14/.

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане 28.02.2007 року Зашківською сільською радою Жовківського району Львівської області на підставі рішення від 30.01.2007 року №13 належить житловий будинок загальною площею 266,30, житловою площею 82,00 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, кредитний договір укладено 02.04.2007 року.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області № 2-727/10 від 02 серпня 2010 року, яке вступило в законну силу 12.08.2010 року вбачається, що таким задоволено позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 266.30, житловою площею 82.00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Задовольняючи позов, враховуючи наявність рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02 серпня 2010 року, яке набрало законної сили, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо виселення ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком.

Згідно із ч.1,2 ст. 39 цього Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Встановлено, що переданий в іпотеку житловий будинок, який належить апелянту ОСОБА_5 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, був придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, оскільки на час укладення кредитного договору зазначене майно вже належало відповідачу ОСОБА_5 на праві власності від 28.02.2007 року і в кредитному договорі від 02.04.2007 року не зазначено що кошти надаються для придбання житлового будинку, загальною площею 266,3 кв.м., житловою площею 82,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла.

Вищенаведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 року у справі у № 6-39 цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Приймаючи доводи апеляційної скарги та ухвалюючи нове рішення по суті заявлених позовних вимог, апеляційний суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарги, прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відтак, згідно п.1,3,4 ч.1ст.309 ЦПК апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1ст.307, 308, п.1 ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 03 січня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей Жовківської РДА про виселення - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді: Л.Б. Струс

Н.Л. Шумська